Стаття 51. Групи оплати праці та схема посадових окладів державних службовців

1. Посади державної служби з метою встановлення розмірів посадових окладів поділяються на такі групи оплати праці:

до групи 1 належать посади керівників державних органів і прирівняні до них посади;

до групи 2 належать посади перших заступників керівників державних органів і прирівняні до них посади;

до групи 3 належать посади заступників керівників державних органів і прирів­няні до них посади;

до групи 4 належать посади керівників самостійних структурних підрозділів дер­жавних органів і прирівняні до них посади;

до групи 5 належать посади заступників керівників самостійних структурних під­розділів державних органів і прирівняні до них посади;

до групи 6 належать посади керівників підрозділів у складі самостійних струк­турних підрозділів державних органів, їх заступників і прирівняні до них посади;

до групи 7 належать посади головних спеціалістів державних органів і прирівня­ні до них посади;

до групи 8 належать посади провідних спеціалістів державних органів і прирів­няні до них посади;

до групи 9 належать посади спеціалістів державних органів і прирівняні до них посади.

Прирівняння посад державної служби проводиться Кабінетом Міністрів Украї­ни під час затвердження схеми посадових окладів на посадах державної служби за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та ре­алізує державну політику у сфері трудових відносин, погодженим із центральним ор­ганом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

2. З метою встановлення розмірів посадових окладів державні органи поділя­ються за юрисдикцією, яка поширюється:

1) на всю територію України;

2) на територію однієї або кількох областей, міста Києва або Севастополя;

3) на територію одного або кількох районів, міст обласного значення.

У державних органах відповідної юрисдикції забезпечується наявність усіх груп оплати праці, передбачених частиною першою цієї статті.

3. Схема посадових окладів на посадах державної служби визначається щороку Кабінетом Міністрів України під час підготовки проекту закону про Державний бю­джет України на наступний рік з урахуванням юрисдикції державних органів, а також виходячи з того, що мінімальний розмір посадового окладу групи 1 у державних ор­ганах, юрисдикція яких поширюється на всю територію України, становить не більше семи мінімальних розмірів посадового окладу групи 9 у державних органах, юрис­дикція яких поширюється на територію одного або кількох районів, міст обласного значення.

Мінімальний розмір посадового окладу групи 9 у державних органах, юрисдикція яких поширюється на територію одного або кількох районів, міст обласного значен­ня, не може бути менше двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Абзац другий частини третьої статті 51 набирає чинності з 01.01.2019 - див. пункті розділуXI

1. Предмет регулювання

Предметом регулювання статті є особливості тарифної системи оплати праці державних службовців.

2. Цілі статті (мета норми)

Ціллю статті (метою норми) є:

1) визначення груп оплати праці державних службовців;

2) встановлення компетенції органів виконавчої влади щодо прирівняння посад державної служби під час затвердження схем посадових окладів дер­жавних службовців;

3) визначення поділу державних органів за юрисдикцією з метою вста­новлення розмірів посадових окладів державних службовців;

4) встановлення співвідношення розмірів максимального і мінімального посадового окладу державних службовців;

5) встановлення співвідношення розмірів мінімального посадового окладу державного службовця і прожиткового мінімуму.

3. Правова основа коментованого положення (конституційні норми, принципи права/державної служби; рекомендації (стандарти) міжна­родних організацій (Рада Європи, OECP)

3.1. Норми коментованої статті мають конституційну основу і відпо­відно пов’язані з пунктом 3 статті 116 Конституції України, яким, зокрема, встановлено, що КМУ забезпечує проведення політики у сферах праці і зайнятості.

