Наука кримінально-виконавчого права

Наявність галузі кримінально-виконавчого права викликає не­обхідність у теоретичних розробках, спрямованих на вдосконалення процесу виконання-відбування покарань та відпрацювання найбільш оптимального механізму реалізації кримінально-виконавчих пра­вовідносин.

Наука кримінально-виконавчого права має власний предмет ви­вчення та понятійний апарат, який створює термінологічну базу, не­обхідну для визначення сутності кримінально-виконавчої діяльності, меж інститутів кримінально-виконавчого права, правового статусу засудженого під час відбування покарання, відмінностей та особли­востей кримінально-виконавчих правовідносин.

Предметом науки кримінально-виконавчого права є також сус­пільні відносини, врегульовані нормами кримінально-виконавчого права, які складаються з приводу виконання та відбування кримі­нальних покарань. Але тут нас цікавить глибинна сутність цих від­носин, їх суттєві ознаки, теоретичні підґрунтя, історичні підстави. Різниця між предметом правового регулювання кримінально-вико­навчого права та предметом вивчення науки є те, що галузь права лише констатує та зафіксовує модель необхідної поведінки, яка по­винна існувати під час виконання та відбування покарань. А науку цікавить чому саме ці інститути виникли та виправдали себе, чому, наприклад, та чи інша норма права не працює, чи вірно і послідовно здійснюється кримінально-виконавча діяльність. Тобто наука вивчає та формує найбільш фундаментальні положення та категорії цієї га­лузі знань та діяльності.

В період свого розвитку наука кримінально-виконавчого пра­ва мала назву «тюрьмоведение», «пенітенціарне право», «виправ­но-трудове право».

На сучасному етапі наука кримінально-виконавчого права набуває особливого значення, оскільки згідно з Конституцією Ук­раїни, в нашій державі основна та головна цінність — це людина. Отже система, організація та порядок виконання покарань стає дуже важливим сектором діяльності держави, так як саме те, як держава ставиться, та поводиться із засудженою особою є одним з найголовніших та показових критеріїв зрілості конкретної держа­ви та суспільства.

7. Предмет та система курсу кримінально-виконавчого права

Останнім питанням нашої теми є питання про предмет та систему курсу кримінально-виконавчого права.

Курс кримінально-виконавчого права є похідним одразу ж від двох складових. По-перше, це наука кримінально-виконавчого права, по-друге — це галузь права. Тому курс навчальної дисципліни, з одно­го боку, більш вузький, ніж наука, а з іншого боку розглядає суспільні відносини, які складаються під час виконання та відбування покарань більш поглиблено, ніж галузь права.

Предметом курсу кримінально-виконавчого права — є вивчення системи норм кримінально-виконавчого права, понятійного апарату, сутності та складу правовідносин, та суб'єктного складу криміналь­но-виконавчих правовідносин, окремих інститутів кримінально-ви­конавчого права з метою отримання знань про галузь права, її логіку та послідовність.

Система курсу кримінально-виконавчого права безпосередньо пов'язана з системою та складом основного нормативного докумен­ту кримінально-виконавчого права — Кримінально-виконавчого кодексу. Відповідно до побудови кодексу система курсу криміналь­но-виконавчого права складається з загальної частини та особливої частини. У загальній частині вивчаються найбільш загальні положен­ня, які однаково можуть бути застосовані до будь-якого з криміналь­них покарань. Це такі питання як: кримінально-виконавча політика, кримінально-виконавче законодавство, кримінально-виконавчі пра­вовідносини, правовий статус засудженого, склад та структура кримі­нально-виконавчої системи, нагляд та контроль за здійсненням кримі­нально-виконавчої діяльності, міжнародні стандарти поводження із засудженими.

Особлива частина курсу, як і особлива частина кодексу присвячена розгляду окремих видів кримінальних покарань та окремих інститутів кримінально-виконавчого права. Це такі покарання як штраф, конфіс­кація майна, покарання у виді позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу, покарання у виді гро­мадських робіт, виправні роботи, позбавлення волі та інші види пока­рань. Серед окремих інститутів — інститут звільнення від відбування покарання, інститут нагляду за особами, звільненими від відбування покарань та інші.