Стаття 17. Керівник державної служби в державному органі

1. Повноваження керівника державної служби здійснюють:

1) у Секретаріаті Кабінету Міністрів України - Державний секретар Кабінету Мі­ністрів України;

2) у міністерстві - державний секретар міністерства;

3) в іншому центральному органі виконавчої влади - керівник відповідного ор­гану;

4) у державних органах, посади керівників яких належать до посад державної служби, - керівник відповідного органу;

5) в інших державних органах або в разі прямого підпорядкування окремій осо­бі, яка займає політичну посаду, - керівник апарату (секретаріату).

2. Керівник державної служби:

1) організовує планування роботи з персоналом державного органу, в тому чис­лі організовує проведення конкурсів на зайняття вакантних посад державної служби категорій «Б» і «В», забезпечує прозорість і об’єктивність таких конкурсів відповідно до вимог цього Закону;

2) забезпечує планування службової кар’єри, планове заміщення посад держав­ної служби підготовленими фахівцями згідно з вимогами до професійної компетент­ності та стимулює просування по службі;

3) забезпечує своєчасне оприлюднення та передачу центральному органу ви­конавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, інформації про вакантні посади державної служби з метою форму­вання єдиного переліку вакантних посад державної служби, який оприлюднюється;

4) призначає громадян України, які пройшли конкурсний відбір, на вакантні по­сади державної служби категорій «Б» і «В», звільняє з таких посад відповідно до цього Закону;

5) присвоює ранги державним службовцям державного органу, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В»;

6) забезпечує підвищення кваліфікації державних службовців державного орга­ну;

7) здійснює планування навчання персоналу державного органу з метою вдо­сконалення рівня володіння державними службовцями державною мовою, регіо­нальною мовою або мовою національних меншин, визначеною відповідно до закону, а також іноземною мовою, яка є однією з офіційних мов Ради Європи, у випадках, якщо володіння такою мовою є обов’язковим відповідно до цього Закону;

8) здійснює контроль за дотриманням виконавської та службової дисципліни в державному органі;

9) розглядає скарги на дії або бездіяльність державних службовців, які займа­ють посади державної служби категорій «Б» і «В»;

10) приймає у межах наданих повноважень рішення про заохочення та при­тягнення до дисциплінарної відповідальності державних службовців, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В»;

11) виконує функції роботодавця стосовно працівників державного органу, які не є державними службовцями;

12) створює належні для роботи умови та їх матеріально-технічне забезпечен­ня;

13) здійснює інші повноваження відповідно до цього та інших законів України.

1. Предмет регулювання

Предметом регулювання статті є визначення статусу керівника державної служби в державному органі.

2. Цілі статті (мета норми)

Метою статті є визначення посадових осіб, які виконують повноваження керівника державної служби у відповідних державних органах, а також вста­новлення переліку повноважень керівника державної служби.

3. Правова основа коментованого положення (конституційні норми, принципи права/державної служби; рекомендації (стандарти) міжна­родних організацій (Рада Європи, ОЕСР)

Коментована стаття пов’язана з частиною другою статті 19 Конститу­ції України, відповідно до якої органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

4. Визначення термінів, які потребують тлумачення

Керівник державної служби в державному органі — див. коментар до статті 2 Закону.

5. Місце коментованого положення у цілісному механізмі/інсти- туті, зв’язки цієї норми з іншими положеннями Закону та незакон­ними нормативними актами; умови і особливості застосування

5.1. Безпосереднє управління державною службою у відповідному дер­жавному органі здійснює керівник державної служби, яким є вища посадова особа цього органу, що має статус державного службовця. Це, зокрема:

у Секретаріаті КМУ — Державний секретар КМУ. Це одна з суттєвих новацій Закону, оскільки майже протягом усього періоду незалежності Укра­їни (з невеликою перервою у 1999 — 2002 роках) до 1 січня 2017 р. такі функ­ції виконував Міністр КМУ;

у міністерстві — державний секретар міністерства. Це одна з найпринци­повіших новацій Закону — запровадження посади професійного та політично неупередженого керівника апарату міністерства;

в іншому центральному органі виконавчої влади (державні служби, агентства, інспекції) — керівник відповідного органу;

у державних органах, посади керівників яких належать до посад дер­жавної служби, — керівник відповідного органу (це інші органи, крім цен­тральних органів виконавчої влади, зокрема місцеві державні адміністрації);

в інших державних органах або в разі прямого підпорядкування окремій особі, яка займає політичну посаду, — керівник апарату (секретаріату).

5.2. Як зазначено в роз’ясненні НАДС щодо керівника державної служби у структурних підрозділах місцевих державних адміністрацій, утворених як юридичні особи публічного права, від 16 червня 2016 р. № 11-рз^[105], керівник структурного підрозділу місцевої державної адміністрації, утвореного як юридична особа публічного права, здійснює повноваження з питань держав­ної служби та організації роботи інших працівників у цьому підрозділі.

Законопроектом 6227 пропонується зафіксувати це роз’яснення на рівні Закону, доповнивши, зокрема, частину першу коментованої статті пунктом 6, в якому встановити, що повноваження керівника державної служби у структурних підрозділах місцевих державних адміністрацій, утворених як юридичні особи публічного права, здійснює керівник відповідного структур­ного підрозділу. Однак ця пропозиція не підтримується науковим та експерт­ним середовищем, зважаючи на суттєві застереження. По-перше, у цьому випадку відбувається «домінування» цивільно-правового статусу структур­ного підрозділу місцевої державної адміністрації над її публічно-правовим статусом як єдиного, цілісного державного органу. По-друге, відбувається нівелювання ролі голови місцевої державної адміністрації як керівника дер­жавної служби, адже в одній адміністрації може з’явитися кілька «керів­ників». Це погіршить керованість адміністрацією, мобільність персоналу, реорганізаційні можливості, єдність застосування правил. Отже, слід повер­нутися до коректного застосування норм даної статті.

5.3. Компетенція керівника державної служби спрямована на забезпе­чення керованості діяльністю державних службовців державного органу. Більшість повноважень керівника державної служби безпосередньо пов’язана з вирішенням питань щодо призначення на посади, проходження служби та звільнення з посад категорій «Б» і «В». Крім того, керівник державної служби виконує функції роботодавця стосовно працівників державного органу, які не є державними службовцями (пункт 11 коментованої статті), та створює належні для роботи умови (пункт 12). Тобто фактично за вирішення усіх питань, що стосуються персоналу державного органу, відповідає керівник державної служби.