Адміністративно-правовий режим: поняття, ознаки та зміст

У сучасному світі публічне адміністрування стає все більш складним і бага­тогранним. Воно включає в себе широкий спектр управлінських функцій, які спрямовані на забезпечення публічних інтересів.

Приклад: дії публічного апарату при загрозах пожежній безпеці, організа­ції евакуації громадян, установлення (відповідно від обставин) спеціального внутрішнього розпорядку, створення окремих умов ліцензування.

Отже, адміністративно-правові режими стають необхідним елементом публічно-управлінської організації та ефективним комплексним інструментом публічного адміністрування.

Поняття «правовий режим» доцільно визначати загалом як порядок регулю­вання та комплекс правових заходів, що характеризують симбіоз дозволів та заборон і позитивних зобов’язань, що в сукупності створює своєрідну спрямова­ність правового регулювання.

Доцільно також відзначити, що поняття «адміністративно-правовий режим» як явище правової реальності має змістову та формальну складові. Перша вияв­ляється через причину та мету введення режиму та доповнюється організацій­ними елементами. Друга включає в себе відомості про те, хто та на який термін і на якій території встановлює режим; включає інформацію та процесуальні норми, що встановлюють процедуру введення, реалізації та скасування режиму, і включає унормовану систему прав та обов’язків під час режиму.

У загальній теорії адміністративного права загальновідомою є така класифі­кація адміністративно-правових режимів:

- за можливостями для реалізації суб’єктивних прав фізичних та юридич­них осіб: пільгові (надають певним суб’єктам додаткові права, свободи, пільги під час здійснення такими суб’єктами певних прав чи свобод (скажімо, пільги учасникам бойових дій) та обмежувальні (установлюють певний порядок використання суб’єктами прав або встановлюють забо­рону на реалізацію ними їх прав і свобод (скажімо, ліцензування окремих видів діяльності);

Автори: Сергій Кузніченко, Ігор Биков.

- за змінами в конституційному статусі фізичних та юридичних осіб: звичайні (не змінюють конституційного статусу) та надзвичайні режими (істотно обмежують права і свободи, установлюють особливий порядок реалізації конституційних прав і свобод);

- за часом дії: постійні (скажімо, паспортний режим) і тривалі (або ситуа­ційні) - скажімо, надзвичайний стан;

- за територією дії: ті, що діють на всій території України чи в її окремих регіонах (скажімо, режим прикордонної зони).

Отже, адміністративно-правовий режим - це правовий режим зі спеціаль­ною метою, зумовлений імперативним методом правового регулювання, з особливими засобами встановлення і формами виникнення прав та обов’язків, способами юридичного впливу й захисту прав і свобод, який має чітко визначені просторово-часові рамки та спеціальні адміністративні органи.

11.2