§ 5. Теорії про шляхи і перспективи подальшого розвитку держави

Теорія глобалізації виявляється через три види теорій: теорію мондиалізму, теорію золотого мільярду та теорію конвергенції.

Теорія мондиалізму передбачає злиття усіх держав та народів у єдине планетарне утворення із встановленням Світового Уряду, знищенням расових,

релігійних, етнічних, національних та культурних кордонів.

Теорія золотого мільярду є сучасною європоцентристською версією концепції „богообраного народу”, згідно якої забезпечення існування на планеті може бути гарантованим лише для мільярду людей з найбільш розвинених країн, у той час як усім іншим країнам пропонується бути сировинним придатком та постачальником дешевої робочої сили для обслуговування інтересів ТНК. Згідно прихильників цієї теорії (Ж. Аталі, Г. Кісінджер та ін.) планета може загинути від екологічних перевантажень. Наслідком реалізації цієї теорії стає світова диференціація на країни постіндустріального Центру, індустріальної Напівпериферії та аграрної Периферії. Така світова диференціація зараз і стає тією глобалізацією, проти якої діє антиглобалістський рух.

Теорії конвергенції присвячені роботи таких дослідників як Д. Гелбрейт, Р. Арон, П. Сорокін, А. Сахаров та ін. Згідно цієї теорії, в умовах науково-технічної революції втрачається відмінність між капіталізмом та соціалізмом. Крім того, дана теорія розглядала взаємний вплив держав двох систем - СРСР і інших країн соціалістичного табору і СТТТА. Великобританії й інших країн капіталістичного світу. У результаті робився висновок про те, що відбувається «обмін» (конвергенція) між цими державами. При цьому кожна група запозичає краще. Внаслідок цього відбувається зближення держав по їх сутності, формам діяльності, організації тощо. Це повинно привести до того, що через деякий час відмінності втратяться і виникне «постіндустріальна держава» єдиного типу, що буде державою «загального благоденства».

Професор Дж. Гелбрейт називав цю державу народною і характеризував її як таку, що здатне забезпечити усім членам суспільства відносно високий рівень життя, справедливий розподіл ресурсів та ліквідацію соціальної нерівності. З точки зору Дж. Гелбрейта, все це ставало можливим завдяки досягненням науково-

технічної революції та модернізації системи управління, яка ефективно реагувала на потреби населення, що постійно змінювались^[29].

А. Сахаров визначав конвергенцію як „реально існуючий історичний процес зближення капіталістичної та соціалістичної світових систем, що здійснюється в результаті зустрічних плюралістичних змін в економічній, політичній, соціальній та ідеологічній сферах”^[30].

Теорія відмирання держави.

Прихильниками цієї теорії були К. Маркс, Ф. Енгельс, В. Ленін, М. Хмелінін та інші.

Відповідно до неї держава не буде існувати завжди. Вона зникне з побудовою безкласового комуністичного суспільства, коли відпаде необхідність у державі як особливій політичній організації суспільства. Прихильники цієї теорії вважали, що люди поступово звикнуть до дотримання правил спільного життя без примусу, без контролю з боку особливого апарату, тобто держави. Для цього необхідними є наступні передумови:

• Економічні - досягнення високого рівня добробуту на базі загальної власності на засоби виробництва.

• Соціальні - зникнення класів та класових антагонізмів.

• Політичні - розвиток соціалістичної демократії.

• Духовні - досягнення високого рівня свідомості трудящих мас.

Відмирання держави уявлялося як процес перетворення її у органи

громадського самоврядування, які повинні будуть керувати господарською діяльністю, соціальними, культурними, духовними та моральними процесами в суспільстві.

Зокрема вважалося, що громадські функції, аналогічні сучасним державним функціям управління економікою та культурою, залишаться і в умовах

комуністичного суспільства, однак вони зазнають суттєвих змін. Так, на думку прихильників цієї теорії, органи планування та обліку, керівництва господарством та розвитком культури, що в умовах соціалізму були державними, втратять свій поличний характер і перетворяться на органи громадського самоврядування.

Приклад 7.3.

В. Ленін про відмирання держави в умовах комунізму.

...лише комунізм створює повну непотрібність держави так як нікого придушувати, - „н/кого” у смислі систематичної боротьби з певною частиною населення. Ми не утопісти і аніскільки не заперечуємо можливість та неминучість ексцесів окремих осіб, а значить і необхідність придушувати такі ексцеси. Але, по-перше, для цього не потрібна особлива машина, особливий апарат придушення, це буде робити сам озброєний народ з такою ж простотою та легкістю, з якою будь-яка юрба цивілізованих людей навіть у сучасному суспільстві рознімає людей, що б’ються між собою або не допускає насильства над жінкою. А, по-друге, ми знаємо, що найсуттєвіша соціальна причина ексцесів, які полягають у порушенні правил спільного життя, є експлуатація мас, їхня нужда та злидні. З усуненням цієї головної причини ексцеси неминуче почнуть „відмирати”. Ми не знаємо, як швидко і в якій поступовості, але ми знаємо, що вони будуть відмирати. З їх відмиранням відімре і держава.

Джерело: Ленин В.И. Государство и революция. - М.: Политиздат, 1967.

-С. 92.

Теорія національної держави.

Прихильниками цієї теорії були італієць П.С. Манчині, німець А. Гітлер, бельгієць Лоран, росіяни О. Градовський та М. Данилевський, українці М. Міхновський, Д. Донцов, В. Липинський, М. Костомаров, Т. Шевченко та інші.

Ця теорія спочатку виникла як гасло створення національної держави в рамках формування національного ринку за часів феодалізму. Тоді вона мала позитивне значення і сприяла історичному прогресу.

