Поняття кримінально-виконавчого права

З’ясувавши сутність кримінально-виконавчої політики та дістав­ши висновку про те, що політика, в кінцевом підсумку, має правовий характер, звернемося до кримінально-виконавчого права.

Це окрема, самостійна галузь права, яка характеризується наяв­ністю власного предмету правового регулювання та притаманному йому методу правового регулювання. В нормах кримінально-вико­навчого права закріплені основні положення та напрями, за якими по­винна втілюватися кримінально-виконавча політика та здійснюватися кримінально-виконавча діяльність.

Як відомо, основною складовою будь-якого предмету регулюван­ня у правовому полі є певні правовідносини. Безумовно, криміналь­но-виконавче право здійснює регулювання кримінально-виконавчих правовідносин. Останні складаються в суспільстві, породжуються, здійснюються та припиняються у зв'язку з відбуванням та виконанням кримінальних покарань.

Отже, можна стверджувати, що кримінально-виконавчі правовід­носини нерозривно пов'язані з кримінальними правовідносинами, а саме з реалізацією інституту кримінального покарання. Але така пов'язаність не свідчить про відсутність самостійності кримінально- виконавчих правовідносин. Навпаки, вона свідчить про послідовність виникнення правовідносин та їх перехід з кримінальних в криміналь­но-виконавчі.

Таким чином, предметом правового регулювання кримінально- виконавчого права є суспільні відносини, які складаються, існують та реалізуються між особами в процесі виконання-відбування кримі­нальних покарань.

Існує точка зору, автором якої є професор А. Х. Степанюк, згідно з якою кримінально-виконавчі правовідносини — є активною поведін­кою суб'єктів цих відносин, тобто є діяльністю. Кримінально-виконав­чі правовідносини існують і здійснюються у процесі діяльності. Згідно цієї точки зору предмет правового регулювання кримінально-вико­навчого права — це діяльність органів і установ виконання покарань.

Для метода правового регулювання кримінально-виконавчих правовідносин властива беззаперечність. Тобто метод правового ре­гулювання у кримінально-виконавчому праві — імперативний. Пояс­нюється це тим, що специфіка кримінально-виконавчих правовідно­син обумовлює формування таких засобів кримінально-виконавчих правовідносин, які не допускають множинності та плюралізму по­ведінки в рамках цих правовідносин. Специфіка полягає в тому, що кримінально-виконавчі правовідносини пов'язані зі здійсненням дер­жавного примусу, який не допускає диспозитивних елементів.

Примус взагалі — це складне правове явище. Як специфічний ме­тод правового регулювання, воно включає у себе різні форми і методи, за допомогою і на підставі яких конкретні органи держави і посадові особи здійснюють певний вплив на поведінку людей з метою упоряд­кування, охорони, захисту та вилучення з життя суспільства відповід­них небажаних суспільних відносин. В окремих галузях права примус як один з методів галузевого регулювання характеризується власни­ми специфічними галузевими ознаками й особливостями, обумовле­ними специфікою суспільних відносин, що складають предмет пра­вового регулювання тієї чи іншої галузі права. Галузеві особливості примусу обумовлюються специфікою призначення окремих правових інститутів і норм, з яких він складається. Сутність примусу полягає у вольовому психічному чи фізичному впливі на конкретного суб'єкта в зв'язку із здійсненням або нездійсненням ним певного негативно­го діяння. Примус може мати місце лише тоді, коли негативна реакція реально відбувається в дійсності. Тобто примус є засобом здійснення покарання і припускає застосування тих чи інших примусових заходів правового характеру.

Остання складова, яка робить кримінально-виконавче право са­мостійною галуззю — це система норм права. Для врегулювання пра­вовідносин потрібні формалізовані правила поведінки та механізм їх здійснення. Ці правила і створюють систему норм кримінально-ви­конавчого права. Тут потрібно вести мову про джерела кримінально- виконавчого права, або про кримінально-виконавче законодавство. До цього питання ми ще поверенемося.

Таким чином, ми можемо навести поняття кримінально-виконав­чого права. Це самостійна галузь права, яка складається з системи, як правило, імперативних правових норм, предметом правового регулювання яких є суспільні відносини, що складаються з приводу відбування та виконання кримінальних покарань та пов’язаних з ре­алізацією державного примусу.

3.