Управління кримінально — виконавчою службою. Органи виконання покарань та їх компетенція

Кримінально-виконавчій службі України притаманні всі ознаки системного явища. Оскільки служба утворюється із множинності еле­ментів, які перебувають у взаємовідносинах, вона має ознаки керо­ваності.

Управління кримінально-виконавчою службою покладено на Державну пенітенціарну службу України, яка є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує реаліза­цію державної політики у сфері виконання кримінальних покарань, виконує правозастосовні та правоохоронні функції, спрямовує, ко­ординує та контролює діяльність Державної кримінально-виконавчої служби України. Служба у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постанова­ми Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими акта­ми законодавства. Треба відзначити, що діяльність Служби спрямо­вується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра юстиції. Це положення вказує на те, що діяльність кримінально-ви­конавчої служби узгоджується і знаходиться у зв'язку з діяльністю органів юстиції.

Будь-який процес управління передбачає здійснення організую­чої, виконавчої, розпорядчої та адміністративно-господарчої діяль­ності певним органом. Оскільки кримінально-виконавчу службу складає множинність елементів, тобто органів та установ виконан­ня покарань, Служба, керуючи ними, здійснює цілу низку функцій: планування, організація, загальне керівництво, оперативне розпо­рядження, прогнозування, регулювання, облік та контроль. Але про­цесу управління кримінально-виконавчою службою, притаманні і специфічні функції, зокрема, функція виконання кримінальних пока­рань. Ця функція є визначальною у всій діяльності органів та установ виконання покарань, оскільки ці органи, як уже вказувалося, наділені спеціальним статусом та зайняті спеціальною діяльністю — виконан­ням кримінальних покарань.

Таким чином, відповідно до функцій, які покликаний виконувати орган управління, повноваження Служби можна поділити на:

— повноваження з планування, організації та вдосконалення служби;

— повноваження щодо загального керівництва служби;

— повноваження щодо оперативного розпорядження справами служби;

— повноваження щодо прогнозування розвитку та діяльності служби;

— повноваження щодо забезпечення охорони прав людини та за­суджених.

Служба є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах банків, гербову печатку зі своїм найменуванням. Крім то­го, цей орган має спеціальний статус. Специфіка статусу обумовлена завданнями, які законодавець ставить перед Службою, а також тим, що цей орган не виконує більше ніяких функцій.

Основними завданнями Служби є:

— реалізація державної політики у сфері виконання криміналь­них покарань;

— внесення пропозицій щодо забезпечення формування держав­ної політики у сфері виконання кримінальних покарань;

— забезпечення формування системи наглядових, соціальних, виховних та профілактичних заходів, які застосовуються до засуджених та осіб, узятих під варту;

— контроль за дотриманням прав людини і громадянина, вимог законодавства щодо виконання і відбування кримінальних покарань, реалізацією законних прав та інтересів засуджених та осіб, узятих під варту.

Для виконання покладених на неї завдань Служба наділена необ­хідною компетенцією та здійснює взаємодію з іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади, Радою міністрів Автоном­ної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, громад­ськими організаціями, а також з відповідними органами іноземних держав.

Діяльність Служби спрямовується Кабінетом міністрів через Міні­стра Юстиції. Для цього на Службу покладена низка обов'язків:

— подає Міністрові юстиції пропозиції щодо визначення основ­них напрямів діяльності територіальних органів управління ДПтС, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, на­вчальних закладів, закладів охорони здоров'я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ та організацій, утворених для забезпечення виконання за­вдань Державної кримінально-виконавчої служби (далі — ор­гани і установи);

— аналізує результати діяльності органів і установ, готує на їх ос­нові та подає Міністрові юстиції пропозиції щодо підвищення ефективності функціонування органів і установ;

Служба в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента Ук­раїни та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України, на­казів Мін'юсту видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує та контролює їх виконання.

Рішення Служби, прийняті в межах її повноважень, обов'язкові для виконання центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності, а також громадянами.

