Особливості провадження у справах проадміністративні порушення законодавства про інформацію з обмеженим доступом

Провадження у справах про адміністративні правопорушення - це діяльність учасників адміністративно-деліктних відносин щодо розгля­ду та вирішення адміністративних справ, зокрема щодо застосування адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопо­рушення.

Порівняно з іншими адміністративними провадженнями воно більш детально регламентовано в законодавстві України. Основні положення провадження у справах про адміністративні інформаційні правопору­шення містяться в розділах 4 «Провадження в справах про адміністра­тивні правопорушення» та 5 «Виконання постанов про накладення ад­міністративних стягнень» Кодексу України про адміністративні право­порушення [136].

Основними елементами процесуальної форми, як зазначає Д.М. Ба­храх, є групи норм, що регулюють: мету провадження; принципи про­вадження; коло його учасників, їх права й обов'язки; систему вчинених дій, їхню послідовність, стадії провадження; терміни здійснення дій; види й умови використання доказів; підвідомчість справ, владних дій; зміст і порядок оформлення процесуальних документів; види, розміри і порядок застосування примусових заходів; порядок відшкодування про­цесуальних витрат [25]. Усі зазначені елементи властиві і процесуальній формі провадження у справах про адміністративні правопорушення за­конодавства про інформацію з обмеженим доступом.

В межах однакових процесуальних форм провадження у справах про адміністративні правопорушення, що посягають на режим інформа­ції з обмеженим доступом, має особливості своєї змістовної частини.

По-перше, таке провадження виникає у зв’язку із вчиненням проти­правних діянь, передбачених такими статтями КУпАП: 1) 41-3; 2) 82-3; 3) 91-4; 4) 92-1; 5) 163-5; 6) 163-9; 7) 163-10; 8) 163-11; 9) 164-3; 10) 166­4; 11) 166-9; 12) 172-8; 13) 184-2; 14) 185-11; 15) 186-3; 16) 188-7; 17) 188-31; 18) 188-32; 19) 188-39; 20) 195-5; 21) 211-6; 22) 212-2; 23) 212-3; 24) 212-5; 25) 212-6.

По-друге, КУпАП чітко визначає коло суб'єктів, уповноважених складати протоколи про правопорушення та здійснювати дане адмініст- ративно-юрисдикційне провадження. В результаті проведеного аналізу було з’ясовано, що правопорушення, які посягають на режим інформації з обмеженим доступом і відповідальність за які передбачена КУпАП, можна поділити на декілька груп за суб’єктами, що складають протоко­ли, та суб’єктами, уповноваженими розглядати відповідні справи.

Протоколи за порушення законодавства про інформацію з обмеже­ним доступом, відповідальність за які передбачено КУпАП, відповідно до ст. 255 КУпАП мають право складати такі групи суб’єктів владних повноважень:

1) уповноважені на те посадові особи центрального органу виконав­чої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю - стосовно порушень, перед­бачених ст. 41-3 КУпАП «Ненадання інформації для ведення колектив­них переговорів і здійснення контролю за виконанням колективних до­говорів, угод»;

2) громадський інспектор з охорони довкілля - щодо порушень ст. 91-4 КУпАП «Відмова від надання чи несвоєчасне надання екологіч­ної інформації»;

3) уповноважені на те посадові особи органів управління архівною справою і діловодством - щодо порушень ст. 92-1 «Порушення законо­давства про Національний архівний фонд та архівні установи»;

4) уповноважені на те посадові особи органів внутрішніх справ - щодо правопорушень, передбачених статтями КУпАП: ст. 172-8 «Неза­конне використання інформації, що стала відома особі у зв'язку з вико­нанням службових повноважень»; ст. 185-11 «Розголошення відомостей про заходи безпеки щодо особи, взятої під захист»; ст.

них спостережень»; ст. 212-6 «Здійснення незаконного доступу до ін­формації в інформаційних (автоматизованих) системах, незаконне виго­товлення чи розповсюдження копій баз даних інформаційних (автома­тизованих) систем»;

5) уповноважені на те посадові особи органів Антимонопольного комітету України - щодо порушень, передбачених ст. 166-4 КУпАП «Порушення порядку подання інформації та виконання рішень Анти­монопольного комітету України та його територіальних відділень»;

6) уповноважені на те посадові особи суб'єктів державного фінан­сового моніторингу - щодо порушень, передбачених ст. 166-9 КУпАП «Порушення законодавства щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуван­ню тероризму»;

