Порядок накладення і зняття дисциплінарного стягнення

Чинний Закон уперше передбачає підстави, порядок, строки та форму прийняття рішення про накладення дисциплінарного стягнення або про закриття дисциплінарного провадження. Рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження:

1) приймає суб’єкт призначення.

2) приймає протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Видається, що днем отримання пропозиції’/подання є день їх: або фактичного отримання суб’єктом призначення, або присвоєння реєстраційного індексу вхідної кореспонденції, або зазначений у повідомленні про вручення відповідного рекомендованого листа. У разі, коли останній день прийняття рішення у дисциплінарній справі припадає на вихідний, святковий або неробочий день, за загальним правилом (судової і позасудової практики) таким днем вважається перший робочий після них день;

3) оформляється відповідним актом суб’єкта призначення.

Слід звернути увагу на те, що законодавче положення передбачає повноваження суб’єкта призначення щодо прийняття тільки одного із двох рішень у дисциплінарній справі: а) про накладення дисциплінарного стягнення; б) про закриття дисциплінарного провадження. Будь-яке інше рішення (напр., про повернення дисциплінарної справи для додаткового дисциплінарного провадження) слід вважати таким, що суперечить вимогам чинного Закону.

Рішення про накладення дисциплінарного стягнення оформляється тільки у формі наказу або розпорядження, в яких зазначаються:

1) найменування державного органу;

2) дата його прийняття;

3) відомості про державного службовця;

4) стислий виклад обставин справи;

5) вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація);

6) вид застосованого дисциплінарного стягнення.

Оскільки п. 2 ст. 77 чинного Закону передбачає тільки вимоги щодо форми та змісту наказу (розпорядження) про накладення дисциплінарного стягнення, а ст. 77 передбачає й рішення про закриття дисциплінарного провадження слід вважати, що останнє має відповідати тим самим вимогам, що й попереднє рішення.

Якщо під час розгляду дисциплінарної справи у діях державного службовця не виявлено дисциплінарного проступку (тобто не виявлено складу дисциплінарного проступку), суб’єкт призначення приймає рішення про закриття дисциплінарного провадження стосовно державного службовця, яке оформляється наказом (розпорядженням). Таким чином законодавчо передбачено тільки одну підставу для закриття дисциплінарного провадження: не виявлення у діях державного службовця дисциплінарного проступку. Однак, аналіз ряду положень чинного Закону свідчать про те, що окрім зазначеної у ч. 3 ст. 77 підстави, слід виокремити й інші підстави для закриття дисциплінарного провадження:

1) відсутня подія дисциплінарного проступку. Йдеться про те, що інформація, яка стала підставою порушення дисциплінарного провадження, в ході його проведення не підтвердилася. У цьому разі відсутньою є сама подія дисциплінарного проступку, а не його складу;

2) діяння, яке фактично містить ознаки дисциплінарного проступку, були вчинено державним службовцем у стані крайньої потреби (необхідності) або необхідної оборони;

3) минуло 6 місяців з дня виявлення дисциплінарного проступку;

4) минув 1 рік з дня вчинення дисциплінарного проступку;

5) державний службовець, який вчинив дисциплінарний проступок, на момент прийняття рішення або втратив статус державного службовця (напр., звільнення з державної служби), або не працює в тому державному органові, в якому вчинив дисциплінарний проступок (напр., перейшов на державну службу в інший державний орган);

6) мають місце порушення права державного службовця під час дисциплінарного провадження на: а) надання пояснень щодо обставин справи; б) ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи;

7) державний службовець, який вчинив дисциплінарний проступок, помер, або його визнано безвісно відсутнім чи оголошено померлим;

8) набрав чинності закон, яким скасовано дисциплінарну відповідальність за той дисциплінарний проступок, за який щодо державного службовця порушено дисциплінарне провадження.

У разі виявлення за результатами розгляду ознак або злочину, або адміністративного правопорушення суб’єкт призначення зобов’язаний протягом 3 календарних днів передати відповідну заяву та копію матеріалів справи до відповідного правоохоронного органу.

Щодо строку передачі відповідної заяви та копії матеріалів - 3 календарні дні: цей строк починається з дня, коли суб’єкт призначення дійшов висновку про те, що в діяннях державного службовця має місце злочин або адміністративне правопорушення. При цьому важливо зазначити, що це може мати місце і до накладення ним на державного службовця дисциплінарного стягнення, і після.

Пропозиція Комісії, подання дисциплінарної комісії є обов’язковими для розгляду суб’єктами призначення та враховуються ними під час вирішення питань щодо застосування дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження. Це положення слід розуміти так, що: пропозиція Комісії, подання дисциплінарної комісії:

1) є обов’язковими тільки для розгляду (ознайомлення матеріалами дисциплінарної справи) суб’єктами призначення і врахування (аналіз наявних документів та матеріалів, прийняття до відома аргументів, висновків, пропозицій) ними під час вирішення питання про застосування дисциплінарного стягнення;

2) не є обов’язковими для рішення суб’єкта призначення про накладення дисциплінарного стягнення або закриття дисциплінарного провадження. Рішення суб’єкта призначення приймається ним особисто на підставі об’єктивного, всебічного та повного дослідження матеріалів справи і воно може не співпадати із пропозицією Комісії, поданням дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер.

