§ 2. Зміст основних теорій походження держави і права

Ще у глибокій давнині люди стали замислюватися над пи­таннями про причини та шляхи виникнення держави і права. Створено найрізноманітніші теорії, що по-різному відповідали на ці питання.

Існують концепції, що ототожнюють державу і суспільство, згідно з якими держава і право - явища вічні, властиві будь- якому соціуму, бо виникають разом із ним, тому неможливо піз­нати шляхи їх виникнення. Проте переважна більшість авторів різних теорій походження держави і права розрізняли державу та суспільство і виділяли питання іх походження як окрему про­блему.

Основними теоріями походження держави і права є такі.

Теологічна теорія походження держави і права. Є од­нією з перших теорій, що пояснюють перебіг виникнення дер­жави і права. Її представниками були чимало релігійних діячів стародавнього Сходу і середньовічної Європи (Фома Аквінський). За сучасних умов її розвивали ідеологи ісламської релігії та су­часної католицької церкви (Марітен, Мерсьє та ін.).

Виходячи з теологічної доктрини, держава і право відбулися з волі Божої. Теологічна теорія не розкриває конкретних шляхів, способів реалізації цієї божественної волі (а вона може уклада­тися в будь-яку з подальших концепцій). Згідно з даною доктри­ною, внаслідок того, що держава є продуктом божественної волі, державна влада вічна і непорушна, залежна головним чином від релігійних організацій і діячів. Звідси кожен зобов’язаний підкорятися державі в усьому. Неслухняність державній владі може розцінюватися як неслухняність Всевишньому. Але разом із тим сама держава залежна від божественної волі, що виявля-

ється через церкву та релігійні організації, які є «посередниками» між Богом і державною владою.

Позитивним моментом теологічної доктрини є те, що, наді­ляючи державу і самодержців (як представників і виразників божественних велінь) ореолом святості, її ідеологи підіймали і підіймають їх престиж, сприяли і сприяють утвердженню в сус­пільстві порядку, згоди, духовності.

Критика цієї теорії полягає в тому, що вона зменшує вплив соціально-економічних та інших відносин на державу і не до­зволяє визначити, яким чином удосконалювати форму держави, як поліпшити державний устрій. Разом з тим теологічна теорія у засаді недоказова і ґрунтується на вірі: питання про її істин­ність розв’язується разом з питанням про існування Бога, Ви­щого Розуму тощо.

Патріархальна теорія походження держави і права.

Її засновником є Аристотель (III ст. до н. е.). Проте основну ідею цієї теорії використовували й у порівняно недавні часи Р. Філь- мер, М.К. Михайловський, М. Мен, Д. Мердок, Е. Вестермарк та ін.

Прихильники цієї теорії вважали, що виникнення держави є результатом розростання родини, сім’ї, глава якої стає монар­хом. Звідси влада государя є продовженням влади батька (па­тріарха) в сім’ї і нічим не обмежена. Влада монарха, хоч якою суворою вона би була, є священною так само, як влада батька. Піддані зобов’язані смиренно підкорятися велінням государя. Всякий опір волі монарха (як і в теологічній теорії) неприпус­тимий і протиприродний. Лише батьківська турбота монарха здатна забезпечити необхідні для людини умови життя.

Як у родині батька, так і в державі, монарха не вибирають, не призначають і не зміщують піддані, бо останні - його діти. Ця теорія створює ореол святості, пошани державної влади, «спо­рідненості» всіх в єдиній країні.

Критика цієї теорії полягає в тому, що немає жодного історич­ного свідоцтва подібного способу виникнення держави. Навпа­ки, сучасна наука стверджує, що патріархальна сім’я з’явилася

разом із державою з перебігом розкладу первіснообщинного ладу.

Договірна теорія походження держави і права (природно-правова теорія). Зародилася ще у глибокій давнині. Погляди, що лягли до підвалин цієї теорії, висловлювали Епікур і деякі інші філософи-софісти в Стародавній Греції. У найзавер- шенішому вигляді ця доктрина набула поширення в XV1I-XVIII ст. у працях Т. Гоббса, Д. Локка, Р. Гроція, Б. Спінози, Ж.-Ж. Руссо, Д. Дідро, О. М. Радищева, П. І. Пестеля та ін.

Згідно з даною теорією, до виникнення держави і права люди перебували в своєму природному стані. Сам природний стан представники цієї теорії трактують по-різному: як війна всіх про­ти всіх, необмежена особиста свобода, загальне розкошування - «золоте століття» і т. д. У більшість концепцій входить ідея «при­родного права», тобто наявність у кожної людини невід’ємних природних прав, одержаних від Бога або від Природи. Проте з перебігом розвитку людства права одних людей заходять у су­перечність із правами інших, порушується порядок, виникає насильство. Щоб упорядкувати, нормалізувати своє життя, люди укладають суспільний договір про створення держави, добро­вільно передаючи їй частину своїх прав. У результаті в суспіль­ства і правителів виникає комплекс взаємних прав і обов’язків і, відповідно, відповідальність за їх невиконання. Так, держава має право ухвалювати закони, збирати податки, карати право­порушників тощо, але зобов’язана захищати свої терени, грома­дян, їхню власність тощо.

