§ 4. Витоки та формування кримінального законодавства
Витоки кримінального законодавства України сягають сивої давнини — часів Київської Русі, приблизно 1016— 1054 p., коли князем київським Ярославом Мудрим була створена "Руська Правда". Вона стала першим кодифі 29 кованим актом нашої держави, що містив перші кримінальноправові норми щодо захисту вільної особи та її власності'. "Руська Правда" відома у трьох списках: Коротка, Розширена і Скорочена редакції. Розширена редакція "Руської Правди" є подальшим її удосконаленням наступними князями. Охороні життя були присвячені 5 статей (1, 3—6), власності — 16 статей (7—9, 29—35, 38—43), честі і гідності особи — 11 статей (18—28). Злочини визначались як "кривда" і, в основному, передбачали покарання у вигляді штрафу різних розмірів — "віри", який стягувався на користь князівської скарбниці. У зв'язку із цим злочини мало відрізнялися від цивільноправових норм, що також передбачалися "Руською Правдою". (Крім цього, були в ній ще й певні процесуальні норми). Штраф стягувався навіть за вбивство представника княжої адміністрації. Однак за деякі злочини покарання були більш суворі, ніж штраф. Наприклад, за "татьбу" (викрадення майна) ст. 38 "Руської Правди" передбачала заподіяння смерті крадію, виявленому на місці злочину, якщо злодія зв'язати не вдавалось. Якщо ж вдавалося, то вбивство його заборонялось. Такого злодія потрібно було видати князю. Отже, у першому випадку покарання виносилося і виконувалося власником майна безпосередньо на місці вчинення злочину. Стаття 21 передбачала за вбивство вищих представників княжої адміністрації право вбити вбивцю на місці вчинення злочину одразу без суду. У більш широких межах право помсти передбачала ст. 1 "Руської Правда" за вбивство будьякої вільної людини — родичі вбитого мали право вбити вбивцю, а якщо вони від помсти відмовлялись або помститися було нікому, то з винного стягувався штраф у розмірі 40 гривень, коли ж потерпілим був представник вищої княжої адміністрації — то 80 гривень. ' Про дорадянськин період історії кримінального законодавства України, починаючи з княжої доби, див.: Российское законодательство Х—ХХ веков / Под ред. О.И. Чистякова. — М„ 1984. — Т. 1. — С. 3—120; Енциклопедія українознавства. — Торонто—Канада, 1953. — Т. 2. — С. 660—665; Коржансыаш М.Й. Уголовне право України. Частина Загальна: Курс лекцій. — К., 1996. — С. 37—42. ЗО Життя інших осіб як правоохоронний об'єкт становило меншу цінність. Так, за вбивство представника нижчої княжої адміністрації штраф становив лише 12 гривень нормами, то вони включаються до Код&эхексу у вигляді окремих статей, яким дають номер найб Зібільш споріднених із ними статей КК, з обов'язковою вказжєзівкою додаткового цифрового індексу, що теж має порядк я.ковий номер. Цей порядковий індекс пишеться цифрою меншншого розміру праворуч вгорі над номером, даним новій статттті. Наприклад, нумерація "461" читається так: "стаття 4^46 прим.", а якщо, крім ст. 46', є ще й інші споріднені стат~гтгі, то вони отримують відповідні наступні порядкові індежзекси. Наприклад, ст. 229 "Виготовлення, придбання, зберв санкції, іншим видом покарання (ч. З ст. 29) застосування шрафу при умовному засудженні та відстрочці виконання вироку (статті 45, 46') застосування додаткових покарань, не передбачених санкцією (статті 31, 37, 32) Офіційне тлумачення (іноді його називають легальним) — це тлумачення чинних законів або їх окремих положень Конституційним Судом України. Згідно зі ст. 147 Конституції України "Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України". Судове тлумачення кримінального закону відбувається у процесі судового розгляду кримінальних справ, коли суд будьякого рівня застосовує по кожній справі певні кримінальноправові норми, з'ясувавши їх зміст та відповідність Конституції України. У разі невідповідності кримінального закону Конституції суд повинен застосувати норму Конституції як норму прямої дії. "У разі невизначеності в питанні про те, чи відповідає Конституції України застосовуваний закон або закон, який підлягає застосуванню в конкретній справі, суд за клопотанням учасників процесу або за власною ініціативою зупиняє розгляд справи і звертається з мотивованою ухвалою (постановою) до Верховного Суду України, який, відповідно до ст. 150 Конституції, може