§ 3. Кримінальна та адміністративна відповідальність за порушення земельного законодавства

Кримінальна відповідальність е найбільш суворим видом юри­дичної відповідальності за земельні правопорушення і має караль­ний характер. Вона настає за вчинення злочину, яким визнається винне суспільне небезпечне діяння, заборонене КК, під загрозою покарання'.

Кримінальній відповідальності за порушення земель­ного законодавства притаманні такі ознаки: виключно особистий характер, особливий порядок притягнення особи до цього виду від­повідальності, обмеженість підстав її виникнення.

КК 1960 р. до суспільне небезпечних правопорушень у галузі зе­мельного правопорядку відносив такі злочини: порушення правил боротьби з хворобами і шкідниками рослин (ст. 158); самовільне захоплення землі та самовільне будівЕІицтво (ст. 199). Незважаючи на численні доповнення, внесені до КК протягом останнього деся­тиліття, кількісний склад злочинів у галузі земельних відносин за­лишився практично незмінним. Тенденція до декриміналізації ок­ремих складів злочинів і віднесення їх до адміністративних прос­тупків є домінуючою у розвитку українського законодавства.

Чинний КК передбачає покарання за такі злочини у сфері земель­но-правових відносин: приховування або перекручення відомостей про екологічний стан чи захворюваність населення (ст. 238); забруд­нення або псування земель (ст. 239); порушення правил охорони надр (ст. 240); порушення законодавства про захист рослин (ст. 247); проектування чи експлуатація споруд без систем захисту довкілля (ст. 253); безгосподарське використання земель (ст. 254) тощо.

На думку Б. В. Єрофеєва, усі склади злочинів, пов'язаних із зе­мельними відносинами, можуть бути поділені на два види: 1) спе­ціальні злочини, об'єктом яких є безпосередньо земельні відноси-

1 Див : Крассов О. Й. Земельнеє право: Учебник. — С. 247.

418

ни; 2) загальні, об'єктом яких поряд з іншими суспільними відно­синами можуть бути й земельні відносини.

За іншою підставою класифікації зазначені злочини можна по­ділити на чотири групи: 1) злочини, що мають екологічний харак­тер; 2) злочини економічного характеру; 3) злочини, які посягають на землю як на об'єкт державного управління; 4) злочини, які ма­ють безпосереднє відношення до того, що вирощується на землі1.

Об'єктом злочину, що має екологічний характер є земля як об'єкт екосистеми (спеціальні склади — забруднення або псування земель (ст. 239 КК); порушення правил охорони надр (ст. 240); без-господарське використання земель (ст. 254); загальні склади — по­рушення правил екологічної безпеки (ст. 236); невжиття заходів щодо ліквідації наслідків екологічного забруднення (ст. 237); при­ховування або перекручення відомостей про екологічний стан або захворюваність населення (ст. 238); проектування чи експлуатація споруд без систем захисту довкілля (ст. 253) тощо.

Об'єктом злочину економічного характеру є земля як майновий об'єкт (загальні склади — умисне знищення або пошкодження майна (ст. 194); необережне знищення або пошкодження майна (ст. 196) тощо.

Спеціальні склади злочинів, що посягають на землю як на об'єкт державного управління, були передбачені лише у поперед­ньому кримінальному законодавстві (ст. 199 КК 1960 р. — само­вільне захоплення землі та самовільне будівництво). Зазначений склад правопорушення був декриміналізований. Нині за самовіль­не зайняття земельної ділянки передбачена лише адміністративна відповідальність за ст. 53-1 КпАП України загальні склади — са­моправство (ст. 356), посадові злочини, об'єктами яких є встанов­лений порядок використання й охорони земель, право власності та інші права осіб на землю.

До злочинів, що мають безпосереднє відношення до того, що вирощується на землі, належать знищення або пошкодження лісо­вих масивів (ст. 245), незаконна порубка лісу (ст. 246), порушення законодавства про захист рослин (ст. 247).

Адміністративна відповідальність є найбільш поширеним видом юридичної відповідальності за земельні правопорушення. Вона та­кож має каральний характер. Основний вид адміністративного стягнення — адміністративний штраф, що накладається у встанов­леному порядку державними органами й органами місцевого са­моврядування.

