2.5. Основні теорії походження держави і права

З глибокої давнини людство починає замислюватися над причинами та шляхами виникнення держави і права. Існуюче розмаїття теорій, що поясню­ють ці процеси, є природним, оскільки кожна з них відображає різні судження груп, прошарків населення, класів, націй, інших соціальних спільнот про державу та право.

Наука минулого та сьогодення сформулювала ряд теорій походження держави та права, серед яких необхідно виділити наступні:

1. Теологічна;

2.Патріархальна;

3.Теорія суспільного договору і природного права;

4.Теорія насильства;

5.Матеріалістична;

6.Органічна;

7.Технократична;

8.Космічна.

Теологічна теорія є однією з найдавніших. її творці вважають, що дер­жава вічно існує в силу божественної волі, а тому кожний зобов’язаний підко­рятися цій волі, підкорятися їй в усьому. Так, у законах царя Хаммурапі (Дав­ній Вавилон) говорилося про божественне походження влади. У Давньому Китаї імператор іменувався сином неба. У більш близькі нам часи дану ідею продовжувало розвивати християнство: «Немає влади не від Бога» (апостол Павло), за кодексом Юстиніана государ є посланцем божим на землі. Особли­вого поширення ідеї теології набули в період феодалізму. Теологію розвивав видатний релігійний, політико-правовий діяч Фома Аквінський, який говорив про божественне походження всіх видів влади, про право як про дане Богом мистецтво добра і справедливості. Відповідно до теологічної теорії творець усього на землі, в тому числі держави, — Бог, осягти ж природу держави не­можливо. Основний зміст даної теорії в тому, щоб утвердити пріоритет духо­вної організації (церкви) над світською (держава).

Патріархальна теорія була дуже поширеною в Давній Греції і рабовла­сницькому Римі, одержала подальший розвиток у період середньовічного аб­солютизму, відгомони її існують до нашого часу.

Теорія суспільного договору і природного права. Виникла в глибині століть. Перші згадування цієї теорії сягають своїми коренями в античність, давні греки говорили, що держава виникла в результаті взаємної домовленос­ті людей з метою забезпечення справедливості. Давньогрецькі основи даної теорії блискуче розвинуті плеядою мислителів XVII — XVIII ст. Гроцієм, Спінозою, Радішевим, Гобсом, Локом, Ж.-Ж. Руссо.

Прихильники даної теорії виходять з того, що державі передує природ­ний стан, який вони характеризують по-різному. Для Руссо люди в природ­ному стані мають природжені права і свободи, для Гобса — це стан війни всіх проти всіх. Потім заради миру і благополуччя був укладений суспільний до­говір між кожним членом суспільства і державою. За цим договором люди передають частину своїх прав державній владі і зобов’язуються підкорятися, а держава зобов’язується охороняти невідчужувані, природні права людини — право власності, життя, безпеку, свободу. Тобто кожен учасник договору під­коряється загальній волі — державі, але в той же час сам стає учасником цієї волі. Суверенітет — надбання всього народу, а правителі — це уповноважені народу, зобов’язані звітувати перед ним і зобов’язані змінюватися за його во­лею. Де і коли був укладений подібний договір, теорія замовчує, але це не позбавляє її наукової цінності, хоча і робить її антиісторичною. Вона вперше показала, що держава виникає як результат цілеспрямованої діяльності лю­дей.

Прихильники теорії природного права вважають, що є два види права, одне з яких позитивне, створене державою, і природне — вічне і незмінне, яке походить від людської природи. Якщо позитивне право виникає за волею держави, то причини появи природного права інші. Гроцій казав, що мати природного права — сама природа людини. На думку Вольтера, природне право випливає із законів природи, воно самою природою вписане в серце людини. В усіх випадках природне право не створюється, а виникає спонтан­но, люди пізнають його як еталон справедливості.

Теорія насильства (завоювання) виникла й одержала поширення наприкінці XIX — початку XX століття. її основоположники Л. Гумплович, К. Каутський, Е. Дюрінг та інші спиралися на відомі факти (виникнення німе­цької і угорської держав). Частково переносяться закони життя тварин на лю­дину. Каутський стверджував, що класи і держава з'являються разом як про­дукт війни і завоювання. Держава є апаратом примусу, поява якого обумовлена необхідністю утримувати у підкоренні захоплені племена. Тобто держава — не результат розвитку суспільства, а зовнішня, примусова сила.

Матеріалістична теорія. Прихильники К. Маркс, Ф. Енгельс, В. Ленін. Найбільш повно відображена в роботі Енгельса «Походження родини, прива­тної власності і держави». Цей підхід пов’язаний з виникненням приватної власності, розколом суспільства на класи, соціальними антагонізмами. Фор­мули марксизму: «Держава — це продукт і прояв непримиренних класових суперечок»; «Право — возведена в закон воля панівного класу».

Органічна теорія говорить про те, що розвиток держав аналогічний за своєю природою розвиткові живих організмів, що відбувається за схемою: народження, життя, вмирання. Тобто держава за своєю природою є тотожною людському організму, де окремі органи аналогічні структурним підрозділам державного апарату (Г.Спенсер).