3.2. Положення коментованої статті базуються на нормах міжнародних договорів, ратифікованих Україною, які є частиною її національного законо­давства і обов’язкові для виконання на території України:

- статті 7 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, прийнятого Генеральною Асамблеєю OOH 16 грудня 1966 року, щодо визнання права кожного на справедливі і сприятливі умови праці, включа­ючи справедливу заробітну плату і рівну винагороду за працю рівної цінності без будь-якої різниці^[245];

- статті 4 Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 3 травня 1996 року щодо погодження взяття урядом з метою забезпечення ефектив­ного здійснення права на справедливу винагороду, включаючи право праців­ників на таку винагороду, яка забезпечує їм і їх сім’ям достатній життєвий рівень та право працюючих на рівну винагороду за працю рівної цінності^[246];

- нормах Конвенції МОП 1985 року № 160 про статистику праці (детальніше див. у коментарі до попередньої статті Закону).

3.3. На міжнародному рівні в рамках Програми SIGMA вироблені вимоги до країн-кандидатів на вступ до ЄС, які відображають кращу європейську практику і мають рекомендаційний характер.

Зокрема, в пункті 1 принципу 5 розділу 3 «Публічна служба і менедж­мент людських ресурсів» документа-рекомендації «Принципи публічного адміністрування»^[247], підготовленого SIGMA, визначена, наприклад, така вимога: схема посадових окладів (salary classification) має базуватися на сис­темі класифікації роботи (job classification system) (пункт 1 принципу 5).

3.4. Наведені нижче норми законодавства про працю у частині її оплати безпосередньо пов’язані із спеціальними нормами коментованої статті:

- частина друга статті 96 КЗпПУ і частина друга статті 6 Закону «Про оплату праці», в якій визначено, що тарифна система оплати праці, зокрема, включає схеми посадових окладів і професійні стандарти (кваліфі­каційні характеристики);

- частина третя статті 96 КЗпПУ і частина 3 статті 6 Закону «Про оплату праці», в яких визначено, зокрема, що тарифна система оплати праці використовується під час розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників — залежно від кваліфікації.

- частина п’ята статті 96 КЗпПУ і частина 5 статті 6 Закону «Про оплату праці», в яких визначено, зокрема, що схема посадових окладів працівників установ, що фінансуються з бюджету, формується на основі:

мінімального посадового окладу, встановленого КМУ; міжпосадових співвідношень розмірів посадових окладів;

- частина шоста статті 96 КЗпПУ і частина шоста статті 6 Закону «Про оплату праці», в яких визначено, зокрема, що мінімальний посадовий оклад встановлюється у розмірі, не меншому за прожитковий мінімум, вста­новлений для працездатних осіб на 1 січня календарного року;

- частина восьма статті 96 КЗпПУ і частина восьма статті 6 Закону «Про оплату праці», в яких визначено, що вимоги до кваліфікаційних та спеціальних знань працівників, їх завдання, обов’язки та спеціалізація визна­чаються професійними стандартами або кваліфікаційними характеристиками професій працівників;

- частина дев’ята статті 96 КЗпПУ і частина дев’ята статті 6 Закону «Про оплату праці», в яких передбачено, що порядок розроблення та затвер­дження професійних стандартів визначається Кабінетом Міністрів України;

- частина перша статті 95 КЗпПУ і частина перша статті 3 Закону «Про оплату праці», в яких визначено, що мінімальна заробітна плата — це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану праців­ником місячну (годинну) норму праці;

- частина третя статті 95 КЗпПУ, в якій визначено, що розмір міні­мальної заробітної плати не може бути нижчим за розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

- частина п’ята статті 95 КЗпПУ і частина третя статті 3 Закону «Про оплату праці», в яких визначено, що мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов’язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці;

- частина перша статті 3¹ Закону «Про оплату праці», в якій визна­чено, що розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати;

- частина третя статті 3¹ Закону «Про оплату праці», в якій визначено, що якщо нарахована заробітна плата працівника, який виконав місячну норму праці, є нижчою за законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, роботодавець проводить доплату до рівня мінімальної заро­бітної плати, яка виплачується щомісяця одночасно з виплатою заробітної плати;

- частина 4 статті 3¹ Закону «Про оплату праці», в якій визначено, що якщо розмір заробітної плати у зв’язку з періодичністю виплати її складових є нижчим за розмір мінімальної заробітної плати, проводиться доплата до рівня мінімальної заробітної плати.