7) уповноважені на те посадові особи органів Служби безпеки України - щодо порушень, передбачених ст. 172-8 КУпАП «Незаконне використання інформації, що стала відома особі у зв'язку з виконанням службових повноважень», ст. 195-5 «Незаконне зберігання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації»; ст. 212-2 «Пору­шення законодавства про державну таємницю»; ст. 212-5 «Порушення порядку обліку, зберігання і використання документів та інших матері­альних носіїв інформації, що містять службову інформацію»; ст. 212-6 «Здійснення незаконного доступу до інформації в інформаційних (ав­томатизованих) системах, незаконне виготовлення чи розповсюдження копій баз даних інформаційних (автоматизованих) систем»;

8) уповноважені на те посадові особи органів Державної служби спе­ціального зв'язку та захисту інформації України - щодо порушень, перед­бачених ст. 188-31 «Невиконання законних вимог посадових осіб органів Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України», ст. 212-2 «Порушення законодавства про державну таємницю»;

9) голова та заступник голови Вищої ради юстиції - щодо пору­шень, передбачених ст. 188-32 «Невиконання законних вимог Вищої ради юстиції та створених при ній тимчасових колегіальних органів (комісій) щодо надання інформації»;

10) уповноважені особи секретаріату Уповноваженого Верховної Ра­ди України з прав людини або представники Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини - щодо порушень, передбачених ст.

11) голова ради адвокатів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя або уповноважений радою член ради адвока-

тів - щодо порушень, передбачених ст. 212-3 «Порушення права на ін­формацію та права на звернення».

У процесі вивчення 345 справ про адміністративні правопорушення у сфері обігу інформації з обмеженим доступом не було виявлено знач­них особливостей при складенні протоколів про ці правопорушення. Важливими елементами цих протоколів є підтвердження повноважень особи, що притягається до адміністративної відповідальності, щодо ви­користання інформації з обмеженим доступом та її зобов’язання дотри­муватись відповідного режиму.

Основним недоліком цих протоколів є відсутність вказівок на ми­нулу протиправну поведінку, нечітке визначення форми вини правопо­рушника та виду і форми завданої шкоди (для матеріальних складів правопорушень), а також наявність потерпілих осіб, що у сукупності впливає на прийняття рішення уповноваженим органом.

Основними доказами у цих справах є: офіційні довідки від держав­них органів (Державної прикордонної служби України, МЗС України, Служби безпеки України); акти перевірки стану обігу документів, які містять інформацію з обмеженим доступом, стану технічного захисту інформації, акти огляду електронно-обчислювальних машин; посадові інструкції та правила використання інформації з обмеженим доступом; пояснення правопорушників, свідків, потерпілих, експертів.

У результаті вивчення 345 справ про притягнення до адміністрати­вної відповідальності за порушення законодавства про інформацію з обмеженим доступом було з’ясовано, що в їх матеріалах використову­вались пояснення потерпілих - у 2% випадків, свідків - 4%, співучасни­ків - 3%; експертів - 2%. У постановах не зазначалось про залучення адвокатів та перекладачів.

Було з’ясовано, що притягненню до адміністративної відповідаль­ності у деяких випадках передувало проведення комплексних перевірок дотримання вимог, в основному законодавства про державну таємницю та службову інформацію.

порушення, передбачені статтями КУпАП: ст. 188-31 «Невиконання за­конних вимог посадових осіб органів Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України», ст. 212-2 «Порушення законо­давства про державну таємницю», ст. 212-5 «Порушення порядку облі­ку, зберігання і використання документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію».

На практиці зустрічались випадки оскарження дій перевіряючих ор­ганів до адміністративних судів, а оскільки предметом розгляду було недотримання режиму інформації з обмеженим доступом, то нами було досліджено правові механізми, передбачені КАС щодо його забезпечен­ня. КАС, на відміну від КУпАП, передбачає окремі положення, що за­хищають інформацію з обмеженим доступом, у процесі розгляду справ від незаконного розголошення, проте теж не містить законодавчих за­стережень щодо особливого статусу носіїв інформації з обмеженим дос­тупом. Так, було виявлено, що КАС теж потребує удосконалення щодо забезпечення у рамках адміністративного процесу безпечного обігу ін­формації з обмеженим доступом.

Матеріали справ про адміністративні правопорушення розглядають та приймають щодо них рішення такі суб'єкти владних повноважень:

1) відповідно до ст. 221 КУпАП «Районні, районні у місті, міські чи міськрайонні суди (судді)» - судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні право­порушення, передбачені статтями КУпАП: ст.