порушувати перед Конституційним Судом України питання про відповідність Конституції законів та інших нормативноправових актів"'. Судове тлумачення кримінального закону може здійснюватися і Пленумом Верховного Суду України у вигляді його постанов щодо певної категорії кримінальних справ. При цьому таке тлумачення не повинно підміняти собою закон, звужувати або розширювати його зміст. Положення, які містяться в таких постановах Пленуму, є обов'язковими для судів. Доктринальне тлумачення кримінального закону — це наукове тлумачення, яке дають фахівці в галузі права — вчені та практичні працівники — в монографічних роботах, наукових статтях, коментарях тощо. Доктринальне тлумачення не має обов'язкової сили, однак, евентуальне впливає на формування законодавства та кримінальноправової політики в державі, а також і на свідомість правозастосовувачів та ін. За способами тлумачення поділяються на: а) філологічне; б) логічне; в) системне; г) історичне. • Див.: листопада здійсненні абз. 2 п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 1996 p. № 9 "Про застосування Конституції України при правосуддя" // Юридичний вісник України. — 1996. — № 48. 39 Філологічне тлумачення полягає у з'ясуванні змісту закону шляхом аналізу самого його тексту (змісту певних термінів і понять) із використанням правил граматики, синтаксису, орфографії і пунктуації. Наприклад, у законодавчому понятті неосудності (ст. 12 КК) законодавець передбачив, що для визнання особи неосудною достатньо, щоб один із вказаних у ст. 12 біологічних критеріїв, наприклад, тимчасовий розлад душевної діяльності, викликав появу одного з передбачених законом психологічних критеріїв — нездатність усвідомлювати свої дії або керувати ними, оскільки ці критерії законодавець розглядає як альтернативні. Логічне тлумачення полягає в застосуванні категорій логіки при з'ясуванні змісту закону та обсягу його правової регламентації, визначенні моменту закінчення злочину тощо. Логічне тлумачення закону застосовується у кожному випадку застосування (звичайно, і теоретичного аналізу) як на рівні кваліфікації злочину, так і на рівні індивідуалізації відповідальності (покарання), оскільки всі склади злочинів у Особливій частині КК побудовані з використанням логічних конструкцій, що містить загальне поняття складу злочину'. Недооцінка ролі логічного тлумачення закону зумовила те, що механізм відповідальності за злочин, вчинений за межами України, сконструйований у ст. 5 КК України, було досліджено лише у 1990 p. саме на основі логічного та історичного тлумачення кримінального закону2. Крім того, структура кримінальноправової норми, як і інших правових норм, не завжди співпадає зі структурою кримінального закону. Тому одна норма може бути сконструйована з окремих структурних частин, які містяться в різних статтях кримінального закону або ж навіть у різних галузях права чи в якихось підзаконних актах (наприклад, інструкції з правил техніки безпеки якогось підприємства). ' На жаль, у навчальній літературі такий прийом не виділяється через ототожнення його з філологічним способом тлумачення, що створює додаткові труднощі при опануванні вчення про кримінальний закон та склад злочину. 2 Див.: Кобзаренко П.В., Кітесов О.А., Пригоровська Н.В. Усунути замаскований інститут аналогії із механізму відповідальності за злочин, вчинений за кордоном // Проблеми удосконалення кримінального та кримінальнопроцесуального законодавства: Міжвузівський збірник наукових праць. — К., 1993. — С. 24—34. 40 Об'єднати ці структурні елементи правової норми, використовуючи лише прийоми філологічного тлумачення, практично неможливо. Системне тлумачення' — це з'ясування змісту відповідного положення кримінального закону шляхом співставлення його з іншими положеннями даного чи будьякого іншого закону, визначення юридичної природи та місця цього положення в системі кримінального права, а інколи — і в усій національній правовій системі. Цей прийом використовується законодавцем, теорією і практикою, перш за все, для систематизації норм Загальної та Особливої частин КК, для визначення родових об'єктів злочинів, для розмежування суміжних складів злочинів за родовим та безпосереднім об'єктами тощо, а також для визначення меж правового регулювання певного інституту кримінального права, наприклад, меж