4. Визначення термінів, які потребують тлумачення

4.1. Термін «тарифна система оплати праці», який застосовується в частинах першій—третій статті 96 КЗпПУ і частинах першій—третій статті 6 Закону «Про оплату праці», стосовно державних службовців означає схему посадових окладів та професійні стандарти (кваліфікаційні характери­стики) державних службовців.

Під час встановлення у штатних розписах посадових окладів слід керу­ватися затвердженими в установленому порядку схемами посадових окладів і вимогами професійних стандартів (кваліфікаційних характеристик) держав­них службовців.

4.2. Термін «оцінка складності виконуваних робіт», застосований у частині першій статті 96 КЗпПУ і частині першій статті 6 Закону «Про оплату праці» і у скороченому варіанті («складність робіт»), у частині третій статті 96 КЗпПУ і частині третій статті 6 Закону «Про оплату праці», озна­чає одну із двох, поряд з оцінкою кваліфікації державних службовців, основ формування тарифної системи оплати їх праці, до якої належить схема поса­дових окладів та професійні стандарти (кваліфікаційні характеристики) дер­жавних службовців. Оцінка складності виконуваних робіт є вихідною стосовно оцінки кваліфікації.

4.3. Термін «кваліфікація працівників», застосований у частині 1 статті 96 КЗпП України і частині першій статті 6 Закону «Про оплату праці», не має визначення у трудовому законодавстві, а також у коментованому Законі.

Згідно з практикою, що склалася, кваліфікація працівника є резуль­татом оцінювання та визнання кваліфікаційною комісією його здатності виконувати роботу певної складності (з присвоєнням відповідного кваліфіка­ційного розряду). Для працівників розумової праці (керівників, професіона­лів, фахівців^[248]), включаючи державних службовців, залежно від складності виконуваної роботи визначаються кваліфікаційні вимоги в термінах ступенів формальної освіти, спеціальностей, спеціалізації, досвіду або стажу роботи.

Сенс оцінювання кваліфікації працівника у контексті питання оплати праці полягає у встановленні здатності працівника компетентно виконувати роботу.

Тому під час оцінювання кваліфікації державних службовців в контексті питання оплати праці маємо враховувати:

а) класифікацію робіт (завдань та обов’язків) за посадами державних службовців відповідно до оцінювання складності (цінності) роботи;

б) кваліфікаційні вимоги до державного службовця в термінах ступенів формальної освіти, спеціальностей, спеціалізації, досвіду або стажу роботи;

в) професійну компетентність державного службовця.

4.4. Термін «оцінка кваліфікації працівника», застосований у частині першій статті 96 КЗпПУ і частині першій статті 6 Закону «Про оплату праці», означає одну із двох основ формування тарифної системи оплати праці схеми посадових окладів та професійних стандартів (кваліфікаційних характеристик) державних службовців. Оцінка кваліфікації є похідною від складності виконуваних робіт.

4.5. Термін «схема посадових окладів», що застосовується у части­нах першій і третій коментованої статті, частинах другій і п’ятій статті 96 КЗпПУ, частинах другій і п’ятій статті 6 Закону «Про оплату праці», означає нормативний документ, затверджений в установленому порядку відповідним нормативно-правовим актом (в нашому випадку — постановою КМУ), що встановлює розміри посадових окладів за групами оплати державних служ­бовців, визначених частиною першою коментованої статті.

Відповідно до частини п’ятої статті 96 КЗпПУ, а також частини п’я­тої статті 6 Закону «Про оплату праці» схема посадових окладів державних службовців, як працівників установ, що фінансуються з бюджету, форму­ється на основі:

- мінімального розміру посадового окладу, встановленого КМУ;

- міжпосадових співвідношень розмірів посадових окладів.

