Стаття 63. Обов’язки керівника державної служби щодо забезпечення службової дисципліни

1. Керівник державної служби несе відповідальність за неналежний рівень служ­бової дисципліни і здійснює повноваження щодо притягнення державних службовців до дисциплінарної відповідальності.

2. З метою забезпечення належного рівня службової дисципліни керівник дер­жавної служби зобов’язаний:

1) створювати умови для виконання державними службовцями своїх посадових обов’язків і підвищення ними професійної компетентності та вимагати належного ви­конання посадових обов’язків;

2) здійснювати контроль за виконанням державними службовцями посадових обов’язків;

3) під час виконання посадових обов’язків керуватися публічними інтересами, суворо дотримуватися і забезпечувати дотримання Конституції, законів України та інших нормативно-правових актів, чітко формулювати накази (розпорядження) та до­ручення, перевіряти точність і своєчасність їх виконання;

4) забезпечувати виконання державними службовцями своїх посадових обов’яз­ків, у тому числі шляхом застосування дисциплінарних стягнень;

5) належним чином організовувати роботу державних службовців, забезпечувати ефективне виконання завдань, що поставлені перед державним органом;

6) виховувати у державних службовців сумлінне ставлення до служби, береж­ливе ставлення до державного майна, підтримувати їхню ініціативу, а також вживати заходів для додержання ними правил етичної поведінки;

7) забезпечувати прозорість та об’єктивність під час оцінювання результатів службової діяльності державних службовців;

8) організовувати проведення з державними службовцями профілактичних захо­дів щодо запобігання вчиненню ними дисциплінарних проступків, виявляти та своє­часно припиняти їх вчинення.

3. Безпосередній керівник державного службовця має право вносити клопотання керівнику державної служби про притягнення державного службовця до дисциплі­нарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку.

4. Керівник державної служби, який в установленому цим Законом порядку не вжив заходів для притягнення підпорядкованого йому державного службовця до дисциплінарної відповідальності за вчинений дисциплінарний проступок, а також не подав матеріали про вчинення державним службовцем адміністративного проступку, корупційного або пов’язаного з корупцією правопорушення, злочину до органу, упов­новаженого розглядати справи про такі правопорушення, несе відповідальність згід­но із законом.

1. Предмет регулювання

Стаття визначає обов’язки керівника державної служби в контексті забезпечення службової дисципліни.

Такі обов’язки є складовою частиною загальних обов’язків керівника дер­жавної служби, а тому завжди мають аналізуватися у сукупності з вимогами частини другої статті 17 Закону.

2. Цілі статті (мета норми)

Коментована стаття спрямована на деталізацію та формалізацію тих обов’язків, які покладаються на керівника державної служби у зв’язку із загальною вимогою щодо здійснення постійного контролю за дотриман­ням виконавської та службової дисципліни в державному органі (пункт 8 частини другої статті 17 Закону).

3. Правова основа коментованого положення (конституційні норми, принципи права/державної служби; рекомендації (стандарти) міжна­родних організацій (Рада Європи, ОЕСР)

Правовою основою положень коментованої статті є принципи державної служби (передусім законності, професіоналізму, доброчесності та патріо­тизму), а також приписи статті 17 Закону, яка визначає загальний перелік обов’язків керівника державної служби.

4. Коментар основних положень статті (в тому числі визначення термінів, які потребують тлумачення)

4.1. У частині першій коментованої статті зазначено, що керівник дер­жавної служби несе відповідальність за неналежний рівень службової дисципліни.

Поняття «відповідальність» у контексті згаданої норми слід розглядати не як юридичний термін, а як загальновживане слово: мається на увазі, що керівник державної служби є відповідальним за забезпечення службової дис­ципліни в державному органі, саме на нього покладається абсолютна біль­шість обов’язків у цій сфері.

Юридичну відповідальність за незабезпечення належного рівня службо­вої дисципліни керівник державної служби може нести лише в тому разі, коли буде встановлено, що ним не було належним чином виконано той чи інший обов’язок, покладений на нього Законом та іншими нормативно-пра­вовими актами у сфері державної служби.

Зокрема, підставами для такої відповідальності є:

1) недотримання керівником державної служби базових принципів забезпечення службової дисципліни, які вимагають від нього:

- формування у підпорядкованих державних службовців високих профе­сійних якостей, сумлінного ставлення до виконання своїх посадових обов’яз­ків, поваги до прав і свобод людини і громадянина, їхньої честі та гідності, а також до держави, державних символів України (пункт 2 частини першої статті 61 Закону);

- поєднання методів переконання, виховання і заохочення із заходами дисциплінарної відповідальності щодо підпорядкованих державних службов­ців (пункт 3 частини першої статті 61 Закону);

- поєднання повсякденної вимогливості до підпорядкованих державних службовців з постійною турботою про них, виявленням поваги до їхньої честі та гідності, забезпеченням гуманізму та справедливості (пункт 3 частини пер­шої статті 61 Закону);

2) порушення керівником державної служби безпосередніх обов’яз­ків щодо забезпечення належного рівня службової дисципліни, а саме:

