§ 2. Поняття, принципи і функції права.

Поняття права.

У Радянському Союзі право визначалося як зведена в закон воля економічно пануючого класу. Таке визначення виходить з однієї з праць К. Маркса, який зазначав, що „...ваше право - це зведена в закон воля вашого класу”.

На Міжнародній науковій конференції „Методологічні проблеми правової науки”, що відбувалася 13-14 грудня 2002 року у м. Харків було зазначено, що право опирається і на позитивістський підхід і на природно-правову парадигму^[11]. Таким чином істина є десь посередині. Саме тому право слід визначати таким чином:

Право - це ті правила поведінки, що встановлюються чи санкціонуються державою.

В даному випадку встановлення - це діяльність органів держави, що спрямована на появу відповідних джерел права і підтримка їх своєю примусовою силою.

Щодо санкціонування, то це діяльність органів держави, що спрямована на підтримку примусовою силою діючих у суспільстві ідей чи правил поведінки.

Як ми бачимо, у даному визначенні поєднуються і природно-правова доктрина і юридичний позитивізм.

Право е об’єктивному і суб’єктивному сенсі.

Однак у будь-якому випадку право розуміється в об'єктивному і суб'єктивному сенсі.

Право в об'єктивному сенсі - це система спрямованих на врегулювання суспільних відносин формально-визначених, загальнообов’язкових правил поведінки, що виходять від держави і нею гарантуються.

Говорячи про право в об’єктивному сенсі, слід мати на увазі, що поняття об’єктивності права передбачає те, як право виражене зовні, в об'єктивній реальності, як воно зафіксовано в документах, незалежно від волі і свідомості конкретної людини.

Виходячи з визначення права в об’єктивному сенсі, слід зупинитися на питанні про ознаки права.

Ознаками права є формальна визначеність, загальнообов’язковість, факт виходу від держави та гарантування нею, спрямованість на врегулювання суспільних відносин та системність.

Формальна визначеність - право зовні фіксується в джерелах права, які найчастіше називають формами права.

Загальнообов’язковість - ці правила поведінки є обов’язковими для всіх без винятку.

Походить від держави і гарантується нею - право щільно пов’язано з державою, адже саме держава своєю примусовою силою змушує громадян та посадових осіб дотримуватися правових норм.

Спрямовано на врегулювання суспільних відносин, тобто відносин між людьми.

Системність - передбачає побудову права як певної системи.

Слід згадати, що ще в Стародавньому Римі система римського права була поділена на приватне та публічне. В наступних же розділах ми зустрінемося з поняттям системи права, як диференційованої структури права, що складається з галузей, підгалузей, інститутів та норм. Первинним елементом цієї структури є норма права, тобто конкретне правило поведінки. А це дозволяє нам говорити про поняття права у суб'єктивному сенсі.

Право в суб'єктивному сенсі - міра можливої поведінки конкретної людини відповідно до закону.

Інакше кажучи право в суб'єктивному сенсі означає, як конкретна людина розуміє те чи інше право, ту чи іншу норму і застосовує її до себе.

В теорії держави і права головним чином досліджуються питання права в об'єктивному сенсі. Тому в подальшому, говорячи про право, ми матимемо на увазі саме право в об'єктивному сенсі.

Принципи права.

Принципи права - керівні ідеї, що характеризують зміст права, його сутність і призначення в суспільстві.

До сучасних принципів права належить справедливість, повага прав людини, рівноправність, законність та правосуддя.

Принцип справедливості - відповідність між діями і їхніми соціальними наслідками. Повинні відповідати одне одному праця та платня за неї, шкода та її відшкодування, правопорушення та покарання. Закони, що виражають цю відповідність, відповідають принципу справедливості.

Принцип поваги прав людини. Зазначений принцип означає, що у більшості демократичних конституцій закріплені природні права людини (право на життя, право власності тощо).

Принцип рівноправності - рівний правовий статус усіх громадян, тобто їх рівні конституційні права і єдина для усіх правосуб'єктність. В ч. І ст. 24 Конституції України зазначено: “Громадяни мають рівні конституційні права і

свободи і є рівними перед законом”¹¹. Це положення не припускає будь-яких привілеїв і передбачає рівність громадян України перед судом.

Принцип законності - відповідність підзаконних нормативних актів законам, а останніх - Конституції. Конституція має вищу юридичну чинність. Тому закони України повинні відповідати її Конституції. Щодо підзаконних нормативно- правових актів (Укази Президента України, Постанови Кабінету Міністрів України тощо), які створені на базі законів, то вони повинні відповідати законам.