Як зазначалося, за вимогами, сформульованими SIGMA до країн-канди- датів на вступ до ЄС, схеми посадових окладів мають базуватися на системі класифікації роботи²⁴⁹, що відповідно до частин першої і третьої статті 96 КЗпПУ і частин першої і третьої статті 6 Закону «Про оплату праці»» перед­бачає оцінювання складності виконання роботи (цінності роботи) і оцінювання кваліфікації державного службовця. Згідно з практикою, що склалася в розвинутих зарубіжних країнах, класифікація роботи здійснюється за допо­могою об’єктивних методів оцінки роботи (її аналізу, опису та оцінки змісту) і врахування ринкового рівня заробітної плати за подібну роботу.

4.6. Термін «група оплати», що застосовується у частині першій комен­тованої статті, означає певну сукупність посад державних службовців, які за складністю виконуваної роботи і кваліфікацією державного службовця прирівняні як подібні, диференційовані залежно від поширення компетенції державного органу на всю територію України або її частину і за схемою посадових окладів належать до певної групи оплати.

4.7. Термін «міжпосадове відношення»» застосований у частині четвертій і п’ятій статті 96 КЗпПУ, а також у частинах четвертій і п’ятій статті 6 Закону «Про оплату праці», означає ряд коефіцієнтів, число яких відповідає числу груп оплати праці за даною схемою посадових окладів і які визначають відно­шення розміру посадового окладу даної групи оплати праці до мінімального окладу за даною схемою посадових окладів.

4.8. Термін «професійні стандарти (кваліфікаційні характеристики)», що використовується у частинах другій, восьмій і дев’ятій статті 96 КЗпПУ, а також у частинах другій, восьмій і дев’ятій статті 6 Закону «Про оплату праці», означає нормативний документ, що затверджений в установле­ному порядку відповідним нормативно-правовим актом і використовується, як складова тарифної системи оплати разом із схемою посадових окладів, затвердженою в установленому порядку.

На сьогодні, згідно із статею 33¹ Закону «Про професійно-технічну освіту», застосовується таке визначення професійного стандарту, як «затверджені в установленому порядку вимоги до кваліфікації працівників, їх компетентності, що визначаються роботодавцями і слугують основою для формування професійних кваліфікацій. Професійні стандарти співвідносяться

²⁴⁹ Principle of Public Administration / SIGMA, 2014 (Point 1 of Principle 5 of Chapter 3 «Public Service and Human Resource Management»). - P. 51 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.sigmaweb.org/publications/princi ples-public-administration.htm. з рівнями національної і галузевих рамок кваліфікацій і групуються за галу­зевими ознаками».

Професійні стандарти (кваліфікаційні характеристики) як складова тарифної системи оплати праці визначають за що (за яку роботу) працівни­кові платити, а схеми посадових окладів — який посадовий оклад встановити за цю роботу.

4.9. Термін «прожитковий мінімум», застосований в абзаці другому частини третьої коментованої статті, означає вартісну величину для нор­мального функціонування організму людини, збереження його здоров’я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості (стаття 1 Закону «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»).

5. Місце коментованого положення у цілісному механізмі/інсти- туті, зв’язки зазначеної норми з іншими положеннями Закону та не­законними нормативними актами; умови і особливості застосування

5.1. У цілісному механізмі регулювання оплати праці державних служ­бовців коментована стаття визначає особливості тарифної системи оплати їх праці.

5.2. Положення коментованої статті пов’язані як окреме і загальне з поло­женнями пункту «а» статті 7 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, ратифікованого Україною, якими передбачена, зокрема, винагорода, що забезпечувала б як мінімум всім трудящим справедливу зарплату і рівну винагороду за працю рівної цінності без будь-якої різниці, причому, зокрема, жінкам повинні гарантуватись умови праці, не гірші від тих, якими користуються чоловіки, з рівною платою за рівну працю.

