Теорії походження Київської Pyci

Навколо виникнення Києво-Руської держави існує чимало теорій. Вони порушували питання про культурно-історичну належність східних слов ян та Руської держави у двох основних напрямах.

Перший напрям - обстоювання іноземного первня або його переважного імпульсу у створенні Києво-Руської держави. Мета: показати нездатність слов ян до власного державотворення.

Давні традицїі мас теорія хозарського походження Русі, яка й сьогодні знаходить обгрунтування у працях відомих учених (Омелян Пріцак). Прихильники цієї теорії стверджують, що поляни не мають прямого стосунку до східних слов’ян, бо етнічно пов’язані з хозарами. Найбільш активні верстви Хозарії — купці й воїни — були носіями руської державності. Це їм належить честь заснування столиці Pyci - Києва (482 p.). Проте, чи не найбільш відома норманська теорія. Вона також грунтувалась на тому, що внутрішні закономірності суспільного розвитку підмінялися зовнішніми випадковостями. Засновники норманізму - німецькі вчені Міллер і Байєр стверджували, що державу на Pyci було створено вихідцями зі Скандинавії - норманами. Ha Pyci їх називали варягами. У своєму твердженні вони апелювали до «Повісті минулих літ», в якій мова йшла про запрошення у Новгород норманських вождів на чолі з Рюриком. Вважали, що слово «Русь» - скандинавського походження. Ha противагу поглядам норманістів (з українських істориків - Іван Крип’якевич, Олександра Єфименко, Дмитро Дорошенко), виникла аштінорманська теорія (Микола Костомаров, M. Грушевський). Вона обстоювала місцеве походження Руської держави і заперечувала активну роль варягів у її утворенні. Сучасна наука відкидає крайнощі цих двох підходів і в основному грунтується на теорії природно-історичного процесу, згідно з якою держава c результатом насамперед внутрішнього розвитку суспільства (певний рівень розвитку продуктивних сил і виробничих відносин, соціальне розшарування, існування суспільної ієрархії і т.

Другий напрям - обстоювання неукраїнської етнічної основи Київської Русі, а, отже, й Києво-Руської держави. Мета: заперечити або применшити роль українського народу у державотворенні.

Теорію великоруської етнічної основи Pyci першим сформулював російський учений Михайло Погодін (середина XIX ст.). Згідно з нею, найдавнішими поселенцями Києва і Середнього Подніпров’я були великороси (росіяни), а малороси (українці) прийшли сюди з Галичини, Поділля та Волині тільки після розгрому Pyci монголо- татарами. 3 рішучим спростуванням цієї теорії виступили українські вчені Михайло Максимович і M. Грушевський.

Радянська історіографія утверджувала компромісну «триєдину» георію. Згідно з цією концепцією, Київська Русь як «колиска трьох брат ніх народів» була етнічно однорідною державою міфічного «давньоруського народу», який мав єдині культуру, звичаї, побут, економіку тощо. А, отже, Київська Русь рівною мірою була державою росіян, українців та білорусів. Ця теорія створювала враження «проекції у минуле однорідного радянського народу, запланованого на майбутнє» (О. Субтельний). У сучасній вітчизняній історіографії (Михайло Брайчевський, Леонід Залізняк та ін.) переважає думка, що Києво-Руська держава була насамперед державою українського народу. Основною територією її формування була Середня Наддніпрянщина. A білоруські й великоросійські землі були втягнуті у процес самостійного державотворення пізніше, на етапі політичного роздроблення Русі. Оформлення білоруського регіону (Полоцьке князівство) припало на першу половину Xl ст., великоросійського (Владимиро-Суздальське князівство) - на середину XII ст.