Поняття та зміст адміністративно-правового статусу суб'єктів публічної адміністрації

Правовий статус суб’єктів публічної адміністрації складається з таких основних елементів: завдання (функції) та цілі, компетенція, відповідальність, порядок формування та процедура діяльності цих органів.

Мета діяльності суб’єктів публічної адміністрації виражає прагнення до здійснення належного врядування. Ціль або мета діяльності кожного окремого суб’єкта публічної адміністрації визначається або в нормативно-правовому акті, що встановлює засади та регулює його діяльність, або в договорі на здійснення делегованих повноважень. Загальною метою публічної адміністрації в цілому є забезпечення та реалізація публічного інтересу.

Компетенція має прояв у повноваженнях (сукупність прав і обов’язків), сферах відання та функціях. Компетенця може бути загальна (Кабіне Міністрів України) та спеціальна (Міністерство охорони здоров’я України, Міністерство юстиції України). Юридичне закріплення функцій публічного адміністрування є необхідною умовою та засобом виникнення такого правового явища як компетенція, яка через закріплення у відповідних правових актах завдань і необхідних для їх виконання повноважень дає можливість установити місце кожного органу в загальній структурі суб’єктів публічної адміністрації, створити основи їх правової відповідальності.

Юридична відповідальність суб’єктів публічної адміністрації перебуває у прямій залежності від особливостей обов’язків і прав. Відповідальність (крім політичної) суб’єктів публічної адміністрації - певний стан (режим) організаційних відносин між органами, за яким певний орган (посадова, службова особа) має право застосовувати заходи дисциплінарної (службової) відповідальності до інших органів (посадових, службових осіб).

Порядок формування суб’єкта публічної адміністрації розкривається через визначення підвідомчості, підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності, а також з'ясуванням переліку актів, які видає той чи інший орган у процесі своєї діяльності з метою здійснення встановлених повноважень.

Підвідомчість - це найбільш загальне визначення усіх можливих станів управлінських відносин, які існують між деякими суб’єктами публічної адміністрації (між органами виконавчої влади). Підвідомчість може бути вертикальною або горизонтальною. Підпорядкованість - це поняття характеризує, як правило, найвищу організаційну залежність органу нижчого рівня від органу вищого рівня. У той же час підпорядкованість може мати різні ступені повноти: повну і часткову.

Підзвітність і підконтрольність суб’єктів публічної адміністрації - це певний стан (режим) організаційних відносин між органами виконавчої влади, за яким один орган має право перевіряти діяльність іншого, включаючи право скасовувати чи зупиняти дію його актів, а той зобов'язаний надавати необхідні можливості для таких перевірок і звітувати про свою діяльність. За змістом «підконтрольність» дещо ширша ніж «підзвітність», у свою чергу, підзвітність може застосовуватись окремо від здійснення в повному обсязі функції контролю.

4.