Поняття та зміст європейського адміністративного права[666]

Європейське адміністративне право є закономірним результатом європей­ських адміністративних об’єднавчих процесів, спрямованих на зменшення розбіжностей і невідповідностей в адміністративній структурі й налагодження зв'язків між адміністративними органами ЄС і держав-членів, а такожт по гори­зонталі між окремими державами-членами.

Там само.

Європейське адміністративне право регулює діяльність адміністративних органів (ЄС і країн-учасниць ЄС) між собою та деякими грапами фізичних і юридичних осіб з метою забезпечення відповідності правових наслідків їх діяльності основоположному законодавству ЄС.

Його можна розглядати у вузькому розумінні, що базується переважно на нормах адміністративного права ЄС, та в широкому, за яким європейське адмі­ністративне право забезпечує реалізацію європейського права через виділення з права ЄС проблеми надання адміністративними органами ЄС і національними країн-учасниць ЄС адміністративних послуг, здійснення розпорядчої (видання підзаконних нормативно-правових актів) та виконавчої діяльності на основі норм європейського права. У цій книзі ми будемо використовувати саме вузьке розу­міння адміністративного права.

Публічне адміністрування в ЄС здійснюється в трьох вимірах, виходячи з критерію повноважень адміністративних органів, - вертикальному вимірі «згори вниз» (як централізоване публічне адміністрування); гібридному підході (як спільне публічне адміністрування, що здійснюється за ініціативою націо­нальних адміністративних органів «знизу вгору», однак остаточне рішення зали­шається за Європейською Комісією); та горизонтальному вимірі мереж і взаємо­дії національних адміністративних органів держав ЄС.

Централізоване публічне адміністрування. Парадигма централізованого адміністрування передбачає, що Європейська Комісія реалізує свої програми в широкому спектрі питань без формальної систематичної координації з націо­нальними адміністративними органами.

Основна роль Комісії полягає в підтримці урядів держав-членів у сферах охорони здоров'я, освіти та професійної підготовки, культури, наукових дослі­джень і технологічного розвитку. Реалізація відповідних програм здійснюється через інструменти публічного адміністрування, зокрема через надання субси­дій, грантів або укладення контрактів із приватними сторонами. Безпо­середнє впровадження цих заходів покладається на відповідні виконавчі агентства.

З метою підвищення ефективності управління програмами Європейська Комісія часто делегує їх реалізацію спеціалізованим виконавчим агентствам. Так, у сфері освіти та професійної підготовки відповідальність покладається на Виконавче агентство з питань освіти, аудіовізуальних засобів і культури (EACEA), у сфері енергетики спочатку діяло Виконавче агентство з питань розумної енергетики (IEEA), яке згодом було замінене Виконавчим агент­ством з питань конкурентоспроможності та інновацій (EACI). У сфері наукових досліджень центральну роль відіграє Виконавче агентство з питань досліджень (REA), яке координує оцінювання й управління численними дослідницькими проектами в межах європейських рамкових програм.

Загалом централізована модель адміністрування передбачає реалізацію полі­тик ЄС через делегування виконавчих функцій спеціалізованим агентствам, що дозволяє оптимізувати управління ресурсами та забезпечити ефективне впрова­дження програм у різних секторах

Спільне публічне адміністрування. В ЄС здійснюється розподіл повнова­жень, коли адміністративні завдання визначаються як за Європейською Комі­сією, так і за державами-членами, причому ці завдання є взаємопов’язаними. Обидві сторони мають виконати свої функції для ефективного впровадження політики ЄС. Проте, на думку західних учених, стверджувати, що в ЄС існує досконала модель спільного публічного адміністрування, було би помилкою.

Горизонтальний вимір публічного адміністрування: мережі та взаємо­дія адміністрацій держав-членів ЄС. Режим спільного адміністрування знач­ною мірою залежить від природи та рівня горизонтальної взаємодії між адміні­страціями держав-членів ЄС. У межах Європейського Союзу широко поширені адміністративні мережі. У багатьох сферах спільного публічного адміністру­вання функціонують мережі національних адміністрацій або регуляторних орга­нів держав-членів, і їхня роль може суттєво відрізнятися. Найвідомішим прикла­дом впливу національних мереж на нормотворчість^[667] є комітологія^[668]. Крім того, мережі відіграють ключову роль у стандартизації, що супроводжує новий режим гармонізації. Щодо адміністрування узгоджених правил, найбільш формалізовані мережі існують там, де є значна мотивація для забезпечення ефективного дотри­мання права ЄС на транскордонному рівні. Європейська комісія зазвичай коор­динує цей процес та ініціює заходи, спрямовані на підвищення спроможності національних агентств у сфері правозастосування. Це сприяє покращенню ефек­тивності регуляторного режиму ЄС^[669].

Зокрема, Європейська Комісія ініціювала створення мереж національних агентств правозастосування, а відповідні нормативні акти ЄС детально регулю­ють їхні повноваження та обов'язки. Учасники таких мереж передають частину своїх національних правозастосовних повноважень в обмін на можливість тран­скордонного правозастосування в інших державах-членах.

Горизонтальні мережі також поширені в інших сферах.

Виходячи з української традиції визначення предмета галузі права, що не є притаманним більшості країн-членів, слід все ж таки скористатися цією конструкцією для зручності опанування матеріалу вітчизняними здобувачами освіти.

Отже, предметом європейського адміністративного права є, по-перше, врегулювання публічно-правових відносин між адміністративними органами ЄС та країнами-членами; по-друге - урегулювання суспільних відносин між адміністративними органами ЄС і певними приватними особами національних держав-учасниць ЄС.

Перша складова предмета європейського адміністративного права є основною, друга - додатковою. Адже більшість питань щодо забезпечення прав і свобод громадян і законних інтересів юридичних осіб вирішують національні адмі­ністративні органи країн-учасниць. Така адміністративна діяльність стосується меж (предмета) національного адміністративного права відповідної держави Співтовариства.

1.3