Стаття 79. Зняття дисциплінарного стягнення

1. Якщо протягом року після накладення дисциплінарного стягнення до держав­ного службовця не буде застосоване нове дисциплінарне стягнення, він вважається таким, що не мав дисциплінарного стягнення.

2. Якщо державний службовець не вчинив нового порушення цього Закону, ін­ших нормативно-правових актів у сфері державної служби і виявив себе сумлінним службовцем, дисциплінарне стягнення стосовно нього може бути знято до закінчен­ня року, протягом якого воно було накладено, але не раніше ніж через шість місяців з дня накладення дисциплінарного стягнення. Право на дострокове зняття дисциплі­нарного стягнення належить суб'єкту призначення, що його застосував.

3. Протягом строку дії дисциплінарного стягнення (крім зауваження) заходи за­охочення до державного службовця не застосовуються.

1. Предмет регулювання

Стаття визначає:

1) загальний строк застосування дисциплінарного стягнення (такий висновок випливає із системного аналізу положень статті 79 та термінології, що використовується в окремих статтях Закону);

2) підстави та порядок дострокового зняття дисциплінарного стягнення.

Варто зауважити, що назва статті є не надто вдалою, оскільки не пов­ного мірою відповідає її змісту.

2. Цілі статті (мета норми)

Цілями статті є:

1) визначити загальний строк застосування дисциплінарного стягнення як періоду існування певних негативних правових наслідків для державного службовця, що тривають з дня накладення дисциплінарного стягнення до дня втрати таким фактом юридичного значення;

2) визначити підстави та порядок дострокового зняття дисциплінарного стягнення як реакції на сумлінне дотримання державним службовцем служ­бової дисципліни.

3. Правова основа коментованого положення (конституційні норми, принципи права/державної служби; рекомендації (стандарти) міжна­родних організацій (Рада Європи, OECP)

Строк застосування дисциплінарного стягнення є однією з форм реаліза­ції дисциплінарної відповідальності (фактично йдеться про «розмір» дисциплі­нарного стягнення), а отже, й способів забезпечення службової дисципліни.

4. Коментар основних положень статті (в тому числі визначення термінів, які потребують тлумачення)

4.1. У частині шостій статті 39, частині другій статті 40 та частині третій статті 53 Закону певні аспекти службової кар’єри та просування по службі державного службовця пов’язуються з такою правовою категорією як строк застосування дисциплінарного стягнення.

Проте у жодній нормі Закону не розкривається зміст зазначеного поняття та не конкретизується цей строк.

Варто звернути увагу й на те, що Закон хоч і наділяє суб’єкта при­значення правом визначення виду дисциплінарного стягнення, але не наді­ляє його правом визначати строк застосування такого дисциплінарного стягнення.

Саме тому цей строк доводиться визначати через приписи коментова­ної статті, яка установлює правила погашення та зняття дисциплінарного стягнення.

Виходячи з приписів частини шостої статті 39, частини другої статті 40, частини третьої статті 53, а також коментованої статті 79 Закону, строк застосування дисциплінарного стягнення — це певний період часу, який триває з дня накладення дисциплінарного стягнення та до дня його пога­шення чи зняття, протягом якого на державного службовця покладаються певні правові заборони чи обмеження, які самі собою не є стягненням чи покаранням.

Так, протягом строку застосування дисциплінарного стягнення:

1) черговий ранг державному службовцю не присвоюється, а сам строк застосування дисциплінарного стягнення не зараховується до строку, який дає право на отримання чергового рангу (частина шоста 6 статті 39 Закону);

2) не здійснюється просування державного службовця по службі (частина друга статті 40 Закону);

3) до державного службовця не застосовуються заохочення (частина третя статті 53, частина третя статті 79 Закону).

4.2. Положеннями частини першої коментованої статті визначено строк, після закінчення якого факт накладення дисциплінарного стягнення втрачає юридичне значення (відбувається своєрідне «погашення» застосування дис­циплінарного стягнення).

Цей строк становить один рік після накладення на державного служ­бовця дисциплінарного стягнення. Перебіг зазначеного строку починається з дня, наступного за днем накладення дисциплінарного стягнення, а закін­чується у відповідні місяць і число наступного року. Якщо днем, наступним за днем накладення дисциплінарного стягнення, є 29 лютого (у високосному році), то тоді цей строк закінчується 1 березня наступного року.

У випадку застосування до державного службовця нового дисциплі­нарного стягнення перебіг такого строку переривається та обчислюється заново — з дня, наступного за днем накладення «нового» дисциплінарного стягнення.

Таким чином, за загальним правилом, строк застосування дисциплінар­ного стягнення становить один рік.

Варто зазначити, що втрата юридичного значення фактом накла­дення дисциплінарного стягнення на підставі частини першої коментованої статті відбувається автоматично, а тому не потребує жодних дій з боку дер­жавного службовця, його керівника або суб’єкта, який наклав дисциплі­нарне стягнення.