Нині ця теорія набула поширення у країнах колишнього СРСР, Східної та Південно-Східної Європи. У деяких державах, наприклад, Естонії та Латвії, вона поступово набуває статусу офіційної доктрини.

Теорія національної держави може мати етнічний зміст і тоді вона стає небезпечною. Це пояснюється як її перетворенням у теорію національної винятковості („Україна для українців”), так і породженням недовіри між людьми різних національностей.

Інший підхід, що апелює до поняття нації не як синоніму етносу, а як до політичної категорії, має позитивний потенціал, адже враховує реальний стан міжнаціональних стосунків та інтереси національно-етнічних меншин.

Приклад 7.4.

А. Гітлер про перевагу національної держави над багатонаціональною імперією.

В Німеччині мова йшла лише про подолання відомих політичних традицій, адже у культурному відношенні загальне підґрунтя існувало завжди. Насамперед найважливішою була та обставина, що німецька держава, якщо не враховувати невеликих чужих національних осколків, об’єднувала людей лише однієї нації.

В Австрії ж обставини були прямо протилежними.

Політичні спогади про власну минулу велич тут були абсолютно відсутніми у окремих націй, якщо не враховувати угорців. У всякому випадку ці спогади належали лише дуже віддаленому періоду і були стерті часом майже остаточно. З іншого боку, в епоху, коли національний принцип почав відігравати колосальну роль, в окремих частинах австро-угорської монархії

почали формуватися націоналістичні сили, подолати які було тим важче, що в межах Австро-Угорщини насправді почали утворюватися національні держави. При цьому всередині цих національних держав домінуюча нація, в силу свого споріднення з віддаленими національними осколками в Австрії, мала тепер більш притягальну силу для цих останніх, аніж австрійські німці.

Навіть Відень тепер не міг довгий час сперечатися із столицями провінцій.

З тих самих пір як Будапешт сам став великим центром, у Відня вперше з’явився суперник, завданням якого було не посилення монархії в цілому, а лише зміцнення однієї з її частин. Досить скоро цьому прикладу стали наслідувати також Прага, а потім Лемберг, Лайбах та інші. Коли ці колишні провінційні міста піднялися і перетворилися на національні центри окремих провінцій, тим самим були створені осередки все більше і більше самостійного культурного розвитку.

З часів смерті Йосипа II цей хід розвитку висвітлювався дуже чітко. Швидкість цього розвитку залежала від цілої низки чинників, одні з яких були закладені у самій монархії, інші ж були результатом тією зовнішньої політики, що у різні періоди проводила Австрія.

Щоб серйозно розпочати та завершити боротьбу за єдність цієї держави, залишалося лише вести уперту та нещадну політику централізації. Для цього насамперед було потрібно принципово ввести єдину державну мову. Цим було б підкреслено хоча б принцип формальної приналежності до єдиної держави, а адміністративним органам було б надано в руки технічних засіб, без якого єдина держава взагалі існувати не може. Лише таким чином могла бути створена можливість за допомогою школи виховати протягом тривалого часу традиції державної єдності. Звісна річ, цього не можна було

досягти протягом 10 чи 20 років. Тут потрібні століття. У питаннях колонізації взагалі вирішує не швидкість та натиск, а наполегливість та тривалий період.

Само собою, що при цьому не тільки адміністрування, а й усе політичне керівництво повинно було б відбуватися у суцільній єдності.

І ось для мене тоді було нескінченно повчально констатувати, чому цього всього не відбулося або, краще сказати, чому все це не було зроблене. Винуватцями краху австро-угорської імперії є лише ті, хто винен у цьому недогляді.

Більше, ніж будь-яка інша держава, стара Австрія залежала від кругозору своїх правителів. Тут був відсутнім фундамент національної держави, котра сама по собі має більше сил для самозбереження навіть тоді, коли керівники держави опиняються не на висоті. Держава єдиної національності іноді протягом дивно довгих періодів може переносити режим поганого управління, не гинучи при цьому. Часто може здатися, що в організмі вже зовсім не залишилось ніякого життя, що він вже помер чи відмирає, і раптом виявляється, що присуджений на смерть знову піднявся і став надавати ознаки дивовижної нескореної життєвості.

Зовсім інша справою є така держава, що складається з різних народностей, в жилах яких не тече одна і та ж кров...

Джерело: Гитлер А. Моя борьба. - М.: Витязь, 2000. - С. 62-63.

Питання для самоконтролю.

1. Які теорії утворюють теорію глобалізації?

2. В чому суть теорії відмирання держави?

3. Що передбачає теорія мондиалізму?

4. В чому суть теорії „золотого мільярду"?

5. Що передбачає теорія конвергенції?

6. Що означає конвергенція?

7. Хто був прихильником теорії мондиалізму?

8. Хто був прихильником теорії „золотого мільярду"?

9. Хто був прихильником теорії конвергенції?

10. Хто був прихильником теорії відмирання держави?

11. Хто був прихильником теорії національної держави?

12. Як визначав конвергенцію А. Сахаров?

Дискусійні завдання:

1. Яка з теорій про походження держави Вам найбільш подобається і чому?

2. Яка з теорій про сутність держави Вам найбільш подобається і чому?

3. Яка з теорій про цілі і завдання держави Вам найбільш подобається і чому?

4. Яка з теорій про методи і засоби діяльності держави Вам найбільш подобається і чому?

5. Яка з теорій (мондиалізму, „золотого мільярду", конвергенції, відмирання держави, національної держави) буде реалізована на планеті Земля у майбутньому і чому?

6. В чому саме відійшов на практиці від своїх поглядів на національну державу А. Гітлер?

Теорії філософії держави.