§ 1. Загальне вчення про методи теорії держави і права

Поняття і структура методології.

Вчення про парадигми, принципи і методи наукового пізнання називається

методологією.

В структурі методології теорії держави і права існує три рівня: рівень парадигм, рівень принципів і рівень методів.

Парадигму можна визначити як сукупність пізнавальних принципів та прийомів відображення процесів у державно-правовій сфері, що визначають логіку організації знань, модель теоретичного тлумачення однотипної групи.

Існує два типи парадигм: загальнотеоретичні (теологічна, натуралістична, соціальна) і юридичні (позитивістська, природно-правова, історична).

Так, теологічна парадигма (Аврелій Августин, Фома Аквінський) інтерпретує державу і право як надприродні прояви Божої волі.

Натуралістична парадигма (Жан Боден, Шарль Луї Монтеск’є) тлумачить державу і право у контексті домінуючого впливу позасоціальних, природних чинників: ґрунту, географічного середовища, клімату, вроджених якостей людини, її інстинктів тощо.

Соціальна парадигма пояснює природу держави і права впливом соціально- економічних та соціокультурних чинників. Особливий внесок у цю парадигму

внесли марксиста (Карл Маркс, Фрідріх Енгельс, Володимир Ленін), теоретики солідаризму (Леон Дюгі), представники насильницької теорії (Карл Каутський, Євгеній Дюринг), прибічники культурологічної теорії (Макс Вебер).

Позитивістська парадигма (Джон Остін, Габриель Шершиневич) відстоювала ідею права як примусового порядку, що утворюється державою.

Природно-правова парадигма (Гуго Гроцій) визначало право як те, що не суперечить справедливості.

Історична парадигма (Георг Пухта) вважала державу і право формою втілення “народного духу”.

Природним недоліком парадигм є деяке спрощення складної системи державно-правових процесів. Однак їх безсумнівний позитив полягає у тому, що вони вказують на зв’язок юридичних теорій з концепціями більш високого рівня (філософськими, соціологічними, соціокультурними тощо) і надають можливість користуватися їх досягненнями.

Другий рівень - рівень принципів опирається на найбільш загальні засади, що дозволяють йому виражати природу і сутність державно-правових явищ. Такими принципами є принцип об’єктивності, принцип плюралізму і принцип конкретності.

Принцип об’єктивності полягає у прагненні теорії держави і права до істини, що полягає в об’єктивному відображенні державно-правової дійсності, закономірностей її виникнення та тенденцій розвитку. При цьому складність процесів, що відбуваються у державно-правовій сфері, не повинна долатися шляхом з’єднання всієї різноманітності до раз і назавжди заданих значень.

Принцип плюралізму виражається у можливості дослідження держави і права з різних позицій, а також у повазі іншої точки зору. Він дозволяє сформувати повну уяву про державно-правові явища, утворити найбільш оптимальну систему суджень, в яких поєдналися б переваги різних шкіл та підходів.

Принцип конкретності полягає у тому, що свої висновки та узагальнення теорія держави і права будує на основі точного врахування тих чинників та умов, в

яких функціонує держава і право конкретного моменту. Саме завдяки цьому принципу досягається єдність теорії і практики.

Третій рівень - рівень методів.

Методи пізнання державно-правових явищ.

Теорія держави і права - не зібрання готових догм, істин або канонів. Це жива наука, що постійно розвивається і знаходиться в безупинному пошуку. Розвиваючи й оновлюючи свої методи пізнання, вона наближається до здійснення свого основного призначення - служити науковим орієнтиром державно-правовій практиці.

Термін «метод» введено у наукову лексику стародавніми греками. Під ним розуміється спосіб пізнання, дослідження явищ природи і суспільного життя. Якщо предмет науки відповідає на запитання: “що вивчає наука?”, то метод - “як наука вивчає свій предмет?”. Плодотворність наукового пошуку, ступінь і глибина пізнання реальної дійсності багато в чому залежать від методів, що використовуються дослідниками.

Таким чином, можна дати таке визначення:

Методи теорії держави і права - це ті способи, підходи, прийоми, що використовуються нею для пізнання свого предмета й отримання наукових результатів.

Будь-яка теорія, використовуючи свої методи пізнання, несе крихти знань у загальну скарбничку, дозволяючи повніше і глибше зрозуміти ті або інші грані досліджуваних явищ. На нашу думку, сьогодні найбільш прийнятним для теорії держави і права є конструктивно-критичний підхід до аналізу й оцінки минулих і сучасних державно-правових вчень.

Вибір конкретного методу залежить від предмету та завдань дослідження. Так, наприклад, системний метод дозволяє досліджувати політику, державу і право як

комплексний процес, виявляти на загальному фоні розвитку ті або інші прояви, дослідити їх причинні зв’язки. Взятий абстрактно, безвідносно до предмету, метод дослідження не зможе стати джерелом поглиблення знань, але у випадку його вмілого вибору і використання, метод зможе раціоналізувати пізнавальну діяльність теоретика, забезпечити його наукову коректність і практичну результативність. Врешті-решт він дозволяє систематизувати і оцінити накопичені фактичні дані, зробити проноз на майбутнє.

Характеризуючи методи загалом, слід мати на увазі, що теорія держави і права розробляє власні методи дослідження державно-правових явищ. У той же час вона активно використовує загальні методи, що уже виробили різні природничі і суспільні науки.

Знання і вміле використання загальнонаукових методів припускає застосування характерних для соціальних наук певних методів пізнання державно- правових явищ. До них відносяться конкретно-соціологічні методи, історичні методи, статистичний, кібернетичний метод тощо. Найбільш поширеними є конкретно-соціологічні й історичний методи.

Крім загальнонаукових методів, та методів, що розроблені в надрах соціальних наук, теорія держави і права виробила власні спеціальні методи пізнання державно-правових явищ. До них відносяться методи правового моделювання, порівняльно-юридичний та формально-юридичний метод.

Питання для самоконтролю:

1. Що таке методологія?

2. Які є рівні методології?

3. Що таке парадигма?

4. Які є типи парадигм?

5.

6. Що таке натуралістична парадигма?

7. Що таке соціальна парадигма?

8. Що таке позитивістська парадигма?

9. Що таке природно-правова парадигма?

10. Що таке історична парадигма?

11. Які є принципи методології теорії держави і права?

16. Як звучить основне питання методу наукового пізнання?

17 . Які з методів соціальних наук є найбільш поширеними?