Характерним є те, що в роботах багатьох представників указаної школи обґрунтовувалося право народу на насиль­ницьку, революційну зміну ладу, який порушує природні права людини.

Ця теорія має науково-практичну цінність, оскільки проти­стоїть свавіллю з боку держави стосовно особистості, нерівності людей перед законом, визнає природні права людини і грома­дянина, народний суверенітет, підпорядкування державного устрою людським ідеалам.

Проте практично всі дореволюційні й більшість сучасних те­оретиків права договірну теорію виникнення держави і права не вважають науковою. Слабкою ланкою цієї теорії є схематичне, ідеалізоване й абстрактне уявлення про суспільство в переддер- жавному стані, яке нібито на певному етапі свого розвитку усві­домлює необхідність угоди між народом і правителями. Очевидне й недооцінювання в походженні державності об’єктивних чин­ників (передусім соціально-економічних, військово-політичних та ін.) і перебільшення в цьому процесі чинників суб’єктивних.

Теорія насильства у питанні про походження держави і права. Теорію насильства в найбільш логічно завершеному вигляді сформульовано в XIX ст. у працях Л. Гумпловича, К. Ка- утського та Е. Дюринга.

Причину походження держави і права прихильники цієї теорії вбачали не в економічних відносинах, божественному провиді­нні й суспільному договорі, а у військово-політичних чинниках- завоюванні одним плем’ям іншого, застосуванні насильства, примусу. Для управління завойованими народами і територіями було створено державний апарат, ухвалено відповідні закони. У сво'іх міркуваннях прихильники цієї теорії спиралися на іс­торичні факти, коли багато держав з’явилися саме в результаті завоювання одного народу іншим (ранньогерманська, угорська й інші держави).

Отже, держава - не наслідок внутрішнього розвитку суспіль­ства, а нав’язана йому ззовні сила.

Критика цієї теорії полягає в тому, що хоча військово-політичні чинники в утворенні державності відкидати повністю не можна, проте слід визнати, що далеко не всі держави виникли в резуль­таті акту насильства. Крім того, не на будь-якому етапі розвитку суспільства акт насильства приводив до виникнення держави.

Перемога одним первісним стадом іншого не приводила і не мо­гла привести до утворення держави. Для цього повинні були сформуватися відповідні умови, певний рівень економічного роз­витку суспільства, який би дозволив містити державний апарат. Якщо цього рівня не досягнено, то жодні завоювання самі по собі не можуть привести до виникнення держави.

Органічна теорія походження держави і права набула великого поширення в другій половині XIX ст. Її представника­ми були Р. Спенсер, Блюнчі, Вормс, Прейс та ін. Ця теорія була сформована під впливом ідеї природного відбору, висловленої Дарвіном, попри те, що деякі подібні ідеї було висловлено значно раніше. Так, деякі старогрецькі мислителі, у тому числі Платон (IV-III ст. до н. е.) порівнювали державу з організмом, а закони держави - з процесами людської психіки.

Поява дарвінізму привела до того, що багато правників і соціо­логи почали поширювати закономірності біологічної еволюції на соціальні процеси.

Відповідно до органічної теорії саме людство виникає як ре­зультат еволюції тваринного світу - від нижчого до вищого. По­дальший розвиток приводить до об’єднання людей з перебігом природного відбору (боротьба з сусідами) в єдиний організм - державу. Так само, як організм складається з клітин, держава є суспільним організмом, що складається з окремих людей. Уряд виконує функції мозку, управляє всім організмом, використовує право як імпульси, що передаються мозком. Нижчі класи реалі­зують внутрішні функції (забезпечують його життєдіяльність), а панівні класи - зовнішні (оборона, напад).

Заперечувати вплив біологічних чинників на перебіг похо­дження державності було б неправильно, бо люди - не лише со­ціальні, а й біологічні організми.

Разом із тим не можна механічно поширювати всі закономір­ності, властиві тільки біологічній еволюції, на соціальні організ­ми, не можна повністю зводити соціальні проблеми до проблем біологічних. Це хоч і взаємопозв’язані, але різні рівні життя, що підкоряються різним закономірностям і мають у своїх засадах різні причини виникнення.

Психологічна теорія виникнення держави і права.

Окремі положення цієї теорії висловлювали ще в давнину, зо­крема, Цицерон, але в найбільш опрацьованому вигляді ця те­

орія з’явилася в XIX ст. Її представниками були М. М. Коркунов, Л. Й. Петражицький, 3. Фрейд, Тард, Дж. Ф. Мейтленд-Джонс та ін. Вони пояснювали походження держави і права проявом властивостей людської психіки: природженою потребою жити разом, усвідомленням масою своєї залежності від влади, усві­домленням справедливості певних варіантів дій і відносин, біо- психологічними, сексуальними інстинктами, діяльністю тієї чи іншої «сильної особи».

