§ 2. Теорії про походження держави

Патріархальна теорія.

Суть теорії полягала у тому, що держава виникає з патріархальної родини в результаті її зростання: родина —> сукупність родин (селище) —> сукупність селищ (держава).

Все це можна пояснити, якщо проаналізувати погляди основоположників теорії (Аристотеля, Конфуція, Р. Фільмера та М. Покровського).

Так, Аристотель називав людину політичною твариною, що вступає у відносини з людьми з метою виживання. Відбувається об’єднання родин. Розвиток цих родин в результаті розмноження призводить до утворення селищ, їхнє ж об’єднання утворює державу¹³.

На думку китайського філософа Конфуція, держава повинна опиратися не на безликий та всеохоплюючий закон, не на свавілля тирана, а на мудрість доброзичливого правителя (батька) та його талановитих і гідних помічників (старших дітей)^{[14] [15] [16].}

У 1642 році англійський філософ Р. Фільмер написав роботу „Патріархія, або Захист природного права королів”. У ній цей ярий прихильник необмеженої королівської влади намагався, опираючись на Біблію, довести, що Адам, який

отримав владу від Бога, потім передав цю владу своєму сину - патріарху, а той уже

17

своїм нащадкам - королям .

Відомий російський історик М. Покровський також вважав, що найстародавніший тип державної влади розвинувся безпосередньо від влади батьківської^[17].

На нашу думку, саме з патріархальної теорії в Росії, Україні та інших республіках колишнього СРСР виросли патерналістські ідеї та віра у „доброго царя”, „батька народів”, вождя та надлюдину, що здатна вирішити за нас усі проблеми.

Однак, на невеликому просторі, в грецьких містах-полісах об’єднання родин, на нашу думку, дійсно стало тим вирішальним чинником виникнення держави, оскільки родина являла собою найбільш ранню з нині існуючих форм організації людей, розподілу та кооперації праці.

Теорія насильства.

Її прибічниками були К. Каутський, Є. Дюринг, Л. Гумплович, Леся Українка

та ін.

Причину виникнення держави вони вбачали у військово-політичних чинниках - насильстві, завоюванні одних племен іншими. Для управління завойованими народами та територіями є потрібним спеціальний апарат примусу. Ним і стає держава.

Це можна пояснити, якщо проаналізувати праці основоположників теорії насильства - Л. Гумпловича та К. Каутського.

Так, Л. Гумплович наприкінці XIX століття писав: „Історія не надає нам жодного прикладу, коли б держава виникала не за допомогою акту насильства, а якось інакше. Держава завжди була результатом насильства одного племені над іншим; воно виражалося у завоюванні та підкоренні більш сильним чужим племенем більш слабкого вже осілого населення”^[18].

Отже прихильники теорії насильства стверджували , що первісні племена, зустрічаючись між собою, воювали. Переможці перетворювались у пануючу частину суспільства, утворювали державу та використовували державну владу для насильства над підкореними народами. Держава, на думку представників цієї теорії, виникала з сили, що була нав’язана суспільству ззовні, а класовий поділ суспільства мав етнічне чи расове походження.

Як зазначав з цього приводу К. Каутський у своїй книзі „Матеріалістичне розуміння історії”: „Плем’я переможців підкоряє собі плем’я переможених, присвоюючи собі всю їхню землю, а потім змушує переможене плем’я систематично працювати на переможців, платити їм данину чи податки. В кожному випадку такого завоювання виникає поділ на класи, але не внаслідок поділу общини на різні підрозділи, а внаслідок об’єднання в одну двох общин, з котрих одна стає пануючим, а інша - пригнобленим та експлуатованим класом, примусовий же

апарат, що створюється переможцями для управління переможеними, перетворюється в державу”^[19].

Як ми бачимо, К. Каутський також вважав, що держава не є результатом внутрішнього розвитку суспільства, а нав’язана йому ззовні сила, що первісна племінна організація перетворюється на державну лише під зовнішніми ударами.

З одного боку, військово-політичні чинники суттєво вплинули на утворення варварських королівств готів, гунів, слов’ян, франків, вандалів та інших союзів племен. Однак інші держави майже не використовували ці чинники або ж вони були другорядними порівняно з соціально-економічними.

Теологічна теорія.

