§ 3. Теорії про цілі та завдання держави

Теорія держави загального благоденства.

Криза 1929-33 рр. змусило суспільство відмовитись від ліберальних поглядів на державу як на своєрідного „нічного сторожа”, яка не втручається у суспільне життя, окрім випадків правопорушень.

Стало очевидним, що ринкова стихія не в змозі бути ефективним регулятором. Саме необхідність покладення на державу завдання стати регулятором економічних відносин і викликала до життя концепцію держави загального благоденства.

її основи сформулював в 30-і роки Д. Кейнс. Згодом його погляди були розвинуті в працях, авторами яких були Д. Мюрдаль, А. Питу, К. Боулдинг, В. Мунд, Дж. Стречі та ін.

Зміст даної теорії полягає в тому, що держава стала надкласовою, виражає інтереси всього населення, забезпечує благоденство усім. Базою цієї теорії послужили безумовні успіхи розвинутих країн у здійсненні великих державних програм у культурній, соціальній та інших сферах, у забезпеченні високого рівня життя населення. Теорія підкреслювала цінність кожної людської особистості і ставила її інтереси в основу діяльності держави.

Прихильники цієї теорії вважали, що репресивно-каральні функції держави відмирають за рахунок розширення соціально-економічних функцій: державного регулювання економіки, соціальних послуг (культурно-освітня функція, охорона здоров’я, пенсійне забезпечення тощо).

Своє соціальне призначення така держава реалізує шляхом:

• Націоналізації найважливіших галузей промисловості.

• Впливу на ринок шляхом політики цін, державних замовлень, інвестицій, кредитної політики тощо.

• Проектування соціально-економічного розвитку.

• Здійснення широкої політик соціальних послуг, соціального страхування і забезпечення, підтримки високого рівня законності, допомога малозабезпеченим верствам населення.

• Захисту працівників від надмірної експлуатації з боку роботодавців.

Позитивним у теорії держави загального благоденства було те, що вона

обґрунтовувала пріоритет загальнолюдських цінностей, інтереси та права людини. Її ж недоліком було те, що «загальне благоденство» забезпечувалося за рахунок перенесення центру експлуатації на напівколоніальні держави та на держави, що розвиваються, рівень життя населення в яких є досить низьким, а його значна частина живе на рівні злидарства.

Теорія соціальної держави.

Достатньо близькою до теорії держави загального благоденства є теорія соціальної держави.

Вперше поняття „соціальної держави” ввів німецький державознавець X. Хеллер. Потім прихильниками цієї теорії стали Дж. Роулз, К. Арндт, Д. Клінк, К. Хессе, X. Цахер, Г. Хартвих, В. Бабкін, О. Скрипнюк, В. Четвернин та інші.

Основною причиною соціальних конфліктів, з точки зору теорії соціальної держави, є розрив у рівні прибутків високою є питома вага населення, що проживає нижче рівня бідності. Для досягнення соціальної гармонії держава, разом із профспілками, здійснює перерозподіл прибутків населення від багатих та середніх верст до незаможних.

Як зазначає один з основоположників теорії соціальної держави X. Цахер, термін „соціальна” означає, що держава несе відповідальність за існування суспільства^[26]. Це держава, яка допомагає слабким і намагається впливати на розподіл матеріальних благ у дусі справедливості, щоб забезпечити кожній людині

гідне її існування. Суттєве уточнення у визначення зазначеного терміну вніс Г. Хартвих: „Соціальна держава означає державу, яка отримала можливість на правовій основі розв’язувати завдання планування, поділу, організації індивідуального та соціального життя”^[27].

Питання для самоконтролю.

1. Що є змістом теорії держави загального благоденства?

2. Що стало базою для утворення теорії держави загального благоденства?

3. Які риси теорії держави загального благоденства є позитивними?

4. Які недоліки існували у практичній реалізації теорії держави загального благоденства?

5. Хто був прихильником теорії держави загального благоденства?

6. Хто був прихильником теорії соціальної держави?