Адміністративна відповідальність застосовується за адміністра­тивні правопорушення. Згідно зі ст. 9 КпАП адміністративним пра­вопорушенням визнається протиправна, винна (умисна чи необе­режна) дія або бездіяльність, що посягає на державний чи суспіль­ний порядок, власність, права і свободи громадян, встановлений

1 Ерофеее Б. В. Земельнеє право: Учебник для вьісших юридических учебньїх заведе­ний. - С. 357.

14' 419

порядок управління і за яку законодавством передбачено адміні­стративну відповідальність.

Відповідно до ст. 213 КпАП справи про адміністративні право­порушення розглядаються такими державними органами: адміні­стративними комісіями при виконавчих комітетах сільських, се­лищних, міських рад, виконавчими комітетами сільських, селищ­них, міських рад, місцевими судами (суддями місцевих судів), ор­ганами внутрішніх справ, органами державних інспекцій і іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те чинним адміністративним законодавством. Зокрема, згідно зі ст. 238-1 КпАП органи земельних ресурсів розглядають справи про адміні­стративні правопорушення, пов'язані з порушеннями законодав­ства в галузі використання й охорони земель та регулювання зе­мельних відносин. Зокрема, предметом їх розгляду є: пошкоджен­ня і забруднення сільськогосподарських та інших земель (ст. 52); порушення правил використання земель (ст. 53); самовільне зай­няття земельної ділянки (ст. 53-1); приховування чи перекручення даних земельного кадастру (ст. 53-2); несвоєчасне повернення тимчасово займаних земель або неприведення їх у стан, придатний для використання за призначенням (ст. 54); самовільне відхилен­ня від проектів внутрішньогосподарського землеустрою (ст. 55); знищення межових знаків (ст. 56); невиконання законних розпо­ряджень або приписів посадових осіб органів земельних ресурсів (ст. 188-5). Відповідно до ст. 242-1 КпАП органи спеціально упов­новаженого центрального органу виконавчої влади у галузі еколо­гії та природних ресурсів України вправі розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 52—55, 57-74 КпАП.

Порушення порядку використання земель сільськогосподар­ськими виробниками, допущені з боку посадових осіб, псування землі при проведенні будівельних та інших робіт, самовільна зміна режиму використання землі, невжиття належних заходів для охоро­ни земель заподіюють шкоду земельним ресурсам і слугують під­ставою для застосування заходів адміністративного впливу. Ці та інші адміністративні правопорушення в галузі земельних відносин згідно зі ст. ІЗ Конституції посягають на об'єкти права власності українського народу.

Адміністративна відповідальність за порушення земельного за­конодавства покладається як на посадових осіб, так й на осіб, які вчинили проступки, не пов'язані з виконанням службових обов'яз­ків. Це може мати місце, наприклад, при потраві посівів і наса­джень сільськогосподарських підприємств, невжитті заходів щодо боротьби з бур'янами тощо. Посадові особи підприємств несуть ад­міністративну відповідальність за порушення порядку й умов зем­лекористування (невжиття заходів щодо охорони ґрунтів від ерозії, використання земельних ділянок не за їх цільовим призначенням, порушення затверджених проектів землеустрою тощо), а також за порушення вимог щодо раціонального використання земель (заб-

420

руднення земель виробничими відходами, стічними водами, не­своєчасне повернення займаних угідь тощо).

Відповідно до ст. 14 КпАП посадові особи підлягають адмініс­тративній відповідальності лише за вчинення адміністративних правопорушень, пов'язаних з недодержанням правил, забезпечен­ня виконання яких входить до кола їх службових обов'язків. Якщо посадова особа вчинила проступок, не пов'язаний з виконанням службових обов'язків, вона несе відповідальність нарівні з грома­дянами.

У КпАП визначено, що адміністративний проступок — це про­типравна дія чи бездіяльність. Протиправний характер адміністра­тивного проступку випливає з факту його заборони законом, зок­рема земельним законодавством. Якщо яка-небудь особа притяга­ється до адміністративної відповідальності за порушення земельно­го законодавства, мають бути встановлені протиправність її дій чи бездіяльності та наявність вини. Кодекс містить перелік обставин, що обтяжують або пом'якшують адміністративну відповідальність (статті 34 і 35), а також обставин, які виключають можливість зас­тосування адміністративної відповідальності (статті 17—20).

На думку деяких дослідників, залежно від конкретного виду об'єктів усі земельні правопорушення можна умовно поділити на дві групи: власне земельні правопорушення і земельні правопору­шення екологічної спрямованості. Причому перші у свою чергу можна поділити на земельні правопорушення майнового характеру та земельні правопорушення у сфері управління.