Однією з найдавніших теорій, що намагалися пояснити прогрес виникнення держави була теологічна теорія. Її авторами були як середньовічні богослови Тертуліан, Аврелій Августин, Фома Аквінський, так і такі вчені XIX століття як Ж. де Местр.

Теологічна теорія наполягала на божественному походженні держави, державної влади, затверджує і захищає тезу „вся влада від Бога”. Незважаючи на свій релігійний зміст, ця теорія, що виникла ще в стародавній Юдеї, відображала певні реалії, як то теократичний характер первинних держав (владу жерців, значну роль храмів, поділ влади на релігійну і світську тощо).

Оцінюючи цю теорію, слід також мати на увазі, що освячення влади божественним началом (що мало місце в первинних містах-державах), надавало владі і авторитету, і безумовної обов’язковості. Не випадково, що ця теорія була абсолютно домінуючою в епоху Середньовіччя, а в епоху Революцій її використовували для обґрунтування необмеженості влади монарха.

Зараз існує два варіанти сучасного звучання теологічної теорії. Перша з них - це християнсько-демократична концепція держави, що заснована на підкресленні унікальності та самоцінності будь-якої людини, повага її з боку

держави, піклування кожного громадянина про суспільство, особу та державу, а також допомоги з боку держави тим, хто самостійно не в змозі себе забезпечити: інвалідам, безробітним, особам похилого віку тощо.

Прихильниками цієї концепції були такі відомі особистості як Папа Римський Лев XIII, Папа Римський Іван Павло II, російські та українські політики В. Аксючиць, В. Борщев, О. Огородников, В. Савицький, Л. Черновецький, О. Чуєв, Г. Якунін та інші.

Другий варіант теологічної теорії - це теорія космічної експансії.

Теологічна теорія, так само як і теорія космічної експансії, не може бути ані доведена, ані спростована. Проте навіть зараз з’являються погляди, що неолітична революція, що розпочалася 10-12 тис. років потому, мала божественне начало. При цьому теологи зазначають, що, з їх точки зору, точних причин такого якісного перелому в історії людства сучасна наука досі не встановила, а ось релігійне обґрунтування міститься ще в Біблії.

Приклад 7.1.

Папа Римський вважає, що потребуючим верствам слід надати допомогу.

Все ж таки було б гарно, і з цим погоджуються усі, якби самим нижчим верствам була надана швидка і результативна допомога, так як внаслідок нещасливих відносин дуже значна частина людей веде дійсно убоге та нещасливе життя, негідне людини. У минулому столітті були ліквідовані колишні ремісницькі цехи, проте їх не замінили нічим новим; в міру ж того як закони та суспільні установи позбавлялися християнського духу, кустарі йшли на прокорм безжальним капіталістам та суперникам, нестримним у жадобі. - Відносини погіршило ненависне лихварство, неодноразово засуджене вироком Церкви, яке однак, хоча й виявляється кожного разу у

іншому вигляді, є заняттям жадібних та прагнучих до вигоди людей. Виробництво і торгівля перетворилися майже у монополію небагатьох, і таким чином купка багатіїв наклала майже рабське ярмо на весь трудовий стан.

Джерело: Энциклика Его Святейшества Папы Льва XIII «Rerum novarum» по социальной проблеме о положении рабочих И Энциклики Его Святейшества Папы Римского 1891, 1981, 1991 годов о труде и человеческой жизнедеятельности, нравственности и морали. - К.: Институт праксеологии, 1993. - С. 62.

Теорія суспільного договору.

Ця теорія передбачає виникнення держави в результаті договору між людьми як наслідок усвідомлення ними своїх нагальних потреб та інтересів.

Можна сказати, що вперше ця теорія з’явилася у поглядах еллінського філософа Епікура, який вважав, що держава з’являється тоді, коли люди уклали між собою угоду з метою забезпечити загальну користь - взаємну безпеку.

В різні часи прихильниками теорії суспільного договору були: в Голландії - Г. Гроцій, Б. Спіноза; в Англії - Т. Гоббс, Дж. Мільтон, Дж. Лільберн, Дж. Локк; в Німеччині - С. Пуфендорф, X. Томазій, X. Вольф, І. Кант, у Франції - Ж.-Ж. Руссо, Д. Дидро, К.-А. Гельвецій, П.-А. Гольбах; в Росії - О. Радищев, П. Пестель; в Україні - Я. Козельський, С. Оріховський. Усі вони розглядали державу як форму суспільного життя, що засновується людьми добровільно, на основі взаємної згоди.