них даних»; ст. 195-5 «Незаконне зберігання спеціальних технічних засо­бів негласного отримання інформації»; ст. 212-2 «Порушення законодав­ства про державну таємницю»; ст. 212-3 «Порушення права на інформа­цію та права на звернення»; ст. 212-5 «Порушення порядку обліку, збері­гання і використання документів та інших матеріальних носіїв інформа­ції, що містять службову інформацію»; ст. 212-6 «Здійснення незаконно­го доступу до інформації в інформаційних (автоматизованих) системах, незаконне виготовлення чи розповсюдження копій баз даних інформа­ційних (автоматизованих) систем»;

2) відповідно до ст. 236 КУпАП «Органи державної санітарно- епідеміологічної служби» - органи державної санітарно- епідеміологічної служби розглядають справи про адміністративні пра­вопорушення, пов'язані з порушенням державних санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм, а також про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 82-3 «Приховування, перекручення або відмова від надання повної та достовірної інформації за запитами посадових осіб і зверненнями громадян та їх об'єднань щодо безпеки утворення відходів та поводження з ними». Від імені органів державної санітарно-епідеміологічної служби розглядати справи про адміністрати­вні правопорушення і накладати адміністративні стягнення в межах те­риторій та об'єктів нагляду, визначених законодавством, мають право: 1) головний державний санітарний лікар України та його заступники, головні державні санітарні лікарі Автономної Республіки Крим, облас­тей, міст Києва та Севастополя, головні державні санітарні лікарі водно­го, залізничного, повітряного транспорту, водних басейнів, залізниць та їх заступники, головні державні санітарні лікарі районів, міст, районів у містах, лінійних підрозділів та об'єктів водного, залізничного, повітря­ного транспорту, Міністерства оборони України, Міністерства внутріш­ніх справ України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері захисту державного кордону, Служби безпе­ки України, з'єднань, частин та підрозділів і їх заступники; 2) лікарі- гігієністи, лікарі-епідеміологи органів державної санітарно- епідеміологічної служби - щодо адміністративних правопорушень;

3) згідно зі ст. 242-1 «Центральний орган виконавчої влади, що реа­лізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів» - централь­ний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійс­нення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і

охорони природних ресурсів, розглядає справи про адміністративні пра­вопорушення, передбачені ст. 91-4 «Відмова від надання чи несвоєчасне надання екологічної інформації».

Від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує дер­жавну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального вико­ристання, відтворення і охорони природних ресурсів, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стяг­нення мають право Головний державний інспектор України з охорони навколишнього природного середовища та його заступники, старші державні інспектори України з охорони навколишнього природного се­редовища, державні інспектори України з охорони навколишнього при­родного середовища, головні державні інспектори з охорони навколиш­нього природного середовища Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя та їх заступники, головні державні інспектори з охорони навколишнього природного середовища Чорного і Азовсько­го морів та їх заступники, старші державні інспектори з охорони навко­лишнього природного середовища, державні інспектори з охорони на­вколишнього природного середовища відповідних територій;

4) відповідно до ст. 244-17 «Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку» - Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку розглядає справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням вимог законодавства на ринку цінних паперів, у тому чи­слі щодо порушення режиму інформації із обмеженим доступом, перед­бачені ст. 163-5 «Приховування інформації про діяльність емітента»; ст. 163-9 «Незаконне використання інсайдерської інформації»; ст. 163­10 «Порушення порядку внесення змін до системи депозитарного обліку цінних паперів»; ст. 163-11 «Порушення порядку розкриття інформації на фондовому ринку».

Від імені Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати ад­міністративні стягнення мають право Голова Національної комісії з цін­них паперів та фондового ринку, члени Комісії та уповноважені Комісі­єю посадові особи;

5) стаття 244-3 «Органи державної статистики» уповноважує орга­ни державної статистики розглядати справи про адміністративні право­порушення, пов'язані з порушенням порядку подання або використання даних державних статистичних спостережень, передбачені ст. 186-3 «Порушення порядку подання або використання даних державних ста­тистичних спостережень».

