Загальна характеристика системи соціальних норм

Необхідність організації суспільного життя, складність та різно­манітність його сфер зумовлюють виникнення значної кількості зага­льних правил (соціальних норм), що упорядковують вчинки людей у різних ситуаціях, забезпечують їхню безпеку та співіснування в сус­пільстві.

Система соціальних норм - це об'єктивно зумовлена сукуп­ність правил поведінки, що складаються у відносинах між інди­відами в певному суспільстві та забезпечуються можливістю застосування засобів соціального впливу.

Соціальні норми - це певні стандарти, зразки поведінки учас­ників суспільної комунікації, за допомогою яких здійснюється соціа­льне регулювання.

Слово «норма» (від лат. norma) в перекладі означає регулююче, керівне правило, взірець. У сучасній українській мові воно тлума­читься як: 1) загальноприйнятний, обов’язковий порядок, стан; 2) зразок, правило поведінки людей у суспільстві, установлена міра, розмір чого-небудь.

Соціальні норми можуть бути як однаково обов’язковими для кожного індивіда в суспільстві, так і належати до окремої сфери про­фесійної діяльності або визначати поведінку індивідів, які мають певний соціальний статус, виконують певну соціальну роль. Масштаб дії соціальних норм визначається передусім межами соціальної гру­пи, якою ці норми визнаються.

Оскільки соціальна організація складна й різноманітна, то соціа­льні норми різняться не лише за сферами суспільного життя, в яких вони виникають і які вони регулюють, а й за способами їхнього вста­новлення, закріплення, забезпечення. При цьому всі соціальні норми мають низку загальних рис, що характеризують їх як певне соціальне явище.

Загальні риси соціальних норм:

• об’єктивно виникають у процесі історичного розвитку суспільства та відображають його соціальну організацію, цінності та ідеали, рі­вень культури;

• виникають здебільшого внаслідок свідомої, вольової діяльності ін­дивідів;

• мають загальний (неперсоніфікований) характер, тобто спрямовані на невизначене коло осіб, наділені багаторазовою дією;

• утворюють форми соціальної взаємодії людей - суспільні відноси­ни із упорядкованою поведінкою їх учасників;

• забезпечуються можливістю застосування засобів соціального впливу (порушення соціальної норми призводить до негативних для порушника наслідків);

• мають своєрідну форму фіксації (правовий акт, свідомість людини, священне писання тощо).

За особливостями утворення і забезпечення соціальних норм у сучасному суспільстві найбільш виділяються такі їхні сукупності.

Норми права - загальнообов’язкові правила поведінки, що вста­новлюються або санкціонуються та охороняються (забезпечуються) переважно державою.

Норми моралі - правила поведінки, що склалися в суспільстві на підставі уявлень людей про добро і зло, обов’язок і справедливість, честь і гідність, гуманізм і милосердя тощо, існують (закріплені) у свідомості людей та забезпечуються їхніми внутрішніми переконан­нями й засобами суспільного впливу.

Релігійні норми - правила, сформовані різними віросповідання­ми, закріплені у відповідних канонічних текстах, рішеннях зборів ві­руючих і духовенства, творах авторитетних релігійних письменників. Вони визначають межі можливого і допустимого в поведінці прихи­льників певного віросповідання, функції релігійних організаційних структур тощо.

Звичаї і традиції - правила поведінки, що склалися історично, закріпилися в суспільній свідомості і практиці в результаті багатора­зового тривалого застосування для упорядкування певних суспільних відносин.

Корпоративні норми - правила, що встановлюються, закріплю­ються, забезпечуються й охороняються різними об’єднаннями людей та регулюють їхні внутрішньоорганізаційні відносини (між учасни­ками юридичної особи, трудового колективу, громадської організації тощо).

Соціально-технічні норми - правила, що регулюють і закріплю­ють ставлення людей до явищ природи, знарядь виробництва, різно­манітних технічних засобів. Ці норми регламентують найбільш без­печне та доцільне поводження (співіснування) людини з певними механізмами та агрегатами, досягненнями науки і техніки.

Система соціальних норм

Системі соціального регулювання в різні історичні періоди влас­тиве специфічне поєднання тих чи інших видів соціальних норм. У додержавному суспільстві переважали звичаї та релігійні норми, а з розвитком державно організованого суспільства, в якому воля пану­ючої частини населення втілюється через державу, важливу роль у регулюванні соціальних відносин почали відігравати норми права. Водночас інші соціальні норми, зокрема норми моралі, суттєво впли­вають на норми права, визначаючи їхній соціальний зміст.

В організації життя сучасного суспільства норми права посіда­ють ключове місце. За їхньою допомогою здійснюється ефективний вплив на поведінку різних осіб, впорядковуються найбільш важливі відносини в різних сферах життя суспільства, досягається компроміс між інтересами різних людей, народів, суспільств, держав. При цьому норми права як об’єктивно необхідний компонент системи соціаль­ного регулювання завжди діятимуть у певному, індивідуальному для кожного суспільства форматі взаємозв’язку з іншими соціальними нормами, що забезпечує цілісність, достатність та альтернативність соціального регулювання.

7.2