Стаття 78. Оскарження рішення про накладення дисциплінарного стягнення

1. Рішення про накладення дисциплінарного стягнення може бути оскаржено дер­жавними службовцями категорії «А» до суду, а категорій «Б» і «В» - до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, або до суду.

2. Скарга подається протягом 10 календарних днів після одержання держав­ним службовцем копії наказу (розпорядження) про накладення дисциплінарного стягнення.

1. Предмет регулювання

Стаття закріплює право кожного державного службовця оскаржувати рішення про накладення дисциплінарних стягнень, а також визначає суб’єк­тів, уповноважених розглядати такі скарги.

2. Цілі статті (мета норми)

Метою статті є надання державному службовцю можливості оскаржити рішення про накладення дисциплінарного стягнення та захистити себе від необгрунтованого притягнення до дисциплінарної відповідальності.

3. Правова основа коментованого положення (конституційні норми, принципи права/державної служби; рекомендації (стандарти) міжна­родних організацій (Рада Європи, OECP)

Правовою основою статті є відповідні положення Конституції України, згідно з якими:

1) кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується (стаття 43 Конституції). Згідно зі статтею 8 Конституції звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина (до числа яких належить право на працю) безпосередньо на підставі Конституції гарантується;

2) кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина перша статті 55 Конституції).

Крім того, коментована стаття є логічним розвитком основних прав дер­жавного службовця. Так, згідно з пунктом 10 частини першої статті 7 Закону державний службовець має право на оскарження в установленому законом порядку рішень про накладення дисциплінарного стягнення, звільнення з посади державної служби, а також висновку, що містить негативну оцінку за результатами оцінювання його службової діяльності.

4. Коментар основних положень статті (в тому числі визначення термінів, які потребують тлумачення)

4.1. Слід звернути увагу, що на підставі статті 78 Закону державний службовець може оскаржити рішення про накладення дисциплінарного стяг­нення, але не може оскаржити рішення суб’єкта призначення про закриття дисциплінарного провадження.

Разом з тим у випадку незгоди з рішенням суб’єкта призначення про закриття дисциплінарного провадження (зокрема, у разі, коли державний службовець вважає, що є винним у вчиненні дисциплінарного проступку, та хоче понести відповідне дисциплінарне стягнення) такий державний службо­вець може оскаржити це рішення в порядку, визначеному КАСУ (зокрема, на підставі частини першої статті 55 Конституції).

Інші суб’єкти можуть оскаржити зазначені вище рішення суб’єкта при­значення лише в порядку, визначеному КАСУ.

4.2. Для державних службовців категорії «А» передбачено тільки судовий порядок оскарження рішення суб’єкта призначення про накладення дисцип­лінарного стягнення, що пояснюється суттєвими складнощами, а інколи й практичною неможливістю забезпечення повного, всебічного, об’єктивного та неупередженого розгляду такої скарги в позасудовому порядку. Наприклад, важко сподіватися на неупереджений розгляд НАДС скарги на рішення про накладення дисциплінарного стягнення, прийняте КМУ, зокрема через те, що саме Уряд призначає на посаду та звільняє з посади керівника цього органу.

Для державних службовців категорій «Б» і «В» Закон передбачає мож­ливість як судового, так і досудового (адміністративного) (шляхом подання скарги до НАДС) способу оскарження рішення суб’єкта призначення про накладення дисциплінарного стягнення. Вибір способу реалізації свого права на оскарження такого рішення державні службовці категорій «Б» і «В» здійс­нюють самостійно (на власний розсуд).

4.3. Слід зазначити, що коментована стаття не встановлює жодних вимог до форми, змісту та способу подання скарги на рішення суб’єкта призначення про накладення дисциплінарного стягнення, поданої в адміністративному порядку (до НАДС).

Виходячи із загальної логіки інституту дисциплінарної відповідальності та процедури оскарження рішень суб’єктів владних повноважень варто від­значити, що така скарга має бути складена у письмовій формі.

Відсутність законодавчих вимог до змісту такої скарги означає, що її зміст визначає сам скаржник виходячи із власного бачення правової ситуації, що склалася, та вимог, які він висуває до НАДС. Разом з тим під час скла­дення такої скарги державним службовцям категорій «Б» і «В» бажано дотри­муватися загальних вимог до оформлення документів такого виду, якісно аргументувати свою позицію (в контексті незгоди з прийнятим рішенням) та чітко формулювати зміст своїх вимог.