Державному службовцю видається під розписку належним чином завірена копія наказу (розпорядження) про накладення на нього дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження не пізніше наступного робочого дня після прийняття відповідного рішення, тобто видання наказу (розпорядження):

1) обов’язковою умовою особистого ознайомлення державного службовця є видання копії рішення під розписку.

2) ознайомлення має бути здійснено не пізніше наступного робочого дня після прийняття відповідного рішення. У тому разі, коли наступний день є вихідним, святковим або неробочим, то воно має бути здійснено у перший робочий день після них.

У разі відмови державного службовця від одержання копії наказу (розпорядження) про накладення на нього дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження, такий документ не пізніш як у 3-й строк з дня прийняття рішення надсилається державному службовцеві за місцем його проживання рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Якщо протягом року після накладення дисциплінарного стягнення до державного службовця не буде застосоване нове дисциплінарне стягнення, він вважається таким, що не мав дисциплінарного стягнення. Якщо державний службовець не вчинив нового порушення цього Закону, інших нормативно- правових актів у сфері державної служби і виявив себе сумлінним службовцем, дисциплінарне стягнення стосовно нього може бути знято до закінчення року, протягом якого воно було накладено, але не раніше ніж через шість місяців з дня накладення дисциплінарного стягнення.

На перший погляд видається, що це положення має суто техніко- процедурний характер і стосується тільки порядку знаття дисциплінарного стягнення. Однак його значення статті, насамперед, у тому, що вона стосується такого поняття, як «строк застосування дисциплінарного стягнення», яке не розкривається у жодній іншій статті чинного Закону.

Положення щодо зняття дисциплінарного стягнення безпосередньо пов’язано із: а) присвоєнням чергового рангу державному службовцеві (ст. 39); б) просуванням державного службовця по службі (ст. 40); в) застосуванням заохочень (ст. 53). В усіх названих статтях використовується поняття «строк застосування дисциплінарного стягнення».

Дисциплінарне стягнення, як правове явище, має тимчасовий характер і ст.

або «погашення» (ч. 1), або, власне, «зняття» (ч. 2). Так, державний

службовець вважається таким, що не мав дисциплінарного стягнення за умови, якщо протягом року після накладення дисциплінарного стягнення його не було піддано новому дисциплінарному стягненню. У цьому разі має місце, так зване, «погашення дисциплінарного стягнення». Якщо протягом року після накладення дисциплінарного стягнення до державного службовця не буде застосоване нове дисциплінарне стягнення, він вважається таким, що не мав дисциплінарного стягнення. Важливо акцентувати увагу на тому, що погашення дисциплінарного стягнення відбувається автоматично, тобто воно не потребує жодних як наказів(розпоряджень) або дій з боку керівника державної служби або суб’єкта призначення, що його застосував, так і дій з боку державного службовця.

На відміну від погашення дисциплінарного стягнення, зняття дисциплінарного стягнення потребує певних дій/рішень суб’єкта призначення. Оскільки ст. 79 чинного Закону не визначає, хто може бути ініціатором цього зняття, слід вважати, що таким суб’єктом може бути і суб’єкт призначення, і державний службовець. Рішення про зняття дисциплінарного стягнення обов’язково має бути оформлено відповідним наказом (розпорядженням). Основними умовами зняття дисциплінарного стягнення є:

1) державний службовець не вчинив нового порушення цього Закону, інших нормативно-правових актів у сфері державної служби. Ця умова характеризує, по-перше, ефективність і дієвість дисциплінарного стягнення, по-друге, позитивне реагування державного службовця на застосоване стягнення. При цьому слід звернути увагу на те, що йдеться про сам факт «порушення цього Закону, інших нормативно-правових актів...», а не про кваліфікацію цього порушення, як дисциплінарного проступку і притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності за таке порушення;

2) виявив себе як сумлінний працівник. Важливою є характеристика особистості державного службовця особливо у контексті виконання посадових обов’язків, дотримання Правил внутрішнього службового розпорядку та правил етики поведінки.

3) не раніше як через 6 місяців з дня притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності. Законодавець визначив строк - 6 місяців (тобто половина строку для погашення дисциплінарного стягнення) з метою надання можливості державному службовцеві відчути тягар дисциплінарного стягнення, його наслідки та вплив на проходження державної служби;

4) право на дострокове зняття дисциплінарного стягнення належить суб’єктові призначення, що його застосував, і воно є його виключним правом, яке він не може делегувати іншій особі. Звертає на себе увагу і той факт, що дострокове знаття дисциплінарного стягнення є правом, а не обов’язком суб’єкта призначення, тобто навіть за наявності усіх умов для зняття дисциплінарного стягнення, його може бути не знято без будь -якого обґрунтування або пояснення з боку суб’єкта призначення.

Протягом строку дії дисциплінарного стягнення (крім зауваження) заходи заохочення до державного службовця не застосовуються.