Від імені органів державної статистики розглядати справи і накла­дати адміністративні стягнення мають право керівник центрального ор­гану виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статис­тики, його заступники, а також інші уповноважені керівником посадові особи цього органу;

6) згідно зі ст. 243 «Національна комісія, що здійснює державне ре­гулювання у сфері зв'язку та інформатизації» - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, розг­лядає справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з пору­шеннями законодавства про телекомунікації, поштовий зв'язок та радіо­частотний ресурс і пов’язані із порушенням режиму інформації з обме­женим доступом, передбачені ст. 188-7 «Невиконання законних вимог національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації».

Від імені національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, розглядати справи про адміністратив­ні правопорушення та накладати адміністративні стягнення мають пра­во голова, члени комісії та уповноважені комісією посадові особи;

7. Відповідно до ст. 235 «Військові комісаріати» військові комісарі­ати - розглядають справи про адміністративні правопорушення, у сфері обігу інформації з обмеженим доступом, передбачені ст. 211-6 КУпАП «Неподання відомостей про військовозобов'язаних і призовників». Від імені військових комісаріатів розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право районні (міські) військові комісари.

По-третє, тільки за допомогою даного провадження застосовуються адміністративні стягнення до осіб, що вчинили правопорушення проти режиму інформації з обмеженим доступом.

Провадження у справах про адміністративні правопорушення у сфері обігу інформації з обмеженим доступом проходять в основному три стадії: 1) порушення справи про адміністративне правопорушення;

2) розгляд справи про адміністративне правопорушення й винесення по справі постанови; 3) виконання постанови про накладення адміністра­тивного стягнення. Четверта стадія оскарження (або опротестування) постанови у справі про адміністративне правопорушення має місце у 6% справ. Тому досвід апеляційного розгляду постанов судів першої ін­станції у справах про порушення законодавства про інформацію з об­меженим доступом є недостатнім для виявлення особливостей цієї ста­дії провадження у досліджуваних категоріях справ. Водночас діють за­гальні положення щодо перегляду постанови у справі про адміністрати-

вне правопорушення в порядку провадження за скаргою або опротесту- вання, а також відповідно до КАС України в порядку провадження за позовом згідно із п. 2 ч. 1 ст. 18 КАС.

По-четверте, специфіка процедури цього провадження породжена оперативністю, економічністю, активністю правозастосовчих органів, простотою, дуже короткими термінами, що узагалі притаманні природі адміністративно-процесуальної діяльності. За порушеннями законодав­ства про інформацію з обмеженим доступом, передбачені усіма 24 стат­тями КУпАП, провадження проводиться у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом, правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення, тільки за ст. 166-9 КУпАП «По­рушення законодавства щодо запобігання та протидії легалізації (відми­ванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню терориз­му та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» - у п'я­тиденний строк.

Розгляд справ у такі короткі терміни забезпечується відповідними заходами. Проте при аналізі провадження у справах про адміністративні правопорушення було виявлено, що застосування заходів процесуаль­ного забезпечення у провадженнях щодо правопорушень, що посягають на режим інформації з обмеженим доступом, було застосовано лише у 25% справ, у постановах щодо яких згадується, що до матеріалів справи також належить акт про огляд речей, документів, електронно- обчислювальних машин, що можна розглядати як заходи процесуально­го забезпечення.

Проте мають місце випадки, коли правоохоронні органи спрацьову­вали не дуже оперативно, і суддя був вимушений закривати справу у зв’язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених для цього законодавцем, або нея­кісно готували матеріали, що потребувало їх доопрацювання (Додаток В).

Із наведеного у додатку монографії матеріалу можна дійти виснов­ку, що за останні 5 років, з 2010 по 2014 рр., спостерігаються такі тен­денції:

1) кількість справ, які було повернуто на доопрацювання через не­належне оформлення: найбільша кількість за статтями КУпАП: 212-3 - 178; 212-2 - 141; 166-9 - 85, що відповідає їх загальній значній кількос­ті, та менші показники за іншими статтями: 163-9 - 2; 163-10 - 2; 164-3 - 16; 172-8 - 13; 184-2 - 4; 186-3 - 8; 188-7 - 1; 188-31 - 11; 188-39 - 3; 195-5 - 21; 212-5 - 30; 212-6 - 13;

2) кількість справ, закритих за відсутністю події і складу адмініст­ративного правопорушення: найбільша кількість за статтями КУпАП

212-3 - 175; 212-2 - 109; 166-9 -78; 186-3 - 60, що відповідає їх загаль­ній значній кількості; відповідно, менші показники за іншими статтями: 91-4 - 1; 163-11 - 2; 164-3 - 5; 172-8 - 10; 184-2 - 2; 188-7 - 1; 188-31 - 23; 188-39 - 4; 195-5 - 5; 212-5 - 22; 212-6 - 2;

