Стаття 88. Припинення державної служби у зв’язку з обставинами, що склалися незалежно від волі сторін

1. Підставами для припинення державної служби у зв'язку з обставинами, що склалися незалежно від волі сторін, є:

1) поновлення на посаді державної служби особи, яка раніше її займала;

2) неможливість виконання державним службовцем службових обов'язків за ста­ном здоров'я за наявності медичного висновку, порядок надання якого визначаєть­ся центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я;

3) набрання законної сили рішенням суду про визнання особи недієздатною або про обмеження дієздатності особи;

4) визнання державного службовця безвісно відсутнім чи оголошення його по­мерлим;

5) обрання на виборну посаду до органу державної влади або органу місцевого самоврядування з дня набуття повноважень;

6) смерть державного службовця.

1. Предмет регулювання

Предметом регулювання статті є визначення переліку підстав для припи­нення державної служби у зв'язку з обставинами, що склалися незалежно від волі сторін.

2. Цілі статті (мета норми)

Метою статті є закріплення можливості припинення державної служби у зв'язку з обставинами, що склалися незалежно від волі сторін, як для захисту публічних інтересів (своєчасного заповнення посад), так і недопу­щення свавільного звільнення з державної служби (за рахунок чіткого визна­чення переліку підстав для звільнення).

3. Правова основа коментованого положення (конституційні норми, принципи права/державної служби; рекомендації (стандарти) міжна­родних організацій (Рада Європи, OECP)

Коментована стаття пов'язана з частиною шостою статті 43 Конституції України, якою громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Правовою основою коментованої статті також є складова принципу ста­більності державної служби — призначення державних службовців безстро­ково, крім випадків, визначених законом (стаття 4 Закону).

Коментована стаття враховує пункт 16 «Звільнення з публічної служби» Рекомендації № R (2000) 6 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Ради Європи про статус публічних службовців у Європі, відповідно до якого звільнення повинно відбуватися лише у тих випадках та з тих причин, які обумовлені законом.

4. Визначення термінів, які потребують тлумачення

Дієздатна особа — особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними, здатна своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також створювати для себе цивільні обов’язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання (частина перша статті 30 ЦКУ)^[305].

Недієздатна особа — фізична особа, яка внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керу­вати ними. Недієздатною фізична особа визнається за рішенням суду (частина перша статті 39 ЦКУ).

Обмежено дієздатна особа — фізична особа, яка страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними; зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами, азартними іграми тощо і тим ставить себе чи свою сім’ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов’язана утриму­вати, у скрутне матеріальне становище. Обмежено дієздатною фізична особа визнається за рішенням суду (частини перша, друга статті 36 ЦКУ).

Виборна посада — посада, заміщення якої відбувається шляхом виборів.

5. Місце коментованого положення у цілісному механізмі/інсти- туті, зв’язки цієї норми з іншими положеннями Закону та незакон­ними нормативними актами; умови і особливості застосування

5.1. На відносини державної служби можуть істотно вплинути непередба- чувані події та явища. Статтею 88 Закону визначені випадки, коли відносини державної служби припиняються за обставин, що переважно не пов’язані з волею суб’єкта призначення та безпосередньо державного службовця. Визна­чені в коментованій статті підстави характеризуються певними зовнішніми чинниками, які не залежать від будь-кого з учасників відносин, а тому не підконтрольні їм (крім випадків, що спричиняють обмеження дієздатності, а також обрання на виборну посаду до органу державної влади, органу місце­вого самоврядування).

5.2. Незалежно від волі учасників відносин державної служби може виникнути ситуація, коли за рішенням суду на посаді поновлюється неза­конно звільнений (незаконно переведений) державний службовець, який її раніше займав (пункт 1 частини першої коментованої статті). Це є підставою для припинення державної служби державним службовцем, який займає таку посаду.

5.3. Обставинами, що склалися незалежно від волі сторін, є також неможливість виконання державним службовцем службових обов’язків за станом здоров’я. Обов’язковою вимогою є підтвердження цього факту медич­ним висновок. Порядок надання медичного висновку у зв’язку з неможливістю виконання державним службовцем службових обов’язків за станом здоров’я та форма медичного висновку про неможливість виконання державним службовцем службових обов’язків за станом здоров’я затверджений наказом Нацдержслудби та МОЗ від 13 квітня 2016 р. № 80/352^[306]. Зазначений Поря­док надання медичного висновку визначає процедуру видачі закладами охо­рони здоров’я медичного висновку про неможливість виконання державним службовцем службових обов’язків за станом здоров’я.

Медичний огляд державного службовця з метою встановлення фізич­ної і психофізіологічної придатності до виконання їх службових обов’язків здійснюється в лікувально-профілактичних закладах, які щороку проводять профілактичний медичний огляд державних службовців.

Порядок проведення медичного огляду державних службовців, форму­вання медичної комісії, яка оцінює стан здоров’я державного службовця, здійснюються відповідно до наказу МОЗ, Головного управління держав­ної служби України та Державного управління справами «Про проведення щорічного профілактичного медичного огляду державних службовців» від 18 лютого 2003 р. № 75/ 24/1^[307].

Особам, які перебувають на посадах державної служби і визнані інвалі­дами, протипоказання до умов праці та трудові рекомендації встановлюють медико-соціальні експертні комісії в установленому законодавством порядку.

Якщо в результаті медичного огляду у державного службовця, який займає посаду, пов’язану з допуском до державної таємниці, будуть вияв­лені захворювання (розлади) відповідно до переліку, затвердженого наказом МОЗ та СБУ «Про затвердження Переліку психічних захворювань (роз­ладів), які можуть завдати шкоди охороні державної таємниці і за наяв­ності яких допуск до державної таємниці громадянинові не надається» від 13 травня 2002 р. № 174/13 6^[308], складається медичний висновок із зазначен­ням рекомендацій медичної комісії.

Медичний висновок заповнює голова медичної комісії на підставі записів медичної картки амбулаторного хворого. Облік медичних висновків здійсню­ється у журналі реєстрації виданих медичних висновків про неможливість виконання державним службовцем службових обов’язків за станом здоров’я. Медичний висновок надсилається лікувально-профілактичним закладом до державного органу, в якому працює державний службовець, не пізніше ніж на третій день з дня його реєстрації. Результати медичного обстеження можуть бути оскаржені в установленому законодавством порядку.

5.4. Підставою для припинення державної служби у зв’язку з обстави­нами, що склалися незалежно від волі сторін, є набрання законної сили рішенням суду про визнання особи недієздатною або про обмеження дієз­датності особи (пункт 3 коментованої статті). Відповідно до частини пер­шої статті 223 ЦПКУ, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

5.5. Підставою для припинення державної служби у зв’язку з обстави­нами, що склалися незалежно від волі сторін, є визнання державного служ­бовця безвісно відсутнім чи оголошення його померлим (пункт 4 коментованої статті).

Відповідно до частин першої, другої статті 43 ЦКУ фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування.

Відповідно до частин першої—третьої статті 46 ЦКУ фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, — протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій тех­ногенного та природного характеру — протягом одного місяця після завер­шення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Фізична особа, яка пропала безвісти у зв’язку з воєнними діями, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв’язку з воєнними діями, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

5.6. Ще однією підставою для припинення державної служби (навряд чи тут може йтися про повну незалежність від волі сторін, принаймні від волі державного службовця) є обрання на виборну посаду до органу дер­жавної влади або органу місцевого самоврядування (пункт 5 коментованої статті). Визначальним для характеристики цієї підстави є: 1) виборність посади; 2) в органі державної влади або органі місцевого самоврядування; 3) день набуття повноважень такою особою; 4) здійснення повноважень на такій посаді на постійній основі. Ця підстава пов’язана не лише з принципом політичної неупередженості державної служби і політичних обмежень для державних службовців (згідно зі статтею 10 Закону), а також стосується фактичної (фізичної) неможливості поєднання посад, тобто виконання двох робіт одночасно.

5.7. Підставою для припинення державної служби у зв’язку з обстави­нами, що склалися незалежно від волі сторін, є смерть державного служ­бовця, яка підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим районним, районним у містах, міським (міст обласного значення), міськрайонним, міжрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим, в областях, містах Києві та Севастополі.