Причини укладення суспільного договору пояснювалися різними чинниками.

Так, Т. Гоббс вважав, що причиною укладення суспільного договору є усвідомлення людьми необхідності забезпечити мир у суспільстві, гарантувати людині життя та безпеку, спрямувати її діяльність на досягнення загального блага. У природному стані недоліки людського характеру (властолюбство, жадоба багатства, бажання шкодити одна одній) тягнуть за собою ворожнечу, ненависть та помсту і, як наслідок, стан „війну всіх проти всіх”. Цей стан долається за допомогою спільної

влади, яка дбає про громадський порядок. Індивіди добровільно передають усі свої права і свободи державі. Так укладається суспільний договір.

На відміну від Т. Гоббса, Дж. Локк вважав природний стан досить упорядкованим. Життя у ньому регулювалося законами природи. Проте механізму, що був здатен забезпечити користування своїми природними правами, люди не мали. Таким чином, причиною переходу людей до громадського стану була ненадійність прав у природному стані, де кожен був змушений самостійно відстоювати своє право и карати його порушників. Гарантувати свободу і надійне користування природними правами допомагало укладення суспільного договору. Отже це був акт усвідомлення, а не вияв крайньої необхідності.

Ж.-Ж. Руссо причиною укладення суспільного договору вважав прагнення людей захистити себе від зовнішніх обставин (наприклад, стихійних лих), а також наявність приватної власності, яка породжує нерівність та роз’єднує.

Ці погляди цілком поділяв О. Радищев. Він стверджував, що державна влада належить народу, проте передана ним монарху і повинна знаходитись під контролем народу. Люди ж, входячи до держави, лише обмежують, але не втрачають своїх природних прав і свобод. Звідси виходила теза про повстання та революційне усунення від влади монарха, якщо той зловживає владою^[21].

Історико-матеріалістична теорія.

Її прихильниками були Л. Морган, К. Маркс, Ф. Енгельс, В. Ленін, І. Франко й ін. Теорія припускає, що держава виникла, як результат природного розвитку первісного суспільства. Це, насамперед, економічний розвиток, що, поряд із забезпеченням матеріальних умов виникнення держави і права, визначає соціальні

зміни в суспільстві. Останні також являють собою важливі умови і причини виникнення держави і права.

Історико-матеріалістична теорія включає у себе два підходи.

До 90-х років домінувала сталінська інтерпретація історико-матеріалістичної теорії, що відштовхувалася від роботи Ф. Енгельса «Походження родини, приватної власності і держави». Згідно з нею, держава головною передумовою свого виникнення має класову боротьбу, в результаті котрої перемігший клас створює державний апарат із метою організованого придушення переможеного класу. Другою передумовою було виникнення приватної власності. Третьою - твердження того, що сама приватна власність обумовлена виникненням надлишкового продукту. Четвертою - обумовлена удосконалюванням знарядь праці. П’ятою - розподіл праці^[22]. З 90-х років згадали про іншу роботу Ф. Енгельса, присвячену походженню держави «Анти-Дюринг». Суть її полягала в тому, що держава виникає не після і не в результаті розподілу суспільства на класи, а до цього. Більш того, вона створює самі класи: пануюча бюрократія перетворюється в перший панівний клас. Таким чином, іншою причиною походження держави була не класова боротьба, а необхідність виконання загальних справ^[23]. Однак, для основоположників марксизму головним було не те, що раніш виникає: держава або класи. Головним було: коли б не виник панівний клас (до або після виникнення держави), він за всіх часів прагне захопити цю державу і підкорити її собі, зробити її механізмом для придушення опору підлеглих класів і видавати свої вузько класові інтереси за загальні.

Органічна теорія.

Процес виникнення і функціонування держави ототожнюється з біологічним організмом. Уявлення про державу як про своєрідний людський організм були сформульовані ще Платоном. В XIX столітті ці погляди були розвинуті Г.

Спенсером, який заявив, що держава - це суспільний організм, що складається з

• ~ • -25

окремих людей так само, як і людський організм складається з клітин .