3) кількість справ, які було закрито у зв’язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення: найбільша кількість за стаття­ми КУпАП 212-2 - 151; 186-3 - 143; 212-3 - 105; 166-9 -81, що відповідає їх загальній значній кількості; менші показники - за іншими статтями:

163- 5 - 3; 163-9 - 1; 163-11 - 1; 164-3 - 9; 166-4 - 5; 172-8 - 16; 184-2 - 3; 188-7 - 6; 188-31 - 5; 188-39 - 1; 195-5 - 18; 212-5 - 9; 212-6 - 9;

4) кількість справ, які було закрито у зв’язку із звільненням від ад­міністративної відповідальності за малозначністю з оголошенням усно­го зауваження: найбільша кількість за статтями КУпАП: 186-3 - 761; 212-2 - 154; 212-3 - 106, що відповідає їх загальній значній кількості; відповідно, менші показники за іншими статтями: 41-3 - 1; 163-5 - 3;

164- 3 - 1; 166-4 - 1; 166-9 - 28; 184-2 - 5; 185-11 - 1; 188-7 - 15; 188-31

- 12; 188-39 - 2; 195-5 - 6; 212-5 - 27; 212-6 - 6. Проте співвідношення цих показників із показниками загальної кількості справ про адміністра­тивні правопорушення у сфері обігу інформації з обмеженим доступом та вивченням причин таких тенденцій є предметом подальших наукових досліджень.

По-п’яте, наявність специфічних актів, що супроводжують відпові­дні стадії провадження у справах про адміністративні правопорушення, що порушують законодавство про інформацію з обмеженим доступом. Так, протокол про адміністративне правопорушення є підставою для порушення справи і згадується у судових постановах як основа для об­винувачення особи у правопорушенні.

В результаті вивчення 345 справ про адміністративні правопорушен­ня у сфері обігу інформації з обмеженим доступом було виявлено, що переважно ці правопорушення мають формальний характер (63% справ); матеріальний характер, тобто правопорушенням завдається шкода у ви­гляді розголошення, створення реальної загрози чи передумов розголо­шення, витоку, порушення цілісності інформації з обмеженим доступом

- 37% випадків. Особи, що вчиняють ці правопорушення, як правило, раніше не притягались до адміністративної відповідальності та займають керівні посади, тому застосування заходів переконання до них може бути ефективним. Водночас практика свідчить, що такими заходами переко­нання були в основному інструктажі щодо порядку використання інфор­мації, що складає державну таємницю та службову інформацію, і підпи­сання відповідних зобов’язань про їх нерозголошення. Як заходи припи-

нення можна розглядати складені акти про виявлення порушення правил обігу інформації з обмеженим доступом, що передували порушенню провадження у справі про адміністративне правопорушення.

При здійсненні провадження у справах про порушення законодав­ства про інформацію з обмеженим доступом уповноважені особи по­винні дотримуватись принципів цього провадження. Дослідження цих принципів були здійснені такими науковцями, як: А.П. Коренєв, В.Д. Сорокін, В.А. Лорія, Н.Г. Саліщева, С.Т. Гончарук [464], Ю.А. Ве- дєрніков та В.К. Шкарупа [43]. Таким чином, у провадженні у справах про адміністративні правопорушення, що посягають на встановлений режим обмеження доступу до інформації, уповноваженими на те орга­нами адміністративної юрисдикції реалізуються загальноюрисдикційні принципи, що мають свою специфіку, обумовлену адміністративно- правовою природою виникаючих правовідносин, регульованих за допо­могою застосування адміністративно-процесуальних норм.

У результаті вивчення практики притягнення до адміністративної відповідальності осіб, що порушують режим інформації з обмеженим доступом, у КУпАП було виявлено недоліки правового регулювання за­безпечення конфіденційності та таємності інформації, що є предметом розгляду у цих справах. Так, КУпАП не передбачає можливості прове­дення закритих слухань справ, не визначає порядок використання дока­зів, що містять інформацію з обмеженим доступом, та не забороняє опи­тувати учасників провадження з питань, що складають інформацію з обмеженим доступом.

Для усунення цих недоліків нами запропоновано внести такі зміни до КУпАП: змінити назву ст. 249 «Відкритий розгляд справи про адмі­ністративне правопорушення» на таку: «Відкритий розгляд справи про адміністративне правопорушення та забезпечення режиму інформації з обмеженим доступом»; у ч. 1 ст. 249 після слів «державної таємниці» додати слова: «чи іншої інформації з обмеженим доступом у випадках, установлених законом. У такому випадку розгляд справи може бути за­критим. При закритому розгляді можуть бути присутні лише особи, які беруть участь у справі. Рішення, ухвалене при відкритому розгляді справи, проголошується прилюдно, при закритому розгляді справи ого­лошується лише резолютивна частина рішення». Також слід доповнити ст. 249 частиною 3 такого змісту: «Кожен має право знайомитися в установленому законодавством порядку із рішеннями у будь-якій розг­лянутій у відкритому засіданні справі, які набрали законної сили. Це право може бути обмежено відповідно до закону в інтересах нерозго- лошення конфіденційної інформації про особу, державної таємниці чи

іншої інформації з обмеженим доступом, що охороняється законом».

Крім того, нами було запропоновано доповнити КУпАП новою статтею 251-1 «Забезпечення режиму інформації з обмеженим доступом у провадженні у справах про адміністративні правопорушення» такого змісту: «Не можуть бути опитані як свідки: 1) адвокати - про відомості, які становлять адвокатську таємницю; 2) нотаріуси - про відомості, які становлять нотаріальну таємницю; 3) медичні працівники та інші особи, яким у зв’язку з виконанням професійних або службових обов’язків стало відомо про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну і сімейну сторони життя особи - про відомості, які становлять лікарську та медичну таємницю; 4) священнослужителі - про відомості, одержані ними на сповіді віруючих; 5) журналісти - про відомості, які містять конфіденційну інформацію професійного характеру, надану за умови нерозголошення авторства або джерела інформації; 6) професійні судді, народні засідателі та присяжні - про обставини обговорення в на- радчій кімнаті питань, що виникли під час ухвалення судового рішення. Ці особи, з приводу зазначених довірених відомостей, можуть бути зві­льнені від обов’язку зберігати професійну таємницю особою, що дові­рила їм ці відомості, у визначеному нею обсязі. Таке звільнення здійс­нюється у письмовій формі за підписом особи, що довірила зазначені відомості. Речі і документи, що містять охоронювану законом інформа­цію з обмеженим доступом, повинні зберігатись та використовуватись відповідно до правил, визначених законодавством. До охоронюваної за­коном інформації з обмеженим доступом, яка міститься в речах і доку­ментах, належать: інформація, що знаходиться у володінні засобу масо­вої інформації або журналіста і надана їм за умови нерозголошення ав­торства або джерела інформації; відомості, які можуть становити лікар­ську таємницю; відомості, які можуть становити таємницю вчинення нотаріальних дій; конфіденційна інформація, в тому числі така, що міс­тить комерційну таємницю; відомості, які можуть становити банківську таємницю; особисте листування особи та інші записи особистого харак­теру; інформація, яка знаходиться в операторів та провайдерів телеко- мунікацій, про зв’язок, абонента, надання телекомунікаційних послуг, у тому числі отримання послуг, їх тривалості, змісту, маршрутів переда­вання тощо; персональні дані особи, що знаходяться у її особистому во­лодінні або в базі персональних даних, яка знаходиться у володільця пе­рсональних даних; державна таємниця; службова інформація.

Провадження у справах про адміністративні порушення, що посяга­ють на режим інформації з обмеженим доступом, розпочинаються із складення адміністративного протоколу, складати який уповноважені у

цих справах уповноважені на те посадові особи центрального органу ви­конавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та конт­ролю за додержанням законодавства про працю; органів внутрішніх справ; Антимонопольного комітету України; суб'єктів державного фінан­сового моніторингу; Служби безпеки України; Державної служби спеціа­льного зв'язку та захисту інформації; Вищої ради юстиції; секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також голова ради адвокатів областей, громадський інспектор з охорони довкілля.

Провідну роль у провадженні у справах про адміністративні інфор­маційні правопорушення, що посягають на режим інформації з обмеже­ним доступом, відіграють державні органи, їхні посадові особи, що упо­вноважені приймати рішення у цих справах, а саме: судді районних, ра­йонних у місті, міських чи міськрайонних судів, органи державної сані­тарно-епідеміологічної служби, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (конт­ролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, Націо­нальна комісія з цінних паперів та фондового ринку, органи державної статистики, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, військові комісаріати.

3.2.