- створювати умови для виконання державними службовцями своїх поса­дових обов’язків і підвищення ними професійної компетентності та вимагати належного виконання посадових обов’язків;

- здійснювати контроль за виконанням державними службовцями поса­дових обов’язків;

- під час виконання посадових обов’язків керуватися публічними інтере­сами, суворо дотримуватися і забезпечувати дотримання Конституції, законів України та інших нормативно-правових актів, чітко формулювати накази (розпорядження) та доручення, перевіряти точність і своєчасність їх виконання;

- забезпечувати виконання державними службовцями своїх посадових обов’язків, у тому числі шляхом застосування дисциплінарних стягнень;

- належним чином організовувати роботу державних службовців, забез­печувати ефективне виконання завдань, що поставлені перед державним органом;

- виховувати у державних службовців сумлінне ставлення до служби, бережливе ставлення до державного майна, підтримувати їхню ініціативу, а також вживати заходів для додержання ними правил етичної поведінки;

- забезпечувати прозорість та об’єктивність під час оцінювання результа­тів службової діяльності державних службовців;

- організовувати проведення з державними службовцями профілактичних заходів щодо запобігання вчиненню ними дисциплінарних проступків, вияв­ляти та своєчасно припиняти їх вчинення;

3) невиконання керівником державної служби специфічних обов’яз­ків щодо забезпечення службової дисципліни, а саме:

- ініціювати службове розслідування у випадку встановлення факту, який за попередньою оцінкою є дисциплінарним проступком (частина чет­верта статті 63, стаття 68 Закону);

- утворити та забезпечити нормальну роботу дисциплінарної комісії, зокрема, не втручатися в її роботу (частина четверта статті 63, стаття 69 Закону);

- у випадку встановлення в діянні державного службовця дисциплінар­ного проступку — прийняти рішення про накладення на нього дисциплінар­ного стягнення (частина четверта статті 63, стаття 77 Закону);

— у випадку встановлення факту вчинення державним службовцем адмі­ністративного проступку, корупційного або пов’язаного з корупцією право­порушення — повідомити про це відповідний орган (орган, уповноважений складати протоколи про адміністративні правопорушення, або орган, упов­новажений здійснювати досудове розслідування) та передати матеріали, які підтверджують цей факт (частина четверта статті 63, частина четверта статті 77 Закону).

У разі встановлення та доведення факту порушення хоча б однієї із зазначених вимог слід говорити про вчинення керівником державної служби дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 5 частини дру­гої статті 65 Закону, як підстави для його притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Варто також зазначити, що у разі неповідомлення про виявлений факт учинення корупційного правопорушення керівник державної служби також (додатково до дисциплінарної відповідальності) притягається до адміністра­тивної відповідальності, передбаченої статтею 1729 КУпАП.

Факт набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення керівника державної служби до відповідальності за статтею 1729 КУпАП є підставою для його звільнення у порядку, визначеному статтею 84 Закону.

4.2. Слід зауважити, що певні обов’язки щодо забезпечення службо­вої дисципліни покладаються на безпосереднього керівника державного службовця.

Зокрема, кожен такий керівник зобов’язаний:

— поєднувати методи переконання, виховання і заохочення із заходами дисциплінарної відповідальності щодо підпорядкованих державних службов­ців (пункт 3 частини першої статті 61 Закону);

— поєднувати повсякденну вимогливість до підпорядкованих державних службовців з постійною турботою про них, виявленням поваги до їхньої честі та гідності, забезпеченням гуманізму та справедливості (пункт 3 частини пер­шої статті 61 Закону).

Невиконання безпосередніми керівниками цих вимог слід також розгля­дати як дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 5 частини другої статті 65 Закону. За наявності відповідних підстав безпосередні керівники можуть бути притягнуті також до адміністративної відповідальності за невжиття заходів щодо протидії корупції (ст. 1729 КУпАП) з подальшим звільненням на підставі статті 84 Закону.

4.3. У частині другій коментованої статті наведено безпосередні обов’язки керівника державної служби щодо забезпечення належного рівня службової дисципліни.

Під час аналізу згаданої норми варто пам’ятати, що крім безпосередніх обов’язків на керівника державної служби покладається також низка інших обов’язків у межах базових принципів забезпечення службової дисципліни, а також специфічні обов’язки керівника державної служби, передбачені части­ною четвертою коментованої статті (див.

4.4. У частині третій коментованої статті встановлено, що безпосередній керівник державного службовця має право вносити клопотання керівнику державної служби про притягнення державного службовця до дисциплінар­ної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку.

Слід звернути увагу, що внесення такого клопотання керівнику держав­ної служби є правом, а не обов’язком безпосереднього керівника державного службовця.

Можливість безпосереднього керівника обирати манеру своєї поведінки у вирішенні цього питання слід розглядати як одну з форм реалізації прин­ципу, закріпленого у пункті 3 частини першої статті 61 Закону, який вимагає від керівників усіх рівнів поєднання методів переконання, виховання і заохо­чення із заходами дисциплінарної відповідальності щодо підпорядкованих державних службовців.

