Основні тенденції розвитку кримінального законодавства

Процес Оеспюншзацп CPCP приніс звуження сфери кримінальної відповідальності та їі пом’якшення за злочини, іцо не мали великої суспільної небезпеки. Так, вже в 1954 p. скасовується кримінальна відповідальність за прогули та самовільне полишення роботи.

Однак жодне поточне законодавство не могло охопити усієї сукупності нових кримінально-правових відносини, шо виникали з середини 1950-х років в умовах розвінчання культу особи Сталіна і не були предметом регулювання кримінальних кодексів у_Сс очевиднішою ставала потреба глибокої розробки теорії кримінального права, таких кримінально-правових принципів, які відповідали б новим суспільно-політичним умовам.

Відповідно до закону CPCP «Про віднесення до відання coioma республік законодавства про судоустрій союзних республік, прийняття цивільного, криміначьного і процесуальних кодексів» (Ц _лю_ того 1957 p.), союзний Центр, фактично відмовляючись від прийняття у даних сферах загальносоюзних кодексів (спроба підготовки яких була здійснена наприкінці 1930-х - початку 1950-х років), нс відмовився від визначення основних засад кримінального законодавства. Прийняті BP CPCP «Основи кримінального законодавства Cоюзу PCP і союзних республіюі (25 грудня 1958 p.) стали тим нормативним актом, який регламентував найважливіші й принципові питання Загальної частини: завдання і основи кримінальної відповідальності. порядок дії кримінальних законів в часі та просторі, зміст злочину, перелік покарань та порядок Vx призначення, визначив напрями подальшого розвитку кримінального права вСРСР.

Головним завданням радянського кримінального права «Основи» проголошували «охорону радянського і державного ладу, соціалістичної власності, соціачістичного правопорядку, особи і прав громадян». Злочинним визнавалося лише суспільно небезпечне діяння, що прямо передбачене законом. Скасовувався раніше чинний принцип аналогії. Закон, що встановлював караністьдіянняабо покарання за нього, не мав зворотної сили, тобто не поширювався на діяння, що були вчинені до моменту його введення. Підкреслювалося, що в основі радянського кримінального права відтепер лежить принцип індивідуалізації покарання і зв 'язок кримінальної від- повідачьності з провиною (виною), тобто скасовувався принцип т. зв. об ’єктивного ставлення у провину, відповідно до якого покарання застосовувалося без урахування самого факту провини (до осіб, що визнавалися «соціально небезпечними», до родичів обвинувачуваного тощо). Покарання, відповідно до «Основ», могло застосовуватися тільки за вироком суду. Пропонований «Основами» принцип гуманізації криміначьного покарання відобразився в новому порядку умовно-доетрокового звільнення від покарання у випадках, коли вчинене діяння або сам злочинець втратили «суспільно небезпечний характер», а також - у заміні покарання більш м’яким щодо тих засуджених (після відбуття ними половини або двохтре- тин строку залежно від тяжкості злочину), хто виявляв себе «гар ною поведінкою і чесним ставленням до праці». Скасовувалися такі окремі види покарання, якоголошення «ворогом народу», вигнання з CPCP, позбавлення через суд політичних прав тощо.

чинів» було введено поняття «відмова повернутися з-за кордону,, свідчить про дволикість ініційованих радянським лідером процесів, спрямованих на демократизацію суспільства. Зазначимо, що ц_С було характерним лише для Радянського Союзу B усьому світі людиіиі сама могла обирати краіну перебування, якщо не порушувала її офіційних законів (у різних статусах, включаючи так званих біженців, осіб без постійного місця помешкання тощо).

Серед інших позитивних моментів цього нормативного акта звернімо увагу й на таку обставину: у ньому, порівняно з KK УСРР (> редакції 1927 p.), містяться значно ширші тлумаченнятакихзло- чинів, як шпигунство, терористичний акт, диверсія, шкідництво, антирадянська агітація та пропаганда, організаційна діяльність, спрямована на вчинення особливо небезпечних державних злочинів та участь в антирадянській організації.

Принципово новими у Законі були підходи до встановленияюри- дичних меж визначення понять «пропаганда» та «агітація», які підлягали кримінальному переслідуванню. У Положенні 1927 p. стаття IO мала таке формулювання: «Пропаганда та агітація, u/o вміщують заклик до повачення, підриву або послаблення радянської влади аби дп здійснення окремих контрреволюційних злочинів, а рівно розповсюдження, або виготовлення, або зберігання літеритури того жзшпт Окрім того, у статгі був додаток: «Ті ж дії при масових заворушеннях, або з використанням релігійних або національних забобонів мас. або за военних обставин, або у місцевостях, оголошених на воанюму становищі». Ta зовсім інший зміст був у статті 7 Закону 1958 p.: «Ля- тація або пропаганда, що проводиться з метою підриву або nocwfi- чення радянської влади або здійснення окремис особлиио небезпечіш державних злочинів, розповсюдження з тими ж ці'шми накчепнщьш вигадок, що папчюжать радянський державний та суспільпиііюо. а рівно розповсюдження або виготовлення чи зберігання з тими ж цічямиу письмовій, друкованій або іншій формі творів такого ж імі- ciny... Ti ж дії, здійснені з використанням гроиювих коиппів або інших матеріальних цінностей, отриманих від іноземних організацій або oafi. що діють в інтересах цих організацій, або особою, раніш засудженою за особливо небезпечні злочини, а рівно здійсненіувоснннй чск»-

B обох випадках не було розмежування між понятгями «пропаганда» та «агітація». Однак Закон передбачав впровадження термінів «наклепницькі» та «вигадки». Але, як відомо, засоби та шляхи встановлення «наклепницького» характеру - це завдання MU чих та судових органів.

ЗУ

(учинеие більше трьох разів впродовж року) адміністративно каране хуліганство. Дослідники (П Фріс), характеризуючи цей період, зауважують, що тодішня кримінально-правова політика в Україні, яка здійснювалась під суворим контролем Центру, взагалі була орісптовапа на застосування суворих видів покарання. Цс пр₍₎. зводило до того, що майже 60% вироків, що виносились судами були вироками до позбавлення волі.

У руслі посилення репресивних заходів кримінально-правового примусу були підготовлені й інші нормативні акти: Закон CPCP «Про внесення доповнень і змін до Основ кримінального законодаиста Союзу PCP і союзних респубпік>.> (11 липня 1969 p.), за яким до «Основ», а згодом і до KK УРСР були внесені положення про особливо небезпечного рецидивіста, про умовно-дострокове звільнення від покарання, про погашення судимості тощо. У 1970 ропі в радянське кримінальне право вводиться новий інститут-умовнс засуджсннядо позбавлення волі з обов’язковим залученням засуджсіюго до праці. У 1972 році вводиться поняття тяжкого злочину і ничерлний перелік його видів. У 1980 році до складу згвалтування як особливо обтяжуюча обставина вводилося згвалтування малолітніх тощо.

Кримінальне право реагувало на найбільш злободенні проблеми. Так, в умовах початку 1980-х років, коли знову зросла динаміка вчинення хуліганських дій, Указом Г1ВР CPCP «Про постеюш відповідальності за хуліганство» (5 червня 1981 р.)булопідвише- но кримінальну відповідальність за це діяння, встановлено стислі строки розслідування і судового розгляду справ про хуліганство. Встановлювалась більш сувора відповідальність за хуліганство, особливо пов’язане із застосуванням або спробою застосування зброї.

Зміни кримінального законодавства у «перебудовииїт період відображали або черговий напрям політики партії (у 1985-1986 pp- були прийняті нормативні акти, спрямовані на боротьбу з пияцтвом і одержанням нетрудових доходів), або були реакцією на npu- еднання CPCP до відповідних міжнародних конвенцій (1987 роШ CPCP приєднався до міжнародних конвенцій, які передбачали oo- ротьбу з наркотиками, заручниками, розповсюдженням СНІДу)-

Політичні процеси кінця 80-х років зумовили необхідність внесення змін до кримінального законодавства в частині посилення відповідальності за державні злочини, посягання на роботу транспортних систем. Так, відповідні зміни були внесені до KK УРСР (I960 р-ї у зв'язку з прийняттям законів CPCP, що передбачали кримінальн)’ відповідальність: «Про захист честі і гідності Президента Crtr* (2 квітня 1990 p.), «Про кримінальну відповідальність за б.'іок) вин