2.2. Теорії походження держави та політична практика

Не менш важливим, ніж питання про суть різних теорій походження держави, є питання про міру втілення цих абстракцій в суспільно-політичну практику, котра, як відомо, є основним критерієм визначення істинності теоретичних знань.

Тривалий час, насамперед у радянській юридичній науці, відносно зазначених теорій, за винятком матеріалістичної, спостерігався досить критичний підхід до їх оцінки. В наші дні становище дещо змінилося: в юридичній літературі насамперед навчальній з теорії держави і права, все частіше автори намагаються об’єктивно оцінювати зазначені теорії, вказуючи як на їх слабкі, та і сильні сторони. Огульного заперечення цих теорій не може бути хоча б тому, що за кожною з них стоять авторитетніші вчені – «гіганти думки» своїх епох або тому, що наша свідомість, у силу своєї нерозвиненості, ще не здатна осягнути їх смисл та можливість практичного втілення.

Останнє стосується насамперед теологічної, космічної та подібним їм інших теорій, які походження держави пов’язують з певними неземними силами. Дійсно, оцінюючи ці теорії з позиції сьогодення, треба визнати, що в них розумність походження усього, що існує, у тому числі держави, лише припускається, а не доводиться. «Будь-яка влада – від Бога, я це визнаю, писав Ж.-Ж. Руссо, – але від нього також будь-яка хвороба: чи це означає, що заборонено запрошувати лікаря?» [75]. Тобто, факт походження держави за цими теоріями слід сьогодні приймати на віру, що зовсім не виключає можливість їх практичного підтвердження в майбутньому, можливо дуже далекому.

Якщо з зазначених теорій виявити негативні та позитивні сторони їх впливу на суспільну практику, то більше проявилася у цьому плані, як одна з найстарших, теологічна теорія. Негативною її стороною вважаємо те, що вона, за допомогою насамперед церкви, слугувала виправданням узурпації влади з боку привілейованої верхівки роду та «легітимації» цієї влади в наступному при монархічній формі правління. Водночас теологічна теорія мала і певне позитивне значення. Додаючи державі і государям (як представникам і виразникам божественних велінь) ореол святості, ідеологи даної теорії піднімали їх престиж, сприяли твердженню в суспільстві порядку, загальнолюдських цінностей, згоди, духовності.

Ступень доведеності інших з вищезазначених теорій походження держави залежить від того, наскільки ті чи інші їх компоненти знайшли своє втілення на практиці.

Це стосується насамперед патріархальної теорії, де правдоподібною і можливою є аналогія держави з родиною, оскільки структура сучасної державності виникла не відразу, а розвивалася від найпростіших форм, що, дійсно, цілком могли бути порівняні зі структурою первісної родини. Патріархальна теорія походження держави сприяла встановленню у суспільстві порядку на основі підкорення «волі отця», вона створила ореол святості, поваги до державності, «спорідненості» усіх у єдиній країні.

Водночас представники даної доктрини спрощують процес походження держави, по суті справи екстраполюють поняття «сім’я» на поняття «держава», а такі категорії, як «батько», «члени сім’ї», необґрунтовано ототожнюються з категоріями «государ», «піддані». Але сім'я не трансформується в державу: вона існує поряд із державою. Оскільки остання відокремилась від сім'ї, як первинної єдиної форми спілкування, то можна вести мову не про виникнення держави, а лише про певну послідовність утворення: сім'я, потім держава. Питання про те, з яких причин поряд із сім'єю утворюється держава і що обумовлює підкорення державній владі, залишається при цьому відкритим.

Договірна теорія була великим кроком вперед у пізнанні держави, тому що поривала з релігійними уявленнями про походження державності і політичної влади.

Теоретики суспільного договору прагнули позбавити державну владу божественного характеру. Держава розглядалась як витвір волі людини, що за своєю ініціативою створила форму існування людської спільноти. Якщо ж держава є творінням людської волі, то від цієї волі залежить її перетворення і виправлення всіх помилок, допущених тими, хто здійснює державну владу. Ця теорія має і глибокий демократичний зміст, обґрунтовуючи природне право народу на скинення влади негідного правителя, аж до повстання.

