§ 2. Теорії про сутність держави

Теорія еліт.

її основоположниками були В. Парето, Г. Моска, Д. Сартори, X. Лассуел, Т. Дал, X. Ортега-і-Гассет та ін. Суть даної теорії полягає в тому, що народ не здатний

управляти державою і тому управління здійснюється верхівкою суспільства - його елітою.

Другий засновник цієї теорії - В. Парето - вважав, що державою завжди править еліта, що утворюється у трьох головних сферах (політичній, економічній та інтелектуальній) шляхом висування індивідів, що досягли у своїй справі найбільших успіхів. Проте кожна правляча еліта через деякий час після отримання влади заспокоюється на досягнутому і втрачає свої найкращі якості, творчу енергію та вироджується. Однак якраз це приводить до появи нової потенційної еліти, що прямує до влади. Між потенційною та старою елітою відбувається боротьба у формі насильства, переворотів та революцій. Останні В. Парето вважав корисними для суспільства, адже їх результатом стає „циркуляція” еліти^[24].

На сьогодні елітарна теорія існує з деякими „редакційними правками”. Суть її зводиться до того, що у сучасному суспільстві є декілька еліт, між якими існує вільна конкуренція, що заснована на принципах політичного і партійного плюралізму. При цьому еліти намагаються у співробітництві здійснювати керівництво державою і суспільством; еліти не відірвані від народу, а контролюються ним за допомогою загального виборчого права, незалежних ЗМІ тощо.

Технократична теорія.

Ця теорія довгий час була поширена у Франції, де, як зазначав видатний американський філософ Д. Белл, під технократією розумілася “політична система, при якій вирішальний вплив належить технічним спеціалістам у сфері адміністрування та економіки”, а технократом вважали “людину, що здійснює керівництво з причини своєї технічної компетенції”^[25].

Її прихильниками, окрім Д. Белла, були Т. Веблен, Д. Барнхейм, Г. Саймон, К. Дойч та ін. Розвиваючи теорію еліт, вони вважали, що управляти суспільством повинні фахівці - керівники, менеджери, що здатні, за рахунок знань та інформації, визначати дійсні потреби означеного суспільства, оптимальні шляхи його розвитку, а також необхідні засоби. У результаті управління стає науковим і тим самим забезпечується прогресивний розвиток суспільства.

Теорія плюралістичної демократії.

Її представниками були Г. Ласки, М. Дюверже, Р. Дарендорф, Р. Даль, Р. Аллен, Д. Рісмен, Г. Парсонс та ін. Зміст теорії полягає в тому, що в сучасному суспільстві, по суті, класи перестали існувати і тому влада втратила класовий характер. Суспільство є сукупністю взаємодіючих соціальних об'єднань людей (страт), утворених за різними ознаками: коло інтересів, місце проживання, професія, вік, релігія тощо. Таким чином, в наявності є страти юнаків і старих, пивоварів і спортсменів тощо. Оскільки зазначені інтереси не є антагоністичними, то і відносини між стратами позбавлені антагонізму.

Для відображення соціальних інтересів створюються відповідні зацікавлені об’єднання - групи тиску. Це профспілки, асоціації підприємців, пацифістські чи патріотичні організації, релігійні, спортивні та культурні об’єднання. Кожна група тиску діє у власних інтересах, а не керується загальною метою. Для задоволення інтересів соціальних страт, що вони представляють, групи тиску беруть участь у політичному житті, використовуючи загальне виборче право, право на об’єднання у

політичні партії та громадсько-політичні організації, прагнуть отримати доступ до ЗМІ з метою формування суспільної думки.

Механізм політичної влади, прийняття урядом тих чи інших політичних рішень у цих умовах стає результатом взаємодії різних політичних сил, їх конкуренції, що сприяє виробленню загального інтересу та встановленню класового миру. У зв’язку з цим політична система розглядається як певний баланс сил між конфліктуючими економічними, етнічними, релігійними, професійними та іншими верствами та асоціаціями. Кожна з них впливає на формування політики, однак жодна з них не має монополії на владу. Відбувається своєрідна дифузія політичної влади між державними та недержавними інститутами. Таким чином, різноманітні суспільні інтереси максимально враховуються і вважається, що саме такому плюралізму, здійснюється народовладдя.

Звідси витікає положення про роль держави в умовах „плюралістичної демократії”: держава є лише знаряддям узгодження різних груп, нейтральний арбітр між конкуруючими політичними групами, основне призначення якого полягає у не допущенні переваги одних над іншими, тобто у охороні умов вільної конкуренції. При цьому діяльність „зацікавлених” груп тиску зображується не як пов’язана з державою: переговори з іншими групами та укладення угод (наприклад, колективних угод між профспілками та підприємцями) стають різними формами тиску на інші групи.

1

2

3

4

5

6

7

Питання для самоконтролю.

В чому полягає суть теорії еліт?

В чому полягає суть технократичної теорії? В чому полягає зміст теорії плюралістичної

демократії ?

8. Хто був прихильником технократичної теорії?

9. Хто був прихильником теорії плюралістичної демократії?