До земельних правопорушення екологічної спрямованості мож­на віднести тоді, коли їх об'єктом є земля як природний об'єкт, тобто вчинення земельного правопорушення пов'язане з заподіян­ням шкоди землі. Зазначену групу земельних правопорушень скла­дають такі склади: псування і забруднення сільськогосподарських та інших земель (ст. 52 КпАП); порушення правил використання земель (ст. 53) тощо. До земельних правопорушень майнового ха­рактеру можуть бути віднесені такі адміністративні проступки: са­мовільне зайняття земельної ділянки (ст. 53-1 КпАП); несвоєчасне повернення тимчасово займаних земель (ст. 54) тощо. До земель­них правопорушень у сфері управління належать такі склади: при­ховування чи перекручення даних земельного кадастру (ст. 53-2 КпАП); неповідомлення (приховання) або надання неправдивої ін­формації про загрозу посівам, деревним насадженням, іншій рос­линності відкритого чи закритого грунту, а також продукції рос­линного походження від шкідливих організмів (п. З ст. 83-1); само­вільне будівництво будівель або споруд (ст. 97) тощо.

Такий поділ багато в чому має умовний характер, оскільки, нап­риклад, такі правопорушення, як несвоєчасне повернення тимча­сово займаних земель чи неприведення їх у стан, придатний для використання згідно з їх призначенням мають ознаки складу, який не тільки характеризується екологічною спрямованістю, а й є пра-. вопорушенням майнового характеру (ст. 54 КпАП). Мета цієї стат-

421

ті полягає у забезпеченні адміністративно-правовими засобами по­рядку тимчасового користування землями, запобігання заподіянню економічної шкоди власникам землі та землекористувачам І еколо­гічної шкоди землям як компоненту навколишнього природного середовища Сфера застосування статті охоплює діяльність різних осіб, які одержали землю у тимчасове користування для проведен­ня розвідувальних робіт чи Інших потреб1

У ст 54 КпАП містяться три склади адміністративних правопо­рушень

1) несвоєчасне повернення тимчасово займаних земель об'єк­ тивна сторона — бездіяльність, тобто неповернення тимчасово зай­ маних земель протягом терміну, на який вони були надані, якщо цей термін не було продовжено у встановленому порядку),

2) невиконання обов'язків щодо приведення тимчасово займа­ них земель у стан, придатний для використання останніх за їх призначенням, що дістає вияв у бездіяльності, тобто невиконанні дій, передбачених законом, договором, рішенням про надання зе­ мель у користування,

3) невиконання умов знімання, збереження І нанесення родю­ чого шару грунту, що також дістає вияв у невиконанні дій, перед­ бачених законом, договором, рішенням про надання землі у ко­ ристування Зокрема, відповідно до ч 2 ст 166 ЗК землі, які заз­ нали змін у структурі рельєфу, екологічному стані ґрунтів І мате­ ринських порід та у гідрологічному режимі внаслідок проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та Інших ро­ біт, підлягають рекультивації А вона повинна бути спрямована й на відновлення ґрунтового покриву За загальним правилом згідно з ч 2 ст 168 ЗК власники земельних ділянок та землекористувачі не мають права здійснювати зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок без спеціального дозволу органів, що здійснюють державний контроль за використанням І охороною зе­ мель

У ст 52 КпАП передбачено склад адміністративного правопору­шення, що полягає у псуванні та забрудненні сільськогосподар­ських та Інших земель У зазначеній статті містяться три самостій­ні склади правопорушень — псування сільськогосподарських та Ін­ших земель, забруднення земель хімічними І радіоактивними речо­винами, нафтою та нафтопродуктами, неочищеними стічними во­дами, виробничими й Іншими відходами, невжиття заходів щодо боротьби з бур'янами

Псування земель може бути здійснене шляхом механічного впливу на них, наприклад, у результаті зняття родючого шару ґрун­ту при прокладанні доріг, невиконання заходів щодо рекультивації земель, під час риття канав, проїзду важкого транспорту Забруд­нення земель являє собою погіршення в результаті антропогенної діяльності якості земельних ділянок, у тому числі позбавлених ро-