Структура Служби. Очолює її Голова, який призначається на по­саду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України за подан­ням Прем’єр-міністра України, внесеним на підставі пропозицій Міні­стра юстиції.

Голова ДПтС має двох заступників, у тому числі одного першо­го, які призначаються на посаду та звільняються з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Прем’єр-міністра України, внесеним на підставі пропозицій Міністра юстиції.

Для погодженого вирішення питань, що належать до компетенції ДПтС, обговорення найважливіших напрямів її діяльності у ДПтС може утворюватись колегія.

Рішення колегії можуть бути реалізовані шляхом видання від­повідного наказу.

Для розгляду наукових рекомендацій та проведення фахових кон­сультацій з основних питань діяльності у ДПтС можуть утворюватися інші постійні або тимчасові консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи.

Рішення про утворення чи ліквідацію колегії, інших постійних або тимчасових консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів приймає Голова ДПтС.

Кількісний та персональний склад колегії, інших постійних або тимчасових консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів і положення про них затверджує Голова ДПтС.

Граничну чисельність персоналу апарату ДПтС затверджує Кабі­нет Міністрів України.

Структуру апарату ДПтС затверджує її Голова за погодженням із Міністром юстиції.

Штатний розпис, кошторис апарату ДПтС затверджує її Голова за погодженням із Мінфіном.

На сьогодні структура центрального апарату ДПтС затверджена відомчими нормативними актами ДПтС, зокрема наказом ДПтС від 18.07.2011 № 243 «Про розподіл повноважень між першим заступни­ком та заступником Голови Державної пенітенціарної служби Украї­ни», і є такою:

1. Апарат ДПтС складається з:

— голови, першого заступника голови та заступника голови;

2. Департамент організаційно-аналітичного, документального та правового забезпечення, включає такі підрозділи:

— відділ організаційно-аналітичної роботи та планування; відділ контролю та інспектування; відділ документального забезпе­чення, архівної справи та розгляду звернень громадян; відділ правового забезпечення; відділ підготовки та супроводження державних закупівель.

3. Департамент охорони, нагляду і безпеки, режиму та контролю за виконанням судових рішень складається з:

— управління охорони та діяльності служб: відділ охорони та діяль­ності чергових частин; відділ діяльності підрозділів спецпризна- чення, служби пожежної безпеки та озброєння;

— управління режиму, нагляду і безпеки: відділ нагляду і безпе­ки; відділ діяльності слідчих ізоляторів;

— управління контролю за виконанням судових рішень: відділ розподілу та переведення осіб, засуджених до позбавлення волі; відділ екстрадиції, роботи з іноземцями та виконання указів Президента України з питань помилування.

4. Департамент технічної служби. До складу департаменту входять:

— відділ інженерно-технічних засобів охорони; відділ телеко­мунікації та зв'язку;

— відділ інформатизації та комп'ютерних мереж; відділ дослід­ження та впровадження передових технологій.

5. Департамент бухгалтерського обліку та фінансового забезпе­чення:

— відділ бухгалтерського обліку та фінансової звітності; відділ фінансового забезпечення; відділ оплати праці та соціально- трудових відносин; відділ зведеної звітності та аналізу.

6. Департамент по роботі з персоналом. До складу департаменту входить управління по роботі з персоналом, яке має відділи: відділ ор­ганізаційно-штатної роботи та комплектування; відділ проходження служби; відділ навчальних закладів і професійної підготовки кадрів; відділ виховної та соціально-психологічної роботи з персоналом.

7. Департамент охорони здоров'я та медико-санітарного забезпе­чення:

— відділ медичного забезпечення; відділ контролю за лікарськи­ми засобами;

— санітарно-епідеміологічний відділ; відділ організації лікуваль­но-профілактичної роботи.

8. Департамент кримінально-виконавчої інспекції та соціально- психологічної роботи з засудженими має такі відділи:

— відділ організаційно-методичного забезпечення криміналь­но-виконавчої інспекції; відділ моніторингу діяльності кримі­нально-виконавчої інспекції; відділ соціально-виховної та пси­хологічної роботи з засудженими; відділ діяльності виховних колоній, загальноосвітнього та професійно-технічного навчан­ня засуджених.