4.3. Приписами частини другої коментованої статті визначено правила дострокового зняття дисциплінарного стягнення як однієї з форм втрати юридичного значення фактом накладення дисциплінарного стягнення.

Мета цієї норми — стимулювати державних службовців, на яких раніше було накладене дисциплінарне стягнення, до неухильного дотримання службової дисципліни та сумлінного виконання своїх обов’язків.

Законодавець установлює три умови, без дотримання яких питання про дострокове зняття дисциплінарного стягнення не може ставитися «в принципі».

Першою умовою є те, що з моменту накладення дисциплінарного стяг­нення та до моменту прийняття рішення про дострокове зняття дисциплінар­ного стягнення має минути мінімум шість місяців. Цей строк обраховується так само, як і загальний строк застосування дисциплінарного стягнення (див. попередній пункт коментаря).

Другою умовою дострокового зняття дисциплінарного стягнення є те, що в цей період державний службовець не повинен вчинити нового порушення Закону або інших нормативно-правових актів у сфері державної служби (див.

При цьому слід звернути увагу на те, що в частині другій коментова­ної статті не говориться ні про факт вчинення дисциплінарного проступку, ні про факт накладення нового дисциплінарного стягнення (на відміну від частини першої). Це означає, що підставою для відмови у застосуванні цього пільгового механізму може бути як факт учинення дисциплінарного про­ступку, так і будь-яке інше порушення вимог зазначених вище норматив­но-правових актів. Про яке саме «порушення» вимог йдеться у частині першій коментованої статті не уточнюється, а отже, вирішення цього питання зали­шається на розсуд суб’єкта призначення.

Третя умова полягає в тому, що державний службовець, щодо якого ставиться питання про застосування дострокового зняття дисциплінарного стягнення, повинен не тільки не вчиняти будь-яких неправомірних вчинків, а й певним чином проявити себе — «виявити себе сумлінним службовцем».

«Сумлінним» слід вважати того державного службовця, який всі свої службові (посадові) обов’язки виконує добросовісно, старанно, ретельно, чесно та з максимальною самовіддачею.

Разом з тим, варто зазначити, що формулювання «виявив себе сум­лінним службовцем» є оціночним, а тому його зміст визначається суб’єктом призначення на власний розсуд.

На відміну від «погашення», яке здійснюється автоматично (частина перша коментованої статті), дострокове зняття дисциплінарного стягнення потребує ініціації розгляду відповідного питання. Закон не визначає суб’єкта, наділеного правом ініціації відповідного питання, а тому ним може бути: суб’єкт призначення, який наклав дисциплінарне стягнення; сам державний службовець, на якого було накладено дисциплінарне стягнення; його без­посередній керівник; виборний орган первинної профспілкової організації; загальні збори (конференція) державних службовців державного органу, в якому працює такий державний службовець.

Право на дострокове зняття дисциплінарного стягнення є виключ­ним і належить суб’єкту призначення, котрий його застосував.

При цьому слід звернути увагу на те, що навіть у випадку наявності всіх умов, про які йшлося вище, суб’єкт призначення може не зняти дис­циплінарне стягнення, адже це є його правом, а не обов’язком. Зокрема, у частині другій коментованої статті зазначається, що за наявності всіх цих умов дисциплінарне стягнення «може бути» знято. Відмова у достроковому знятті дисциплінарного стягнення не потребує будь-якого обґрунтування чи пояснення з боку суб’єкта призначення.

4.4. У частині третій коментованої статті зазначено, що протягом строку дії дисциплінарного стягнення (крім зауваження) заходи заохочення до дер­жавного службовця не застосовуються.

Ця норма перебуває у стані колізії з приписами частини третьої статті 53 Закону, в якій таке обмеження виписане як абсолютне (без будь-яких винят­ків): «заохочення не застосовуються до державного службовця протягом строку застосування до нього дисциплінарного стягнення».

Вирішувати цю правову колізію слід шляхом надання пріоритету поло­женням частини третьої статті 79 Закону, якою встановлюється більш спри­ятливий режим правового регулювання для особи, яка була притягнута до дисциплінарної відповідальності. Тобто, у випадку накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення у виді зауваження слід виходити з того, що до нього можуть бути застосовані будь-які заходи заохочення.

5. Місце коментованого положення у цілісному механізмі/інсти- туті, зв’язки цієї норми з іншими положеннями Закону та незакон­ними нормативними актами; умови і особливості застосування

Приписи коментованої статті мають значення для правильного застосу­вання положень статті 39 (протягом строку застосування дисциплінарного стягнення черговий ранг державному службовцю не присвоюється), статті 40 (просування державного службовця по службі не здійснюється протягом строку застосування до нього дисциплінарного стягнення) та статті 53 (заохо­чення не застосовуються до державного службовця протягом строку засто­сування до нього дисциплінарного стягнення) Закону.