'Див Иконицкая Й А Земельнеє право Российскои Федераиии Учебник — С 137 422

дючого шару (кам'янисті поверхні, кар'єри тощо), що характеризу­ється збільшенням вмісту у ґрунтах хімічних речовин чи рівня ра­діації порівняно з їх показниками, які Існували раніше (фоновими або на початок порівняльного періоду)1 Це правопорушення поля­гає у безгосподарському використанні земель, внаслідок якого від­бувається виснаження, перезволоження, заболочування, пере­ущільнення грунтів І у кінцевому підсумку — втрата такої їх влас­тивості, як родючість

У КпАП не передбачається як самостійний склад адміністратив­ного проступку псування І знищення родючого шару грунту За­лежно від того, в результаті чого сталося таке псування чи знищен­ня, це земельне правопорушення повинне кваліфікуватися за ст 52 (якщо це сталося внаслідок забруднення), ст 53 (якщо настання негативного результату зумовлено порушенням правил викорис­тання земель, не пов'язаним з їх забрудненням) або за ст 54 (як­що псування чи ушкодження родючого шару ґрунту є результатом порушення правил його зняття, збереження І нанесення) Ком­плексне псування І знищення родючого шару грунту настає внас­лідок часткового або повного руйнування ґрунтового покриву, що характеризується погіршенням його фізичного І біологічного стану, а також зниженням (втратою) родючості ґрунтів, внаслідок чого використання земельної ділянки стає неможливим чи викликає потребу у запровадженні спеціальних обмежень, включаючи кон­сервацію земель з метою здійснення заходів, спрямованих на від­новлення родючості ґрунтів

Крім застосування заходів адміністративної відповідальності по­садові особи Держкомзему відповідно до підп 8 п 6 Тимчасового положення про порядок здійснення його органами державного контролю за використанням І охороною земель, затвердженого на­казом Держкомзему від 29 липня 1993 р № 65, вправі вносити до органів виконавчої влади або виконавчих органів місцевого само­врядування питання про припинення розробки корисних копалин І торфу, проведення геологорозвідувальних, дослідницьких чи Ін­ших робіт, якщо вони провадяться з порушенням земельного зако­нодавства І можуть призвести до знищення, забруднення, псуван­ня, засолення, заболочування родючого шару ґрунту та Інших про­цесів, що знижують продуктивність земель

Якщо порушення правил використання земель не пов'язане з їх псуванням І забрудненням або порушенням правил зняття, збере­ження І нанесення родючого шару ґрунту, адміністративна відпові­дальність за нього настає за ст 53 КпАП Вона передбачає чотири самостійні склади правопорушень

Перший з цих складів — використання земель не за їх цільовим призначенням, тобто не згідно з тими цілями, для досягнення яких надані земельні ділянки Це може діставати вияв у зміні режиму зе­мель, цілей їх надання, зафіксованих у відповідних рішеннях у то-

Крассов О Й Земельнеє право Учебник — М , 2000 — С 255

423

му разі, наприклад, коли замість виробництва сільськогосподар­ської продукції на них зводяться промислові об'єкти

Другий склад — невиконання природоохоронного режиму ви­користання земель — це таке їх безгосподарське використання, що дістає вияв у невиконанні обов'язкових заходів щодо поліпшення якості земель та охорони ґрунтів від вітрової, водної ерозії й Інших процесів, які погіршують стан ґрунтів Невиконання природоохо­ронного режиму полягає у бездіяльності, тобто невиконанні дій, операцій І процедур агротехнічного, меліоративного, гідротехніч­ного й Іншого характеру, спрямованих на поліпшення стану І під­вищення якості ґрунтів, а також у таких діях, за яких відповідні за­ходи здійснюються, але з порушенням термінів, технологій та Ін­ших вимог, що, фактично, не дає очікуваного або потрібного ре­зультату1

Третім складом є проектування, розміщення, будівництво, вве­дення в експлуатацію об'єктів, які негативно впливають на стан зе­мель Під таким правопорушенням розуміють впровадження таких, що не пройшли відповідну експертизу, технологій здійснення ме­ліоративних, культуртехнічних, рекультивацшних та Інших робіт, розробка кар'єрів, створення очисних споруд, спеціальних сховищ та Інших об'єктів з порушенням затвердженої документації, норм І правил, що призводить до погіршення стану земель на даній ділян­ці, а також на територіях, які прилягають до неї, І породжує необ­хідність встановлення обмежень щодо використання земель

Четвертий склад являє собою неправильну експлуатацію, зни­щення чи пошкодження протиерозійних І гідротехнічних споруд, захисних лісонасаджень

У ст 53-1 КпАП передбачена адміністративна відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки Суть даного правопору­шення полягає у самовільному зайнятті особою чужої земельної ді­лянки І використанні її без наявності законних підстав, тобто за відсутності оформленого у встановленому порядку права власності чи Іншого передбаченого законодавством права на землю Одним Із способів самовільного зайняття земельних ділянок є заволодіння ними без дозволу органів, уповноважених приймати рішення про надання ділянок Відповідно до ст 125 ЗК склад цього адміністра­тивного проступку формують ситуації, за яких особа займає зе­мельну ділянку до моменту отримання нею документа, що посвід­чує її право на неї, та його державної реєстрації або приступає до використання ділянки до встановлення її меж у натурі (на місце­вості)

Особа, яка самовільно зайняла земельну ділянку, зобов'язана самостійно І за власний рахунок привести останню у стан, придат­ний для її використання за призначенням, а у разі потреби знести зведені нею будівлі Оскільки притягненням до адміністративної відповідальності не вирішується питання повернення земельної ді-

1 Иконицкая И А Земельнеє право Российской Федерации Учебник — С 134 424

лянки й законному володільцю (власнику), у разі виникнення спо­ру питання повернення ділянки може бути вирішене у судовому порядку шляхом пред'явлення позову на підставі ст 212 ЗК, а та­кож положень про захист права власності, закріплених у Законі "Про власність"

У ст 53-2 КпАП закріплено такий склад земельного правопору­шення, як приховування чи перекручення даних земельного кадас­тру Передбачена відповідальність за два склади правопорушень — за перекручення даних земельного кадастру І за приховування Ін­формації про наявність земель запасу чи резервного фонду Зе­мельний кадастр ведеться згщно з Положенням, затвердженим пос­тановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 1993 р № 15, для забезпечення місцевих рад, зацікавлених осіб відомостями про природний, господарський стан І правовий режим земель з метою організації їх раціонального використання та охорони, регулюван­ня земельних відносин, землеустрою, обґрунтування розміру плати за землю

При реалізації права на створення фермерського господарства відповідно до ч 2 ст 4 Закону "Про селянське (фермерське) гос­подарство" земельні ділянки передаються Із земель запасу, а також Із земель, вилучених (викуплених) у встановленому порядку Резер­вний фонд земель згідно зч 9 ст 25 ЗК створюється органами ви­конавчої влади або місцевого самоврядування у процесі приватиза­ції державних І комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій у розмірі до 15% площі усіх сільськогоспо­дарських угідь, які були у постійному користуванні відповідних підприємств, установ та організацій, І знаходяться у державній чи комунальній власності Суб'єктом даного правопорушення може бути виключно посадова особа

У ст 55 КпАП передбачена відповідальність за самовільний від­ступ від проектів внутрішньогосподарського землеустрою Обов'язок додержання зазначених проектів випливає з обов'язку власників земельних ділянок І землекористувачів забезпечувати ви­користання цих ділянок за їх цільовим призначенням, що передба­чено ч 1 ст 91 І ч 1 ст 96 ЗК Окремі норми земельного законо­давства прямо вказують на обов'язок власників землі І землекорис­тувачів ефективно використовувати землі відповідно до проектів внутрішньогосподарського землеустрою Це, зокрема, стосується колективних сільськогосподарських підприємств (ст 12 Закону Ук­раїни "Про колективне сільськогосподарське підприємство")1 І фермерських господарств (ст 11 Закону "Про селянське (фермер­ське) господарство")

Згідно зі ст 186 ЗК проекти землеустрою сільськогосподарських підприємств, установ І організацій, особистих селянських, фермер­ських господарств після погодження їх Із сільськими, селищними, міськими радами або районними державними адміністраціями роз-

Відомості Верховної Ради України — 1992 — № 20 — Ст 272

425

глядаються і затверджуються власниками землі або землекористу­вачами, тобто самими підприємствами, установами, організаціями або громадянами.

Зазначені проекти підлягають державній експер­тизі, здійснюваній органом по земельних ресурсах.

КпАП (ст. 56) встановлює адміністративну відповідальність за знищення межових знаків. Межовими спорудами (знаками) відпо­відно до ст. 108 ЗК є такі споруди (знаки), які відокремлюють су­сідні земельні ділянки. Ними можуть бути рослинна смуга, стежка, рівчак, канал, стіна, паркан, а також згідно зі ст. 109 ЗК дерево, кущ тощо.