Тому під час складення такої скарги бажано виходити з того, що в ній має бути зазначено:

1) найменування органу, до якого подається скарга (на сьогодні — НАДС);

2) прізвище, ім’я та по батькові скаржника, його поштова адреса (додатково можна зазначити номер мобільно чи стаціонарного телефону, адресу електронної пошти тощо);

3) основні реквізити оскаржуваного рішення: назва рішення (наказ, роз­порядження); інформація про суб’єкта, який прийняв рішення про накла­дення дисциплінарного стягнення, дата прийняття та номер такого рішення;

4) зміст оскаржуваного рішення (лаконічно);

5) аргументи на користь того, чому прийняте рішення є незаконним і таким, що порушує права скаржника;

6) зміст вимог скаржника (як правило, скаржник вимагає скасувати наказ чи розпорядження керівника державної служби про накладення дис­циплінарного стягнення);

7) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до скарги.

Оскільки коментована стаття не визначає способу подання скарги на рішення суб’єкта призначення про накладення дисциплінарного стягнення, то під час її подання до НАДС слід виходити з того, що вона може бути подана як особисто, так і поштою.

У випадку подання скарги поштою скаржнику бажано забезпечити її від­правлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення або цінним листом з описом вкладення^[293].

4.4. У разі подання скарги на рішення суб’єкта призначення про накла­дення дисциплінарного стягнення в суд слід мати на увазі, що оскарження рішень таких суб’єктів відбувається виключно в порядку, визначеному КАСУ. Тому під час реалізації цього права державним службовцям слід виходити із загальних вимог КАСУ (виняток — строки оскарження такого рішення, які визначені безпосередньо у частині другій статті 78 Закону^[294]).

Під час вирішення питання про суд, якому підсудна така адміністративна справа, державним службовцям слід звертатися до приписів статей 18—21 КАСУ України. Як правило, таким судом є адміністративний суд за місцем проживання (перебування, знаходження) позивача або адміністративний суд за місцезнаходженням відповідача (за вибором позивача) (див. положення частини другої статті 19 КАСУ).

Оскільки формою звернення до адміністративного суду є адміністра­тивний позов (див., зокрема, пункт 6 частини першої статті 3 КАСУ), то у частині другій статті 78 Закону під словом «скарга» в контексті судового оскарження слід мати на увазі адміністративний позов.

Адміністративний позов подається до адміністративного суду у формі письмової позовної заяви.

До адміністративного суду адміністративний позов подається або особис­то (позивачем чи його представником), або шляхом надсилання поштою (частина перша статті 105 КАСУ).

Положеннями частин четвертої і п’ятої статті 105 КАСУ визначено зміст потенційних вимог позивача.

Вимоги до оформлення адміністративного позову виписані у статті 106 КАСУ. Зокрема, у позовній заяві має бути зазначено:

1) найменування адміністративного суду, до якого подається позовна заява;

2) ім’я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв’язку, адреса електронної пошти, якщо такі є;

3) ім’я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв’язку, адреса електронної пошти, якщо такі відомі;

4) зміст позовних вимог згідно з частинами четвертою і п’ятою статті 105 КАСУ;

5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів, — зміст позовних вимог щодо кож­ного з відповідачів;

6) у разі необхідності клопотання про:

- звільнення від сплати судового збору;

- звільнення від оплати правової допомоги і забезпечення надання право­вої допомоги, якщо відповідний орган відмовив особі у забезпеченні правової допомоги;

- призначення судової експертизи;

- витребування доказів;

- виклик свідків тощо;

7) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а в разі неможливості — наводить докази, які не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості їх надання. До позовної заяви додаються її копії та копії документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб, крім випадків подання адміністративного позову суб’єктом владних повноважень. До позовної заяви додається також документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати. Позовна заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дати її підписання. Якщо позовна заява подається представником, то у ній зазначаються ім’я представника, його поштова адреса, а також номер засобу зв’язку, адреса електронної пошти, якщо такі є. Одночасно з позовною заявою подається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника (детальніше див. статтю 106 КАСУ).

Порядок та особливості здійснення розгляду адміністративних справ в судах першої інстанції визначено приписами розділу ІІІ КАСУ.

Рішення адміністративного суду (постанови, ухвали) можуть бути оскаржені в апеляційному та касаційному порядку, а також можуть бути переглянуті ВСУ та за нововиявленими обставинами у випадках та порядку, визначених статтями розділу IV КАСУ.