Також норми коментованої статті пов’язані як окреме і загальне з поло­женнями пункту «b» статті 4 Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 3 травня 1996 року, яка містить вимогу до уряду визнати право працюючих чоловіків і жінок на рівну винагороду за рівну працю.

У коментованій статті не проводиться будь-яка різниця в оплаті між жінками і чоловіками. При цьому передбачається диференціація оплати за групами оплати праці залежно від рівня посади у службовій ієрархії і поши­рення юрисдикції державного органу на свою частину території України або її частину (частини перша і друга коментованої статті).

З виконанням вимоги-рекомендації Програми SIGMA до країн-кандида- тів на вступ до ЄС щодо базування схеми посадових окладів на класифікації роботи^[249] пов’язаний поділ розмірів окладів державних службовців за групами оплати праці з прирівнянням до них посад державної служби.

5.3. Положення частин другої і третьої коментованої статті пов’язані як окреме і загальне з положеннями статті 96 КЗпПУ і статті 6 Закону «Про оплату праці».

5.3.1. Відповідно до змісту частини першої статті 96 КЗпПУ і частини першої статті 6 Закону «Про оплату праці» тарифна система оплати праці державних службовців формується на оцінках складності виконуваних ними робіт і кваліфікації державних службовців. Цей загальний припис не містить посилань на методи оцінювання складності виконуваних ними робіт і кваліфікації.

Коментована стаття не містить посилань на оцінки складності виконува­них державними службовцями робіт і їх кваліфікації, але у частинах першій і другій коментованої статті визначені два ключових фактори, які впливають на розміри посадових окладів державних службовців:

1) група оплати (місце посади державної служби у службовій ієрархії);

2) поширення юрисдикції державного органу на всю територію України або її певну частину.

З метою встановлення розмірів посадових окладів посади державної служби поділяються на такі групи оплати:

до групи 1 належать посади керівників державних органів і прирівняні до них посади;

до групи 2 належать посади перших заступників керівників державних органів і прирівняні до них посади;

до групи 3 належать посади заступників керівників державних органів і прирівняні до них посади;

до групи 4 належать посади керівників самостійних структурних підроз­ділів державних органів і прирівняні до них посади;

до групи 5 належать посади заступників керівників самостійних струк­турних підрозділів державних органів і прирівняні до них посади;

до групи 6 належать посади керівників підрозділів у складі самостійних структурних підрозділів державних органів, їх заступників і прирівняні до них посади;

до групи 7 належать посади головних спеціалістів державних органів і прирівняні до них посади;

до групи 8 належать посади провідних спеціалістів державних органів і прирівняні до них посади;

до групи 9 належать посади спеціалістів державних органів і прирівняні до них посади (абзац перший частини першої коментованої статті).

Також з метою встановлення розмірів посадових окладів державні органи поділяються за юрисдикцією, яка поширюється:

1) на всю територію України;

2) на територію однієї або кількох областей, міста Києва або Севастополя;

3) на територію одного або кількох районів, міст обласного значення.

У державних органах відповідної юрисдикції забезпечується наяв­ність усіх груп оплати праці, передбачених частиною першою зазначеної статті (частина третя коментованої статті).

Назва посади державної служби відповідної групи оплати, її місце у службовій ієрархії та поширення юрисдикції державного органу є ознаками, які опосередковано відображають складність виконуваної роботи і, що важ­ливо, легко контролюються.

Разом з тим у Законі відсутні будь-які приписи про те, що лише ці дві ознаки є вичерпними характеристиками складності роботи державних службовців.

5.3.2. Відповідно до абзацу одинадцятого частини першої коментованої статті прирівнювання посад державної служби^[250] проводиться КМУ під час затвердження схеми посадових окладів на посадах державної служби за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері трудових відносин, погодженим із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реа­лізує державну політику у сфері державної служби.

Абзац одинадцятий частини першої коментованої статті щодо прирів­няння посад державної служби, назви яких не визначені в абзацах другому— десятому частини першої коментованої статті, пов’язаний з вимогою частини першої статті 96 КЗпПУ і частини першої статті 6 Закону «Про оплату праці» щодо формування тарифної системи оплати державних службовців за оцін­ками складності виконуваних ними робіт і кваліфікації державних службовців.

Під час прирівняння посад державної служби до груп оплати праці, не визначених в абзацах другому—десятому частини першої коментованої статті, КМУ, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері трудових відносин, і центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, діючи в рамках наданих повноважень, користу­ються певною розпорядчою дискрецією, що застосовується під час оцінки складності виконуваних робіт і кваліфікації державних службовців, посади яких прирівнюються, в умовах відсутності формалізованої і апробованої методики оцінки.

Можна лише припустити, що в перспективі відповідні державні органи вироблять та в установленому порядку введуть у дію відповідну методику оцінки, яка максимально обмежить зазначену розпорядчу дискрецію.

Нижче наводиться Перелік посад державної служби, затверджений постановою КМУ від 18 січня 2017 р. № 15.

ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2017 р. № 15

посад державної служби, що прирівнюються до відповідних груп оплати праці

СТАТТЯ

Розділ VL ОПЛАТА ПРАЦІ, ЗАОХОЧЕННЯ І СОЦІАЛЬНІ ГАРАНТІЇ

Розділ VL ОПЛАТА ПРАЦІ, ЗАОХОЧЕННЯ І СОЦІАЛЬНІ ГАРАНТІЇ

СТАТТЯ

377

СТАТТЯ 51

Розділ VL ОПЛАТА ПРАЦІ, ЗАОХОЧЕННЯ І СОЦІАЛЬНІ ГАРАНТІЇ

Розділ VL ОПЛАТА ПРАЦІ, ЗАОХОЧЕННЯ І СОЦІАЛЬНІ ГАРАНТІЇ

Примітка. Прирівняння нових посад працівників державних органів до відповідних груп оплати праці здійснюється з урахуванням частини другої статті 51 Закону України «Про державну службу».

СТАТТЯ

СТАТТЯ

5.4. Положення частин першої і другої коментованої статті щодо груп оплати праці, поділу державних органів за юрисдикцією з метою встанов­лення розмірів посадових окладів, а також прирівняння посад державної служби до груп оплати праці пов’язані з положеннями міжнародних догово­рів, ратифікованих Україною, а саме:

1) підпункту «і» пункту «а» статті 7 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, ратифікованого Україною, про справедливу зарплату і рівну винагороду за працю рівної цінності без будь-якої різниці;

2) пункту 3 статті 4 Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 3 травня 1996 року (ETS No. 163) про визнання права працюючих чоловіків і жінок на рівну винагороду за працю рівної цінності.

За змістом зазначених положень групи оплати праці державних службов­ців передбачають рівну винагороду за працю рівної цінності.

5.5. Відповідно до абзацу першого частини третьої коментованої статті схема посадових окладів державних службовців щороку визначається КМУ під час підготовки проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік. Це положення пов’язане з установленими пунктом 3 статті 116 Конституції України повноваженнями КМУ забезпечувати проведення полі­тики у сферах праці і зайнятості.

5.6. Схема посадових окладів на посадах державної служби визначається:

1) з урахуванням юрисдикції державних органів;

2) виходячи з того, що мінімальний розмір посадового окладу групи 1 у державних органах, юрисдикція яких поширюється на всю територію Укра­їни, становить не більше семи мінімальних розмірів посадового окладу групи 9 у державних органах, юрисдикція яких поширюється на територію одного або кількох районів, міст обласного значення.

5.7. Відповідно до абзацу другого частини третьої коментованої статті мінімальний розмір посадового окладу групи 9 у державних органах, юрисдикція яких поширюється на територію одного або кількох районів, міст обласного значення, не може бути менше двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Положення абзацу другого частини третьої коментованої статті, в якій застосовано термін «прожитковий мінімум», пов’язані як окреме і загальне із статтями 1, 6, 7 і 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».

У статті 1 зазначеного Закону прожитковий мінімум визначено як вар­тісну величину для нормального функціонування організму людини, збере­ження його здоров’я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг для задово­лення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Відповідно до статті 6 зазначеного Закону прожитковий мінімум є базо­вим державним соціальним стандартом, встановленим законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах дохо­дів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров’я та освіти.

ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2017 р. № 15

Розділ VL ОПЛАТА ПРАЦІ, ЗАОХОЧЕННЯ І СОЦІАЛЬНІ ГАРАНТІЇ

Примітки: 1. Посадові оклади працівників структурних підрозділів, які є юридичними особами, територіальних (регіональ­них) органів центральних органів виконавчої влади, юрисдикція яких поширюється на територію однієї або кількох областей, м. Києва або м. Севастополя, визначаються за 4-9 групами оплати праці;

працівників структурних підрозділів територіальних органів центральних органів виконавчої влади в області, м. Києві або м. Севастополі, юрисдикція яких поширюється на територію одного або кількох районів, міст обласного значення, визначаються відповідно до схеми посадових окладів на посадах державної служби, передбаченої для державних органів, юрисдикція яких поширюється на територію одного або кількох районів, міст обласного значення, крім органів доходів і зборів.

2. Посадові оклади державних службовців Апарату Верховної Ради України, Адміністрації Президента України, допоміж­них органів, утворених Президентом України, Апарату Ради національної безпеки і оборони України, Секретаріату Кабінету Міністрів України, Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Вищої ради право­суддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Державної судової адміністрації України, Рахункової палати, передбачені цією схемою, підвищуються на 10 відсотків.

3. Посадові оклади перших заступників керівників самостійних структурних підрозділів (група 4) установлюються на 5 від­сотків нижче від посадового окладу керівника відповідного самостійного структурного підрозділу, передбаченого цією схемою.

4. Установлення посадових окладів державним службовцям за прирівняними посадами в межах 4-6 груп оплати праці здійснюється керівником державної служби у відповідному державному органі.

5. Посадові оклади керівних працівників структурних підрозділів, головних та провідних спеціалістів Мін’юсту, які викону­ють функції з підготовки проектів нормативно-правових актів, здійснення правової експертизи проектів нормативно-правових актів, державної реєстрації нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, а також інших органів, керівних працівників, державних експертів та головних спеціалістів Апарату Верховної Ради України, Адміністрації Президента України, Апарату Ради національної безпеки і оборони України, Секретаріату Кабінету Міністрів України, які здійснюють фахову та юридичну експертизу проектів нормативно-правових актів, передбачені цією схемою, підвищуються на 20 відсотків.

385

СТАТТЯ 51

∞

OO

СТАТТЯ

Схема посадових окладів із змінами, внесеними згідно з постановою КМУ № 71 від 08.02.2017 р., застосовується з 1 січня 2017 року

5.8. Відповідно до пункту 7 розділу XI «Прикінцеві та перехідні поло­ження» Закону умови оплати праці працівників органів державної влади, інших державних органів, їх апаратів (секретаріатів), державних підпри­ємств, установ та організацій, органів влади АР Крим, які на день набрання чинності Законом є державними службовцями і посади яких відповідно до Закону не є посадами державної служби, визначаються КМУ і не можуть передбачати зменшення розміру їх заробітної плати.

5.9. Мінімальний розмір посадового окладу групи 9 у державних органах, юрисдикція яких поширюється на територію одного або кількох районів, міст обласного значення, становить:

з 1 січня 2017 року — 1,25 розміру прожиткового мінімуму для працез­датних осіб, встановленого на 1 січня календарного року;

з 1 січня 2018 року — 1,5 розміру прожиткового мінімуму для працездат­них осіб, встановленого на 1 січня календарного року;

з 1 липня 2018 року — 1,75 розміру прожиткового мінімуму для працез­датних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.