У ст. 97 КпАП встановлена адміністративна відповідальність за самовільне будівництво будівель або споруд. Притягнення до від­повідальності за діяння, що утворюють склад цього правопорушен­ня, також є одним із заходів адміністративної відповідальності, ос­кільки цей проступок пов'язаний з порушенням встановленого по­рядку використання земель. Відповідно до ст. 24 Закону "Про пла­нування і забудову територій" фізичні та юридичні особи, які ма­ють намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на зе­мельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користу­вання, зобов'язані одержати від виконавчих органів відповідних рад, Київської та Севастопольської міських державних адміністра­цій у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами дозвіл на будівництво зазначеного об'єкта. Цей дозвіл, однак, не дає права розпочинати будівельні роботи. На його підставі замов­ники можуть лише одержувати вихідні дані, необхідні для проекту­вання, здійснення проектно-розвідувальних робіт та одержання дозволу на виконання будівельних робіт. Тому дії особи, яка прис­тупає до будівництва будівлі або споруди до одержання зазначено­го дозволу, повинні кваліфікуватися за ст. 97 КпАП.

Після цього забудовник згідно зі ст. 29 зазначеного Закону зо­бов'язаний одержати дозвіл на виконання будівельних робіт. Цей дозвіл є документом, що посвідчує право забудовника і підрядника на виконання будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж і споруд, видачу ордерів на проведення зем­ляних робіт. Дозвіл на виконання останніх дають інспекції держав­ного архітектурно-будівельного контролю. Особи, які виконують будівельні роботи без дозволу або без проекту чи з відхиленням від нього, а також ті, котрі не додержують державних стандартів, норм і правил при розміщенні, будівництві та реконструкції об'єктів, мо­жуть бути притягнуті до адміністративної відповідальності за ст. 96 КпАП.

За потраву посівів і насаджень сільськогосподарських підпри­ємств також передбачена адміністративна відповідальність (ст. 104 КпАП). Потрава дістає вияв у пошкодженні чи знищенні сільсько­господарських культур, а також полезахисних насаджень, плодово-ягідних та інших насаджень домашньою худобою, птахами або ав­томобільним чи кінним транспортом. Потравою також визнається стравлювання сіна в стогах і трав на лугах.

426

Норми про відповідальність за потраву передбачають не тільки відшкодування шкоди, заподіяної потравою, а й сплату штрафу. Особи, винні у потраві посівів, стогів та пошкодженні насаджень сільськогосподарських підприємств, установ, організацій, несуть адміністративну відповідальність у вигляді штрафу. Потрава посі­вів, пошкодження чи знищення зібраного врожаю сільськогоспо­дарських культур, що знаходиться у полі, пошкодження насаджень сільськогосподарських підприємств худобою і птахами тягне накла­дення штрафу на громадян у розмірі від одного до п'яти, а на по­садових осіб — від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів до­ходів громадян. Повторне вчинення зазначених дій протягом року після накладення штрафу за таке саме правопорушення тягне нак­ладення штрафу на громадян — у розмірі від трьох до семи, а на посадових осіб — від п'яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Проїзд по посівах чи насадженнях на автомобілі, тракторі, ком­байні або іншій машині тягне накладення штрафу в розмірі від од­ного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а на гужовому транспорті — від 0,5 до одного неоподатковуваного міні­муму доходів громадян (ст. 104 КпАП).

За невжиття заходів щодо боротьби з бур'янами може наставати адміністративна відповідальність керівників як сільськогосподар­ських, так і несільськогосподарських підприємств, установ, органі­зацій, їх працівників, членів кооперативних підприємств та органі­зацій, а також громадян — землекористувачів і власників землі.

Якщо сільськогосподарські підприємства, власники землі та землекористувачі не видаляють зі своїх ділянок бур'яни, виконком місцевої ради вправі зробити їм попередження і покласти на них обов'язок щодо здійснення заходів, спрямованих на боротьбу з бур'янами протягом певного терміну. На осіб, які не вжили після цього заходів для знищення бур'янів, накладається штраф відпо­відно до ст. 105 КпАП: на громадян — у розмірі від чотирьох до десяти, а на посадових осіб — від восьми до п'ятнадцяти неопо­датковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно зі ст. 218 КпАП розглядають справи про адміністративні правопорушення і прий­мають рішення про накладення штрафів відповідно до ст. 105 цьо­го Кодексу адміністративні комісії виконавчих органів міських рад. Органи державної служби з карантину рослин згідно зі ст. 238-2 КпАП також мають право розглядати справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням правил боротьби з ка­рантинними шкідниками і хворобами рослин та бур'янами. Відпо­відно до ст. 255 КпАП провадження у справах про адміністратив­ні правопорушення пов'язані з порушенням правил боротьби з бур'янами, за ст. 105 цього Кодексу порушується складанням про­токолів уповноваженими на те посадовими особами органів дер­жавної служби з карантину рослин, а також уповноваженими по­садовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад.