4.5. Виходячи з приписів частини другої коментованої статті скарга (до НАДС), адміністративний позов (до адміністративного суду) повинні бути подані протягом 10 календарних днів після одержання державним служ­бовцем копії наказу (розпорядження) про накладення дисциплінарного стягнення.

Це означає, що обрахування зазначеного строку починається з 00 годин 00 хвилин дня, наступного за днем одержання державним службовцем копії акта суб’єкта призначення (наказу, розпорядження тощо) про накладення дисциплінарного стягнення, а закінчується зазна­чений строк о 24 годині 00 хвилин десятого дня. Тобто, фактичний час (в межах доби) одержання державним службовцем копії такого наказу (розпо­рядження) значення для обчислення цього строку не має.

Коментована стаття не містить правил обрахування зазначеного строку на оскарження в тому випадку, коли останній день строку подання скарги припадає на вихідний або святковий день.

Разом з тим, для максимального дотримання права особи на оскарження НАДС має враховувати загальноприйняті стандарти у цій сфері та виходити з того, що в тих випадках, коли останній день строку подання скарги припадає на вихідний або святковий день, останнім днем строку її подання є робочий день, що настає за вихідним або святковим днем.

Суди ж у цьому питанні повинні керуватися приписами частини шостої статті 103 КАСУ, в якій чітко визначено, що якщо закінчення строку при­падає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

4.6. Початковою датою, з якої починається обчислення строку відве­деного на подання скарги, в коментованій статті названо день одержання державним службовцем копії наказу (розпорядження) про накладення дис­циплінарного стягнення.

Виходячи з приписів частин шостої та сьомої статті 77 Закону днем одер­жання державним службовцем копії наказу (розпорядження) про накладення дисциплінарного стягнення слід вважати:

1) день фактичного вручення державному службовцю (під розписку) копії наказу (розпорядження) про накладення на нього дисциплінарного стягнення;

2) день, зазначений у повідомленні про вручення рекомендованого листа з таким наказом (розпорядженням) у разі надсилання наказу (розпоря­дження) в порядку, визначеному частиною сьомою статті 77 Закону.

4.7. Датою подання скарги/адміністративного позову слід уважати:

1) дату присвоєння реєстраційного індексу під час отримання НАДС чи судом вхідної кореспонденції (у випадку особистого подання такої скарги);

2) дату, зазначену на поштовому штемпелі підприємства (відді­лення) зв’язку, що обслуговує відправника (у випадку надсилання такої скарги поштою).

Зокрема, в контексті судового оскарження слід мати на увазі, що згідно з частиною дев’ятою статті 103 КАСУ строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матері­али або грошові кошти здано на пошту чи передано іншими відповідними засобами зв’язку.

Тому у разі особистого подання скарги/адміністративного позову дер­жавному службовцю бажано отримати відмітку про отримання такої скарги НАДС чи судом (на копії чи на другому примірнику скарги/ адміністратив­ного позову), а у разі надсилання скарги/адміністративного позову пош­тою — зберігати документ, що підтверджує відправлення відповідного листа (як правило, таким документом є квитанція).

4.8. Варто звернути увагу на те, що застосування адміністративного оскарження рішення суб’єкта призначення про накладення дисциплінар­ного стягнення не позбавляє державного службовця права звернутися до адміністративного суду з тією самою вимогою (навіть після того, як НАДС розглянув скаргу та відмовив у її задоволенні).

Проте реалізувати таке право державний службовець може лише у місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення НАДС за результатами розгляду його скарги на рішення суб’єкта призначення про накладення дисциплінарного стягнення (див. частину чет­верту статті 99 КАСУ).

Натомість, рішення державного органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає розгляду в НАДС в порядку адміністративного оскарження з того ж предмету та підстав. Таким чином, державний службовець, який вирішив звернутись за захистом своїх порушених прав до суду не може звернутись за захистом своїх порушених прав до НАДС.

5. Місце коментованого положення у цілісному механізмі/інсти- туті, зв’язки цієї норми з іншими положеннями Закону та незакон­ними нормативними актами; умови і особливості застосування

Право на оскарження рішення про накладення дисциплінарного стяг­нення є однією з основних гарантій державного службовця в контексті засто­сування щодо нього дисциплінарного стягнення, а отже норми коментованої статті є складовою системи норм, покликаних забезпечувати ці гарантії (йдеться насамперед про положення статті 74 Закону).

Крім того, приписи коментованої статті є складовою загальної системи норм, що визначають права державного службовця, та ґрунтуються на поло­женнях пункту 10 частини першої статті 7 Закону.