Згідно органічній теорії держава, як і будь-яке тіло, базується на диференціації та спеціалізації. Диференціація означала, що держава спочатку виникає як найпростіша політична реальність і в процесі свого становлення ускладнюється і розростається. Цей процес завершується загибеллю держави в результаті її старіння. Таким чином, органічна теорія передбачає, що держава зачинається, народжується, зростає, мужніє, старіє і вмирає, тобто вона є своєрідним аналогом організму.

Це можна пояснити на прикладі Стародавнього Риму. Рим був заснований Ромулом у 753 р. до н.е., тобто відбулося його зачаття. У 510 р. до н.е. був вигнаний Тарквіній Гордий і утворилася рабовласницька держава, тобто відбулося народження римської держави. Римська республіка зростала, приєднуючи до себе все нові і нові території. За часів правління Октавіана Августа вона змужніла, перетворившись на імперію у формі принципату. Відмова від завойовницьких походів після смерті імператора Траяна та перехід до домінату стало символом початку старіння римської держави. У 476 р. н.е. останній римський імператор Ромул Августул був позбавлений влади - Стародавній Рим помер.

Щодо спеціалізації, то вона передбачає, що формування держави супроводжується об’єднанням індивідів у групи-органи, кожна з яких виконує чітку, властиву лише їй функцію. В результаті утворюється система державних органів. І все це відбувається як у живому організмі, частини якого спеціалізуються на певній функції в системі цілого.

Психологічна теорія.

Серед найбільш відомих представників психологічної теорії походження держави можна виділити Л. Петражицького, Г. Тарда, 3. Фрейда та ін. Вони пов’язують виникнення держави з особливими властивостями людської психіки:

Див. Скакун О.Ф. Теория государства и права: Учебник. - Харьков. 2000. - С. 25.

потребою певних людей владарювати над іншими, прагненням одних підкорятися, наслідувати, а інших - підкоряти, бути прикладом.

Причини походження держави полягали у тих здібностях, що первісна людина приписувала племінним вождям, жерцям, шаманам, чаклунам тощо. їх магічна сила та психічна енергія (вони робили полювання вдалим, боролися із хворобами) створювали умови для залежності свідомості членів первісного суспільства від вищезазначеної еліти. Саме від влади, що була притаманна зазначеній еліті, починає виникати влади держави.

Разом з тим завжди існують особи, які не згодні з владою або ж виявляють агресивні наміри та інстинкти. Для тримання у покорі таких психічних особливостей різних осіб і виникає держава.

Зазначена теорія, таким чином, вважала, що держава є необхідною як для задоволення потреб більшої частини населення бути покірними певним особам у суспільстві, так і для придушення агресивних настроїв окремих індивідів. Звідси природа держави - та, що міститься у закономірностях людської свідомості, себто психологічна. На думку представників психологічної теорії, держава є продуктом вирішення психологічних протиріч між ініціативними (активними) особистостями, що здатні до прийняття відповідальних рішень, та пасивною масою, що здатна лише до наслідувальних дій та виконує вищезгадані рішення.

Питання для самоконтролю.

1. В чому полягає суть патріархальної теорії?

2. В чому вбачали причину виникнення держави прихильники теорії насильства?

3. На чому при аналізі виникнення держави наполягає теологічна теорія?

4. Які з існуючих нині теорій є сучасними варіантами теологічної ?

5. Що передбачає теорія суспільного договору?

6. Що припускає історико-матеріалістична теорія?

7. Що передбачає органічна теорія?

8.3 чим пов'язують виникнення держави прихилвники психологічної теорії?

9. На чому заснована християнсько-демократична концепція?

10. В чому суть теорії космічної експансії?

11. Хто був основоположником патріархальної теорії?

12. Хто був прихильником теорії насильства?

13. Хто був основоположником теологічної теорії?

14 . Хто був прихильником християнсько-демократичної концепції держави?

15. Хто був прихильником теорії космічної експансії?

16. Хто був прихильником теорії суспільного договору?

17 . Хто був прихильником історико-матеріалістичної

теорії ?

18. Хто був прихильником органічної теорії?

19. Хто був прихильником психологічної теорії?

20. Яку роботу про походження держави написав Р.

Фільмер?

21. Яку роботу про походження держави написав К. Каутський?

22. Які роботи про походження держави написав Ф.

Енгельс?