427

Застосування заходів адміністративної відповідальності за пору­шення земельного законодавства повинно грунтуватися на вимогах закону. Щодо цього у ст. 7 КпАП зазначено, що ніхто не може бу­ти підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопору­шенням інакше, як на підставах та у порядку, встановлених зако­нодавством. Порушення провадження у справах про адміністратив­ні правопорушення повинні здійснюватися з додержанням закон­ності й правопорядку. Уповноваженими органи та посадові особи застосовують заходи адміністративного впливу у межах їхньої ком­петенції та у повній відповідності з законодавством.

Заходи адміністративної відповідальності застосовуються до правопорушників органами земельних ресурсів згідно зі ст. 238-1 за правопорушення, передбачені статтями 52, 53, 53-1, 53-2, 54, 55, 56, 188-5 КпАП, інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю відповідно до ст. 244-6 за проступки, передбачені стаття­ми 96 і 97 КпАП, адміністративними комісіями сільських, селищ­них рад і виконкомами сільських, селищних, міських рад згідно зі статтями 218 і 219 цього Кодексу за правопорушення, передбачені ст. 104 КпАП. Підставою для розгляду справи про порушення зе­мельного законодавства є протокол, складений уповноваженою на те особою відповідно до ст. 255 КпАП.

У протоколі зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу порушника, місце, час вчинення й сутність адміністратив­ного правопорушення; нормативний акт, що передбачає відпові­дальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потер­пших, якщо вони є; пояснення порушника; інші відомості, необхід­ні для вирішення справи. Протокол підписують особа, яка його склала, особа, котра вчинила правопорушення, а також свідки та по­терпілі. У разі відмови особи, яка вчинила правопорушення, від під­писання протоколу, у ньому робиться запис про це. Правопорушник має право висловлювати зауваження щодо змісту протоколу, а також викладати мотиви своєї відмови від його підписання.

На виконання положень КпАП наказом Держкомзему України від 8 квітня 1993 р. № 25 було затверджено Порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення земельного законо­давства його органами. Згідно з цим документом процедура роз­гляду зазначених справ має розпочинатись з оформлення відповід­них документів інспекторами по використанню й охороні земель. У ст. 144 ЗК також закріплена процедура, що відрізняється від тієї, яка передбачена КпАП. Відповідно до ч. 1 цієї статті у разі вияв­лення порушення земельного законодавства державний інспектор по використанню й охороні земель складає протокол про пору­шення та видає особі, яка допустила порушення, вказівку про йо­го усунення у 30-денний строк. Якщо особа, яка допустила пору­шення земельного законодавства, не виконала протягом зазначе­ного строку вказівки державного інспектора щодо припинення по­рушення земельного законодавства, він згідно з законом накладає

428

на таку особу адміністративне стягнення та повторно видає вказів­ку про припинення правопорушення чи усунення його наслідків у 30-денний строк.

У ст. 144 ЗК прямо не вказано на те, при притягненні за які правопорушення у сфері земельного права має застосовуватись заз­начена процедура. Враховуючи розміщення і найменування ст. 144 ЗК, можна дійти висновку, що ця процедура насамперед може зас­тосовуватись при здійсненні провадження у справах про земельні правопорушення, віднесені до відання органів земельних ресурсів. Оскільки у ст. 144 ЗК не визначено, що треба відносити до таких правопорушень, можна зробити припущення, що йдеться про пра­вопорушення, перелічені у п. "б" ст. 143 ЗК. Причому в ч. 1 ст. 144 ЗК не зазначено, що така процедура може бути застосована вик­лючно до землекористувачів, оскільки для позначення правопо­рушника вжито термін "особа". Це дозволяє зробити висновок, що правило, викладене у ч. 1 ст. 144 ЗК, можна застосовувати й до власників земельних ділянок у разі порушення ними вимог земель­ного законодавства, передбачених пунктами "а" і "б" ст. 143 ЗК. Що ж до справ про правопорушення, які не підпадають під визна­чення п. "б" ст. 143 ЗК, то відповідно до ч. 1 ст. 144 цього Кодек­су вказівка про усунення порушення державного інспектора по ви­користанню й охороні земель не є обов'язковою умовою притяг­нення до адміністративної відповідальності.

