Політика у сфері виконання покарань

Життя та розвиток кожної держави пов'язане, перш за все, з пев­ними цілями та ідеалами, на які орієнтуються органи та посадові особи такої держави, здійснюючи свою діяльність. Відповідно до цих орієнти-

рів та ідеалів органи та посадові особи формують стиль та методи діяль­ності та втілюють їх у життя.

Кожна держава формує і здійснює політику у всіх сферах суспіль­ного життя. Зокрема, можна виділити такі галузі політики:

— соціальна політика;

— внутрішня політика;

— зовнішня політика;

— економічна політика;

— аграрна, промислова, фінансова політика;

— інформаційна політика;

— кримінальна політика та т. ін.

Наявність такого широкого спектру галузей політики дає змогу визначити, що політика посідає значне місце у житті кожної держави. Політикою можна не цікавитися, але не помітити її важко. Мало то­го, можна стверджувати, що для повноцінного життя кожна держава, кожна країна повинна мати політику. Бо саме політика надає державі, так би мовити, «колір», дає змогу «розпізнати» державу, визначитися

3 її системою цінностей, з її ставленням до інших (в тому числі до своїх громадян) та до самої себе. Крім того, без наявності політики діяль­ність всередені держави також стає проблематичною, оскільки без політичного «курсу» неможливі впевнені та чіткі дії.

Тут треба відзначити, що політика, в кінцевому підсумку, завжди має правовий характер, оскільки основні цілі та ідеали, які трансфор­муються в основні напрями діяльності, отримують свою остаточну ма­теріалізацію та реалізацію в правових нормах.

Але існує й суто юридична політика. Її прояв знаходить своє ви­раження в формуванні доктрини права тієї або іншої держави, у ство­ренні правових норм, їх застосуванні, «стилі» впливу права на життя, формування правової культури, правосвідомості громадян та взає­мовідносин між особами.

4

Отже політику можна визначити, як сукупність основних напря­мів діяльності, методів та стилю такої діяльності, спрямованих на до- сятгнення цілей та ідеалів, які стоять перед державою, або визначені державою як пріорітетні.

Складовою юридичної політики є кримінальна політика держави, яка відображає стиль, пріорітети та методи держави у боротьбі зі зло­чинністю або встановленням контролю над нею.

У свою чергу, здіснити боротьбу зі злочинністю або встановити над нею контроль неможливо без застосування примусових механіз­мів держави. Саме у зв'язку з наявністю та застосуванням примусових механізмів пов'язане існування та необхідність відпрацювання полі­тики в сфері виконання покарань. Найменування цієї галузі політики держави має багато синонімів. Наприклад, кримінально-виконавча політика, каральна політика та інші.

Враховуючи вищенаведене та на підставі загального визна­чення політики, можна навести визначення політики в сфері вико­нання покарань. Політика в сфері виконання покарань — це сукуп­ність основних — напрямів та методів діяльності держави в особі її відповідних органів та установ, спрямованих на досягнення цілей та пріорітетних завдань щодо боротьби зі злочинністю або вста­новлення над нею контролю, шляхом застосування примусових ме­ханізмів держави.

Таким чином, можна стверджувати, що, з одного боку, криміналь­на політика є певною базою для кримінально-виконавчої політики, але з іншого боку кримінально-виконавча політика є основною фор­мою реалізації, втілення кримінальної політики взагалі.

На сучасному етапі кримінально-виконавча політика набуває нормативну форму на законодавчому рівні, оскільки, відповідно до Конституції України виключно законами України визначається діяль­ність органів та установ виконання покарань та оголошується амністія (ст.

Реалізація кримінально-виконавчої політики здійснюється спе­ціально уповноваженими органами держави, які здійснюють виключ­ний вид діяльності — виконання кримінальних покарань. Серед них виділяють центральний орган виконавчої влади з питань виконання покарань, на теперішній час таким органом є Державний департамент України з питань виконання покарань та його управління в областях.

Законодавець прямо визначає департамент, як центральний ор­ган виконавчої влади зі спеціальним статусом, який безпосередньо реалізовує едину державну політику у сфері виконання кримінальних покарань (п. 1 Положення про Державний департамент України з пи­тань виконання покарань від 31 липня 1998 р.).

Реалізують кримінально-виконавчу політику й інші органи та ус­танови виконання покарань, про які мова йтиме нижче.

2.