правового регулювання інститутів, передбачених статтями 3, 17, 19 КК. Такий аналіз детермінує висновки: а) що ст. З передбачає підстави відповідальності за закінчений злочин, вчинений лише однією особою (не у співучасті); б) що норми Особливої частини описують усі злочини лише як закінчені злочини; в) що підстави відповідальності за незакінчений злочин додатково до ст. З передбачає ще й ст. 17; г) що підстави відповідальності за вчинення злочину у співучасті додатково регламентує ще й ст. 19 тощо. Історичне тлумачення — це з'ясування змісту закону в різних аспектах: з урахуванням ретроспективного та сучасного обсягу кримінальноправового регулювання одноіменним інститутом, наприклад, інститутом спекуляції; з урахуванням умов, що формували криміналізацію певного суспільне небезпечного діяння та наступну зміну обсягів даної криміналізації, наприклад, у ст. 1482 (ухилення від сплати податків), яка була введена до КК України Законом від 26 січня 1993 p., змінювалась Законом від 28 січня 1994 p., а потім ще раз зазнала значних змін на підставі Закону від 5 лютого 1997 p. щодо обсягів злочинності та караності такого ухилення. Історичне тлумачення проявляється й у встановленні обсягів правового регулювання певним інститутом та його ' Цей термін як "систематическое толкование" помилково було вжито багато десятиліть тому в російськомовних джерелах, після чого він традиційно некритично механічно відтворюється. Термін же "систематический" — "систематичний" означає повторюваність певного явища, а не місце цього явища серед інших явищ. 41 колишнім аналогом, а також взаємозв'язків його з інститутами, що існували раніше, наприклад, з інститутом аналогії кримінального закону, яка формально існувала у законодавстві до 1958 p. Тлумачення кримінального закону за обсягом кола суспільне небезпечних діянь, що охоплюються певною кримінальноправовою нормою, поділяються на: а) буквальне; б) поширювальне; в) обмежене. Буквальне тлумачення є основним серед таких видів. Воно полягає у з'ясуванні змісту кримінальноправової норми у точній відповідності до тексту закону. Поширювальне тлумачення полягає у наданні дії закону ширших меж, ніж це безпосередньо випливає з буквального тлумачення кримінальноправової норми, оскільки певні аспекти цього діяння розуміються контекстуально. До того ж, певні аспекти криміналізованого діяння можуть виникати реально і після прийняття закону. Наприклад, статтею 1551 (обман замовників), яка була включена до КК ще 3 липня 1973 p., охоплюється вчинення обману замовників також підприємствами, що надають громадянам аудиторські послуги і виникли лише у 90х роках. Обмежене тлумачення полягає у наданні дії закону вужчих меж, ніж це передбачає буквальний зміст певної кримінальноправової норми. Наприклад, ст. 208 КК (втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність) передбачає, виходячи з буквального тлумачення закону, відповідальність за цей злочин і неповнолітніх осіб віком від 16 років. Однак логічне тлумачення детермінує висновок про те, що в даній нормі законодавець охороняє нормальне формування морального розвитку неповнолітніх від дій тих осіб, у яких основи такого розвитку вже сформовані, тобто від повнолітніх осіб (після 18 років).
Еще по теме § 4. Витоки та формування кримінального законодавства:
- 3.2.1. Формування правової бази з питань адаптації законодавства України до законодавства ЄС
- 2.2. Чинне кримінальне законодавство. Кримінальний кодекс і його структура
- Кримінальне й кримінально-процесуальне законодавство
- Формування галузевого законодавства у сфері цивільно-правового регулювання
- Формування наукових положень щодо невербальної інформації у кримінальному провадженні
- § 4. Формування і розвиток екологічного законодавства у період державної незалежності України
- Кримінальне законодавство
- Кримінально-процесуальне законодавство
- Кримінальне законодавство
- РОЗДІЛ 1. Загальнотеоретичні основи формування законодавства про надання послуг у сфері освіти
- Стаття 3. Законодавство України про кримінальну відповідальність
- Основні тенденції розвитку кримінального законодавства
- Історія розвитку законодавства та формування практики правового захисту акціонерних товариств від посягань на їх майно
- Кримінальна відповідальність за порушення податкового законодавства