Форми вказівки про припинення порушення земельного зако­нодавства, протоколу про це порушення, постанови про накладен­ня штрафу за нього та інших документів наведені у зазначеному вище Порядку розгляду органами Держкомзему справ про адміні­стративні правопорушення земельного законодавства.

Згідно зі ст. 40 КпАП якщо в результаті вчинення адміністра­тивного правопорушення особі заподіяно майнову шкоду, адмі­ністративна комісія, виконком сільської, селищної, міської ради при вирішенні питання про накладення стягнення, вправі одночас­но вирішувати питання про відшкодування винним цієї шкоди, як­що її сума не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів дохо­дів громадян, а суддя — незалежно від розміру заподіяної шкоди. Відповідно до ст. 329 КпАП постанова у справі про адміністратив­не правопорушення в частині відшкодування майнової шкоди ви­конується згідно з положеннями цивільного процесуального зако­нодавства і є виконавчим документом. Ця постанова повинна бути виконана не пізніше 15 днів з дня вручення її копії винній особі.

Найбільш поширеним видом адміністративних стягнень є штраф. Розмір останнього визначається в межах санкції конкретної статті КпАП з урахуванням тяжкості вчиненого проступку, особи порушника, ступеня його вини, майнового стану, а також обста­вин, що пом'якшують або обтяжують адміністративну відповідаль­ність.

Адміністративне стягнення може бути накладене не пізніше двох місяців з дня вчинення правопорушення, а при правопору-

429

шенні, що триває, — двох місяців з дня його виявлення. Штраф, накладений на громадянина або посадову особу, має бути сплаче­ний не пізніше 15 днів з дня вручення постанови про його накла­дення, а у разі оскарження чи опротестування такої постанови — не пізніше 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги чи протесту без задоволення. Якщо штраф у зазначений термін не сплачено, він стягується у примусовому порядку.

Якщо у диспозиції статей про адміністративні правопорушення у сфері земельного права зазначені спеціальні суб'єкти цих право­порушень — посадові особи, зазначені норми не застосовуються до працівників підприємств, установ, організацій, які не є посадо­вими особами, що припустилися порушень в сфері земельного пра­ва. Ці норми не можуть також застосовуватись при порушенні гро-мадянами-землекористувачами правил присадибного землекорис­тування.

<< | >>
Источник: Каракаша І.І.. Земельне право України • Підручник / За ред Погрібного О О , 3-51 — К Істина,2003 - 448 с.. 2003

Еще по теме § 3. Кримінальна та адміністративна відповідальність за порушення земельного законодавства:

  1. Розділ 26 Юридична відповідальність за порушення земельного законодавства
  2. Порушення земельного законодавства та відповідальність за них.
  3. Стаття 211. Відповідальність за порушення земельного законодавства
  4. § 4. Цивільно-правова відповідальність за порушення земельного законодавства
  5. Глава 37 Відповідальність за порушення земельного законодавства
  6. Розділ VIII ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗЕМЕЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА
  7. Стаття 3. Законодавство України про кримінальну відповідальність
  8. Відповідальність за порушення податкового законодавства
  9. Відповідальність за порушення житлового законодавства.
  10. Відповідальність за порушення податкового законодавства.
  11. Розділ V. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЖИТЛОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА (ст. 189-190)
  12. § 1. Юридична відповідальність ЗА ПОРУШЕННЯ ВИБОРЧОГО ЗАКОНОДАВСТВА
  13. 6. Юридична відповідальність за порушення законодавства про охорону та використання земель
  14. § 1. Адміністративна відповідальність юридичних осіб за українським законодавством
  15. Стаття 144. Порядок припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства
  16. Види порушення земельного законодавства
  17. РОЗДІЛ VI ВИБОРЧІ СПОРИ. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ВИБОРЧОГО ЗАКОНОДАВСТВА
  18. § 84—85. Житлові права і обов’язки. Відповідальність за порушення житлового законодавства
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Гражданский процесс - Гражданское право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Исполнительное производство - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Политология - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника -