Припинення державної служби у зв’язку з обставинами, що склалися незалежно від волі сторін

Стаття 88 чинного Закону передбачає перелік обставин, які не залежать від волі сторін, тобто сторони не можуть створювати ці обставини або впливати на них. Ці обставини і є підставами для припинення державної служби.

1. Поновлення на посаді державної служби особи, яка раніше її займала. Обов’язковими умовами цієї підстави є:

1) поновлення на посаді саме тієї особи, яка раніше займала цю посаду;

2) причиною поновлення особи є тільки її незаконне звільнення з посади. Інші випадки, коли законодавством передбачається право особи на попередню посаду [ст. 3 Закону «Про альтернативну (невійськову) службу^[401], ст. 20 Закону «Про статус народного депутата України»^[402], ст. 8 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»^[403]], яку вона займала до звільнення, цією підставою не охоплюються.

Поновлення на роботі допускається тільки у таких випадках:

1) за рішенням суду, якщо державний службовець звільнений без законних підстав. При цьому важливо зазначити, що згода виборного органу первинної профспілкової організації на звільнення (коли її одержання є необхідним відповідно до закону) визнається елементом самої підстави. Відсутність такої згоди не є підставою для поновлення державного службовця;

2) за ініціативою суб’єкта призначення або ним на вимогу НАДС у разі встановлення факту звільнення державного службовця без законної підстави (у т.ч. без згоди виборного органу первинної профспілкової організації, якщо одержання такої згоди відповідно до закону є обов’язковим), який видає відповідний наказ (розпорядження).

2. Неможливість виконання державним службовцем службових обов’язків за станом здоров'я за наявності медичного висновку, порядок надання якого визначається НАДС і МОЗ^[404].

Медичний огляд державного службовця з метою встановлення фізичної і психофізіологічної придатності таких осіб до виконання їх службових обов’язків здійснюється в лікувально-профілактичних закладах, які щороку проводять профілактичний медичний огляд державних службовців.

Медичний висновок надсилається лікувально-профілактичним закладом до державного органу, у якому працює державний службовець, не пізніше ніж на 3 день з дня його реєстрації. Результати медичного обстеження можуть бути оскаржені в установленому законодавством порядку.

Якщо в результаті медичного огляду у державного службовця, який займає посаду, пов’язану з допуском до державної таємниці, будуть виявлені захворювання (розлади) відповідно до Переліку психічних захворювань (розладів), які можуть завдати шкоди охороні державної таємниці і за наявності яких допуск до державної таємниці громадянинові не надається^[406], складається Медичний висновок із зазначенням рекомендацій медичної комісії.

Звільнення цій підставі є можливим за сукупності таких умов:

1) наявності медичного висновку;

2) відсутності вакантної посади, на яку можна було б перевести державного службовця відповідно до медичного висновку, або відмови державного службовця від переводу на іншу посаду відповідно до медичного висновку;

1.3. Набрання законної сили рішенням суду про визнання особи недієздатною або про обмеження дієздатності особи. Це питання розглянуто у підрозділі 8.2 цього посібника.

1.4. Визнання державного службовця безвісно відсутнім чи оголошення його померлим.

У випадку тривалої відсутності державного службовця за місцем його постійного проживання немає відомостей про місце його перебування. У разі неможливості встановити день одержання останніх відомостей про його місце перебування початком його безвісної відсутності вважається перше число місяця, що йде за тим. у якому одержані такі відомості, а в разі неможливості встановити цей місяць - перше січня наступного року.

б) відсутність відомостей про місце його знаходження в місці його постійного проживання і неможливості їх одержання усіма доступними способами;

в) закінчення одного року з моменту одержання останніх відомостей про місце перебування державного службовця. Справи про визнання державного службовця безвісно відсутнім розглядаються у порядку окремого провадження на підставі ст.ст. 246-250 ЦПК.

1.4.2. Рішення про оголошення державного службовця померлим приймається судом. Суд оголошує його померлим за наявності таких підстав:

а) відсутність державного службовця в місці його постійного проживання;

б) відсутність відомостей про місце його перебування протягом трьох років, а якщо він зник безвісті за обставин, що загрожували йому смертю або дають підставу припускати його загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців. Виняток встановлений у ч. 2 ст. 46 ЦК, де зазначено, що фізична особа, яка пропала безвісті у зв’язку з воєнними діями, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням обставин справи суд може оголосити особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців; в) неможливість одержання відомостей про місце перебування державного службовця, незважаючи на вжиті заходи.

5. Обрання на виборну посаду до органу державної влади або органу місцевого самоврядування з дня набуття повноважень. У цьому разі йдеться про те, що державний службовець, обраний на виборну посаду до органу державної влади або органу місцевого самоврядування не можу суміщати виконання своїх посадових обов’язків з іншою діяльністю, окрім тієї, яка дозволяється чинним законодавством. При цьому слід звернути увагу на такі умови цієї підстави:

а) обрання тільки до органу державної влади або органу місцевого самоврядування;

б) обрання тільки на виборну посади;

в) підстава виникає з тільки з дня набуття повноважень;

г) посада є штатною.

6. Смерть державного службовця. Підставою для звільнення у цьому разі буди свідоцтво про смерть державного службовця.

13.6.