Висновки до Розділу 3

Підходи до тлумачення міжнародних договорів (а відповідно, і їх способи та методи) об'єднуються у три основні теорії - текстуалізм, теорію намірів та телеологічну теорію. Кожна з них має як свої переваги, так і недоліки.

Менше шансів на такий результат у застосуванні теорії намірів, в основі якої лежить віднайдення волі автора відповідної норми (стосовно міжнародних договорів - волі сторін, які договір уклали), однак, сам процес її застосування і віднайдення справжньої волі сторін є досить-таки непростим. На відміну від текстуалізму, ця теорія дозволяє звертатися до позатекстуальних засобів тлумачення (підготовчих матеріалів, подальшої практики застосування міжанродного договору та ін.), однак, інколи може скластися враження, що вона не просто дозволяє звернення до інших джерел окрім тексту, а навіть заохочує таке звернення. Зважаючи на основне її положення - прагнення до віднайдення наміру автора норми при тлумаченні - такий підхід може бути зрозумілим, однак, нехтувати узгодженим текстом, все ж таки, очевидно, не варто.

Телеологічна теорія пропонує теоретично один із найкращих підходів до вирішення питання тлумачення міжнародних договорів, базуючись на ідеї самостійного життя норми, і зміни її суті зі зміною часу та незмінної форми. Текстуалістична теорія при тлумаченні норм права намагається з'ясувати мету, задля досягнення якої була прийнята відповідна норма, і в рамках цієї мети (яка могла і змінитися з плином часу) з'ясувати зміст норми відповідно до вимог конкретного часу, однак, її практичне втілення не тільки є складним

у своїй реалізації, а ще й досить-таки ризикованим.

Зважаючи на все це, найдоцільнішим видається застосовувати комбінацію теорій тлумачення - текстуалістичної, теорії намірів та телеологічної теорій.

Як показує зарубіжна практика тлумачення міжнародних договорів національними судами держав, вони застосовують кожну з наведених вище трьох теорій тлумачення в різних комбінаціях. Американська судова практика характеризувалася активним застосуванням теорії намірів та телеологічної теорій впродовж довгого часу, однак, як показують наведені у цьому дослідженні приклади, текстуалізм у формі його розуміння суддею Верховного cyay США А. Скалією, отримав «нове життя».

Німецька практика також показує прихильність до телеологічної теорії. Зрештою, як теорія, так і практика приводять до висновку, що найбільш доцільним було б застосування телеологічної, а також комбінації цієї та інших теорій. Прикладом такого рішення є статті 31-33 Конвенції.

Важливу роль також відіграють тлумачення, здійснені органами виконавчої влади, що спеціалізуються на відповідній проблематиці. Вони не можуть бути обов'язковими для суду, але, зважаючи на фаховість таких тлумачень, їх рекомендовано брати до уваги. Водночас, для їх застосування слід також звертати увагу на положення «Доктрини Шеврон», яка хоч і розроблена для американської системи, однак, може бути корисною і в українських реаліях.

Основні ідеї розділу висвітлені в авторських роботах [102; 105]