9. Департамент виробничої діяльності та ресурсного забезпечен­ня. До складу департаменту входять:

— управління виробничої діяльності: відділ з керівництва під­приємствами установ та організації виробничої діяльності; відділ маркетингу та збуту продукції; відділ з керівництва підприємствами сільськогосподарського профілю; відділ еко­номічного аналізу та прогнозування діяльності підприємств; технічний відділ;

— управління ресурсного забезпечення: відділ матеріально-тех­нічного забезпечення; відділ продовольчого забезпечення; відділ речового та комунального забезпечення; відділ енерго­забезпечення та інженерних мереж; відділ нагляду за охоро­ною праці та навколишнього середовища.

10. Управління внутрішньої безпеки та протидії корупції має такі відділи: відділ внутрішньої безпеки; відділ з питань запобігання та протидії корупції.

11. Управління внутрішнього аудиту складається з наступних від­ділів:

— відділ аудиту ефективності та координації діяльності підпо­рядкованих підрозділів внутрішнього аудиту; відділ аудиту відповідності та фінансового аудиту.

12. Управління оперативно-розшукової роботи. До складу управ­ління входять:

— відділ оперативно-розшукової роботи в установах виконання по­карань; відділ з обліково-реєстраційної роботи; відділ забезпе­чення оперативно-розшукової діяльності у слідчих ізоляторах.

13. Управління зовнішніх комунікацій складається з:

— відділ взаємодії із засобами масової інформації; відділ зв'язків з громадськістю та міжнародної діяльності.

14. Відділ режимно-секретної роботи не має поділу на структурні підрозділи.

15. Сектор мобілізаційної роботи та цивільної оборони також є цілісним структурним утворенням.

Державна пенітенціарна служба України має територіальні орга­ни управління — управління (відділи) Державної пенітенціарної служ­би України в областях, Автономній Республіці Крим, містах Києві і Севастополі. Голова Служби приймає рішення про утворення, ре­організацію і ліквідацію територіальних органів управління Служби. Ці органи забезпечують виконання кримінальних покарань на від­повідній території, реалізують рішення і накази Служби на місцях, у межах своєї компетенції здійснюють поточне керівництво органа­ми та установами виконання покарань у межах відповідної області (району, міста), інформують центральний апарат Служби про стан органів та установ виконання покарань відповідної території, вико­нують інші функції щодо забезпечення діяльності кримінально-ви­конавчої служби. Очолює управління начальник, який призначаєть­ся на посаду Головою Служби за погодженням з головами місцевих держадміністрацій. Крім того, Голова затверджує структуру і штат­ний розпис територіальних органів управління, підрозділів кримі­нально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів і закладів охорони здоров'я та положення про них, визначає порядок надання та застосування найменувань установ виконання покарань та слід­чих ізоляторів.

До органів виконання покарань віднесена також кримінально-ви­конавча інспекція.

Кримінально-виконавча інспекція — це орган виконавчої влади, підпорядкований Державній пенітенціарній службі України, який відповідно до законодавства здійснює діяльність з виконання кримі­нальних покарань у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадських робіт, виправних робіт.

Крім цього, кримінально-виконавча інспекція здійснює контроль за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробу­ванням, а також звільнених від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років.

Інспекція встановлює періодичність та дні проведення реєстрації засуджених до покарань у виді громадських і виправних робіт, а також осіб, звільнених від відбування покарань з випробуванням.

Структура і штатний розпис кримінально-виконавчої інспекції затверджується Головою Служби. У своїй діяльності кримінально-ви­конавчі інспекції керуються Конституцією України, іншими законами та наказами Служби. Органи інспекції при виконанні покладених на них функцій використовують гербову печатку та штамп.

Очолює кримінально-виконавчу інспекцію начальник. Кількість персоналу інспекції визначається в розмірі 5% від кількості осіб, які перебувають на обліку в цій інспекції.

3.