Слабкими її моментами є схематичне, ідеалізоване й абстрактне уявлення про первісне суспільство, яке, нібито, на певному етапі свого розвитку усвідомлює необхідність угоди між народом і правителями. Слід зазначити, що така постановка питання правомірна для більш пізніх періодів, наприклад, при виникненні держав громадянства суспільства, коли, внаслідок більш розвинутої порівняно з первісним суспільством свідомістю населення, стало можливим усвідомлення необхідності укладання угоди між народом і правителями (створення, наприклад, США). Тобто у певному історичному контексті ця теорія виглядає досить правдоподібною.

Заперечувати вплив біологічних факторів на процес походження держави, тобто головну ідею органічної теорії, було б неправильним, оскільки очевидно, що люди – не тільки соціальні, але і біологічні істоти. Суспільний союз, дійсно як біологічний організм, повинен бути організований таким чином, щоб діяльність кожного його окремого члена не лише не заважала діяльності інших, але щоб вона мала позитивне значення для розвитку решти. Виходячи з того, що всі люди залежать один від одного, вони не лише повинні не порушувати добробут інших, а навіть мусять сприяти йому в міру своїх сил.

Віддаючи належне органічній теорії, одним із головних досягнень котрої є заперечення методів раціоналізму як єдино можливих у дослідженні політико-правових явищ, водночас слід зазначити, що не можна цілком зводити проблеми соціальні до проблем біологічних. Це хоча і взаємозалежні, але різні рівні життя, що підкоряються різним закономірностям і мають у своїй основі різні причини виникнення. «Біологічні аналогії, – писав Л. Гумплович, – жодного значення для соціології не мають, вони дають нам лише порівняння і образи, але в жодному разі й ніколи не дадуть знань»[76].

Заслугою психологічної теорії є обґрунтування ролі психологічних факторів у процесі виникнення держави. Її представники звернули увагу на те, що все, що робить людина, проходить через її психіку на рівні умовних та безумовних рефлексів. Якщо створення держави є справою рук людських, то цей процес не міг відбутися без участі психіки людини. Серед двох найбільш сильних прагнень людини – це прагнення до творення і до руйнації. Природно, що ці два прагнення часто вступають у конфлікт один з одним, штовхаючи людину до протилежних вчинків щодо людей і навколишнього середовища. Щоб зберегти власне життя, суспільство і рід людський, люди змушені застосовувати деструктивну енергію, необхідну для досягнення певних цілей, наприклад для викорінення жорстокості, вбивств і хвороб; конструктивна енергія має за мету духовний та матеріальний прогрес. І перше, і друге реалізуються в державі краще, ніж у будь-якій іншій спільноті.

Оскільки відповідним джерелом для підтвердження цієї теорії є психіка людини і певний психічний стан суспільства, котрий важко навести як конкретний історичний факт, то цілком обґрунтованою можна вважати психологічну теорію, виходячи з логічного твердження про те, що людина зі своєю психікою є основою суспільного, у тому числі, і державного спілкування.

<< | >>
Источник: Бостан С.К. та ін.. Теорія держави і права (Актуальні проблеми). Навчальний посібник. Київ-2013. 2013

Еще по теме 2.2. Теорії походження держави та політична практика:

  1. 1. Походження держави. Основні теорії походження держави і права
  2. 2.1. Походження держави в суспільно-політичній думці та державознавчих дослідженнях
  3. 2.2. Теорії походження держави та політична практика
  4. 6.2.2. Структура політичної системи громадянського суспільства
  5. Зміст
  6. 3. Елементи політичної системи суспільства та їхня характеристика.
  7. ДЕРЖАВА У ПОЛІТИЧНІЙ СИСТЕМІ СУСПІЛЬСТВА
  8. 1. Держава як центр політичної системи суспільства.
  9. 2. Співвідношення держави та інших суб’єктів політичної системи.
  10. §3. Форми політичного режиму зарубіжних країн
  11. Політично-правова природа британської колонізації Америки
  12. Від смерти Мстислава до татарського наїзду в 1259 p. Боротьба за Київ. Розпад київської держави. Нові політичні центри на сході Европи, таїх відношення до Київа.
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -