§ 3. Адміністративне стягнення і способи його накладення

Для того, щоб дана думка була зрозумілішою. розгляньмо деякі приклади. На вулиці автомашина збила пішохода. Чи обов'язково ця дія буде кваліфікуватися як злочин з боку водія автомашини? Ні. Для того, щоб зробити висновок, потрібно з'ясувати, чи міститься в діях водія автомобіля склад злочину. Припустимо, розслідування вказаного конкретного випадку показало, шо пішохід почав несподівано перебігати вулицю і перетнув траєкторію руху автомобіля на такій відстані, яка менша гальмівного шляху автотранспортного засобу. В такій ситуації діяння водія не буде вважатися злочином, оскільки в ньому відсутня одна з ознак злочину — вина водія.

Суспільне небезпечне діяння не буде вважатися злочином, якщо воно вчинено особою, хворою на певний вид (передбачений законом) душевного захворювання. Така особа не може керувати своїми вчинками і через те не може вважатися винною у скоєнні суспільне небезпечної дії. Знаючи про наявність такого положення в законі. злочинці часто намагаються імітувати психічну хворобу для того. щоб уникнути відповідальності.

Багато суспільне небезпечних діянь, в яких є елемент вини, теж не вважаються злочином, оскільки у них відсутня ознака протиправності (тобто відсутній закон, який кваліфікує дану дію як злочин і встановлює відповідальність за її вчинення). Наведемо такий приклад. У свій час багато керівників державних підприємств, користуючись недосконалістю закону про малі підприємства, почали створювати на своїх підприємствах фіктивні малі підприємства, перекачувати їм державні кошти з метою особистого збагачення. Суспільна небезпека таких дій ні в кого не викликала сумнівів, оскільки вони завдавали шкоду суспільному багатству. Вина таких недобросовісних керівників теж може легко бути доведена. Однак у нас відсутній закон, який би кваліфікував такі дії як злочин. Отже. недобросовісні керівники не можуть бути притягнені до кримінальної відповідальності, оскільки в їх діях відсутній склад злочину.