Природно, що соціальні закономірності реалізуються через людську поведінку, діяльність. Тому властивості людської пси­хіки роблять певний вплив на реалізацію цих закономірностей. Однак, з іншого боку, сама людська психіка формується під впли­вом відповідних військово-політичних, економічних, соціальних та інших зовнішніх чинників, які слід ураховувати передусім. У зв’язку з цим необхідно резюмувати, що ті чи інші властивості психіки людини, безумовно, впливають на виникнення, розви­ток і функціонування держави і права, але вони не є вирішаль­ними, принаймні в питанні походження держави і права.

Історико-матеріалістична теорія походження держа­ви і права. Цю теорію висунув американський учений-етнограф Л. Морган наприкінці XIX ст., потім її детально розробили та доповнили К. Маркс, Ф. Енгельс і В. І. Ленін. Донедавна радян­ська правнича наука йменувала її не інакше як марксистсько- ленінська теорія походження держави і права.

Сенс цієї теорії полягає в тому, що держава виникає як ре­зультат природного розвитку первісного суспільства, насампе­ред розвитку економічного, що не лише забезпечує матеріальні умови виникнення держави і права, а й визначає соціальні зміни суспільства, які також є важливими причинами й умовами ви­никнення держави і права.

Першорядне значення для розвитку економіки, відтак і для появи державності, мали три великі розподіли праці (від земле­робства від’єдналося скотарство та ремесло, відокремився клас людей, зайнятих тільки обміном). Подібний розподіл праці й пов’язане з ним удосконалення знарядь праці дали поштовх для зростання його продуктивності. Виник надмірний продукт, який, зрештою, і зумовив виникнення приватної власності. Най­важливішим наслідком появи приватної власності є виділення

публічної влади, що вже не збігалася з суспільством і не вира­жала інтереси всіх його членів.

Історико-матеріалістична теорія включає два підходи. Один з них, що панував у радянській науці, вирішальну роль відводив виникненню класів, антагоністичним суперечностям між ними, непримиренності класової боротьби: держава виникає як про­дукт цієї непримиренності, як знаряддя придушення панівним класом інших класів. Другий підхід виходить з того, що в резуль­таті економічного розвитку ускладнюються саме суспільство, його продуктивна та розподільна сфери, його «загальні справи». Це вимагає вдосконалення управління, що і приводить до ви­никнення держави.

Таким чином, держава виникла переважно з метою збере­ження і підтримки панування одного класу над іншим, а також з метою забезпечення існування та функціонування суспільства як цілісного організму.

Історико-матеріалістична теорія походження держави і права є, безумовно, науковою, через те що підтверджується конкретними історичними фактами. У «найчистішому» вигляді за цією схемою виникла Афінська держава. Водночас ця теорія не може бути визнана універсальною, бо в основі виникнення цілої низки інших держав лежали абсолютно інші причини. У цій теорії вельми помітно захоплення економічним детермінізмом і класовим антагонізмом за одночасного недооцінювання наці­ональних, релігійних, психологічних, військово-політичних та інших причин, що впливають на перебіг походження держави і права.

Отже, е науці бракує якої-небудь однієї універсальної тео­рії походження держави і права, що поєною мірою розкривала би перебіг утворення таких складних явищ, могла б пояснити всі причини та закономірності їх походження. Ще в порівняно недавні часи радянська правнича наука як єдино правильна і наукова визнавала історико-матеріалістичну (марксистсько- ленінську теорію) походження держави і права. Решта теорій було затавровано як буржуазні, а отже, як такі, що не мають під собою жодних реальних підстав і не заслуговують на увагу. Наразі правнича наука закріплює плюралізм теорій походжен­ня держави і права, який означає, що немає однієї домінуючої теорії. Всі теорії, що мають у своїй основі раціональне зерно,

заслуговують на увагу під час вивчення даного питання, позаяк перебіг утворення держави і права проходив у різних народів і в різні часи неоднаково. Аналіз історичного минулого свідчить, що спроби створення універсальної теорії, яка б охоплювала всі умови, чинники, які впливали на створення держави і права, є безперспективними. Проте це зовсім не означає, що не можна виділити найзагальніші закономірності їх виникнення.

1. Виникнення держави і права не можна розглядати як одно- моментний акт - це достатньо тривалий історичний процес.

2. Держава виникає відносно об’єктивно. Об’єктивно тому, що не виникнути вона просто не може. Історія не подає жодного факту, де на певному етапі розвитку суспільства не знадобився б такий орган управління, як держава. Відносно тому, що держава є продуктом суспільства, а отже, результатом свідомої діяльності людей.

3. Держава і право виникають там, тоді й остільки, де, коли й оскільки суперечності, що виникають усередині суспільства або між суспільством і природою, не можуть бути примирені в рам­ках переддержавної організації життєдіяльності людей. Наука може відкривати все нові факти, що зіграли вирішальну роль у виникненні тієї чи іншої держави, але у будь-якому випадку вони укладатимуться в дану закономірність, оскільки держава є універсальною організацією для вирішення соціальних проти­річ, що виникають, а право - універсальним засобом, за допо­могою якого можна досягти стабільності та розвитку суспільних відносин.

4. Виникнувши на певному етапі розвитку суспільства, дер­жава і право стають його незмінними супутниками.