4.5. У частині четвертій коментованої статті закріплено специфічні обов’язки керівника державної служби в контексті забезпечення службової дисципліни (див. пункт 4.1. коментаря до цієї статті).

Під невжиттям заходів для притягнення підпорядкованого державного службовця до дисциплінарної відповідальності за вчинений дисциплінарний проступок у контексті частини четвертої коментованої статті слід розуміти одну з таких форм протиправної поведінки керівника державної служби:

1) не ініціювання службового розслідування у випадку встановлення факту, який за попередньої оцінкою є дисциплінарним проступком (стаття 68 Закону);

2) не утворення дисциплінарної комісії, незабезпечення належних умов для роботи цієї комісії або втручання в діяльність дисциплінарної комісії (стаття 69 Закону);

3) неприйняття рішення про накладення на державного службовця дис­циплінарного стягнення у випадку встановлення в діянні державного служ­бовця дисциплінарного проступку (стаття 77 Закону).

Дисциплінарний проступок — це протиправна винна поведінка (дія або бездіяльність) державного службовця, яка підпадає під ознаки одного з правопорушень, передбачених частиною другою статті 65 Закону (див.

Неподання матеріалів про вчинення державним службовцем адміністра­тивного проступку слід констатувати тоді, коли керівник державної служби не повідомив орган, уповноважений складати протоколи про адміністративні правопорушення, про факт учинення підлеглим державним службовцем адміністративного правопорушення.

Адміністративне правопорушення (проступок) - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на гро­мадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відпові­дальність (див. статтю 9 КУпАП). Більшість адміністративних проступків та відповідальність за них передбачена приписами КУпАП. Разом з тим, значна

частина таких правопорушень передбачена іншими нормативно-правовими актами (наприклад, МКУ).

Варто зазначити, що інформацію та матеріали, що засвідчують факт учинення адміністративного проступку, бажано подавати не до «органу, уповноваженого розглядати справи про такі правопорушення» (як зазначено у частині четвертій коментованої статті), а до органу чи особи, уповноваже­ної складати протоколи про такі адміністративні правопорушення (див. вимоги статті 255 КУпАП).

Під неподанням матеріалів про вчинення державним службовцем коруп- ційного або пов’язаного з корупцією правопорушення слід розуміти випадки, коли керівник державної служби:

1) не повідомив орган, уповноважений складати протоколи про адміні­стративні правопорушення, про факт учинення підлеглим державним служ­бовцем адміністративного правопорушення, пов’язаного з корупцією (див. вимоги статей 172⁴ — 172^9-1 і 255 КУпАП);

2) не повідомив орган, уповноважений здійснювати досудове розсліду­вання злочинів, пов’язаних із корупцією^[281] (для правильного встановлення такого органу див. статтю 216 КПКУ);

3) не повідомив орган, уповноважений здійснювати досудове розсліду­вання корупційних злочинів (див. примітку до статті 45 ККУ та статтю 216 КПКУ).

Корупція — використання особою, зазначеною у частині першій статті 3 Закону «Про запобігання корупції», наданих їй службових повноважень чи пов’язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправо­мірної вигоди особі, зазначеній у частині першій статті 3 зазначеного Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов’язаних з ними можливостей (стаття 1 Закону «Про запобігання корупції»).

Корупціине правопорушення — це діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 Закону «Про запобі­гання корупції», за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність (стаття 1 Закону «Про запобігання корупції»).

Корупціиними злочинами є злочини, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також злочини, передбачені статтями 210, 354, 364, 364¹, 365², 368-369² ККУ (примітка до статті 45 ККУ).

Правопорушення, пов’язане з корупцією, — це діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені Законом «Про запобігання корупції» вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині пер­шій статті 3 зазначеного Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність (стаття 1 Закону «Про запобігання корупції»).

Неподання матеріалів про вчинення державним службовцем зло­чину (в тому числі корупційного чи пов’язаного з корупцією) має місце тоді, коли керівник державної служби не повідомив орган, уповноважений здійс­нювати досудове розслідування такого злочину (стаття 216 КПКУ),

Злочином є передбачене ККУ суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб’єктом злочину (частина перша статті 11 ККУ),

5. Місце коментованого положення у цілісному механізмі/інсти- туті, зв’язки цієї норми з іншими положеннями Закону та незакон­ними нормативними актами; умови і особливості застосування

Коментована стаття, з одного боку, є логічним продовженням (розвит­ком, деталізацією) системи норм, що встановлюють обов’язки керівника державної служби, У цьому контексті найбільш тісно положення зазначеної норми пов’язані з приписами пункту 8 частини другої статті 17 Закону, який вимагає від керівника державної служби здійснювати контроль за дотриман­ням виконавської та службової дисципліни в державному органі,

З іншого боку, стаття 63 Закону (передусім через приписи пункту 4 частини другої та частини четвертої) досить вдало пов’язує систему обов’яз­ків керівника державної служби в контексті забезпечення службової дисци­пліни з інститутом дисциплінарної відповідальності державних службовців,