Принцип правосуддя - захист суб'єктивних прав у судовому порядку. Ч. І статті 55 Конституції України передбачає: “Права і свободи людини і громадянина захищаються судом”^{[12] [13]. Лише суд, як третя гілка державної влади, має легальне право на застосування сили до порушників прав і свобод осіб.}

Зазначений перелік принципів не є вичерпним. До них також можуть відноситись принцип демократизму, гуманізму тощо.

Правові аксіоми.

Аксіомою в математиці визнається правило, що не потребує доказів.

Коли ми говоримо про правові аксіоми, ми маємо на увазі, що ці правила є загальнообов’язковими.

Правовими аксіомами є „Закон зворотної сили не має”, „Все, що законом не заборонено, дозволене”, „Ніхто не може бути суддею у власній справі”, „Ніхто не може бути примушеним свідчити проти самого себе” та „Не можна карати двічі за той самий злочин”.

Закон зворотної сили не має. Як правило, ця правова аксіома означає, що нормативно-правові акти, які були прийняті після того, як певна подія вже відбулася, не поширюються на цю подію.

Приклад 6.2.

Знищення інопланетян, які пішли на Контакт із людством, викравши декількох людей, щоб змусити їх полювати на небезпечних звірів.

Лихов був правий, але не у всьому. На Землі полюванням займалося досить мало людей. Так що - ніяких покарань. Епопея з викраденням була... та наберися ти сміливості сказати це слово хоча б для себе. Слідуючи своїй логіці, „гостровухі” пішли на Контакт саме таким чином. Дали зрозуміти про свою мораль та етику, покарати, не вбиваючи, в одночасно зіграти прелюдію до Контакту. Слідуючи їх логіці, вони були праві. Згідно своєї логіки був правий Меншиков. Зв’язок відновився вчора ввечері - майже за добу до того, як засяяли бузкові блискавки і вогонь зжер блискучий купол. Що ж, усе лише з-за трагічної поспішності чи все інакше?

Меншиков піднявся, не помічаючи, що йому допомогли Ромі та Роксборо. Тут, у цьому світі, де ще нічого не знали про те, як він йшов і що залишив після себе, його не було. Він був там, де під нічним небом на межі світла і темряви піднялася парова хмара, там, де в палаючому куполі гинуло все живе.

„Як же мені судити себе? - спитав він і не знаходив відповіді. - Хіба легше від того, що ніхто не наважиться ні в чому звинуватити і дорікнути, визнає, що за того мінімуму інформації, котрий я мав, мої дії автоматично підлягають під безлике визначення „трагічне непорозуміння” - вдалий варіант, винуватих шукати безглуздо, тому що всі однаково винуваті... і праві. Але ж я їх вбив, Боже, я їх вбив, а вони були зовсім не такими, як мені здалося. Не було бажання задуматись, прорахувати усі варіанти, стати неупередженим - палець автоматично став шукати курок, думка повертала на відомі стереотипи...

Ми забули війни, ми йдемо від зірки до зірки, ми покінчили з минулим, проте десь глибоко засіло в нас це почуття, що йде з глибин тисячоліть, прямо від печер та кам’яних сокир, - обов’язково, неодмінно чекати підступу від чужого, приписуючи чужому свої бридкі думки.

ііб

повсюди, особливо там, де їх немає. І нічого дивного, якщо в результаті ось таких пошуків ти зненацька опинишся перед самим безжальним дзеркалом - власною совістю. І дзеркало це є суцільно чорним.

Відпихнувши руки, що тримали його, він пішов через поле до білої будівлі маяка, марно намагаючись очистити пам’ять про холодну тяжкість бластера в руках та бузковому сяйві. Хотілося бігти куди-небудь, летіти, кинутися до пультів далекого космічного зв’язку і кричати у простір, виправдовуватись, пояснювати, що це - трагічна помилка, що з ним одним не слід ототожнювати всю Землю.

Джерело: Бушков А. И ловли там зверей И Волчье солнышко: Повести и рассказы. - СПб.: Азбука, 1996. - С. 570-571.

Цей приклад можна продовжити.

Контакт все ж таки відбувся.

В законодавстві Землі було встановлено покарання за вбивство інопланетян. Так от: зазначеного військового не буде притягнуто до покарання, адже закон зворотної сили не має. Однак з правила є виключення, яке стосується кримінального та адміністративного права: якщо новий закон пом’якшує чи відміняє покарання взагалі, то він поширюється на правопорушення, які були скоєні до вступу його в законну силу.

Все, що законом не заборонено, дозволено. Зазначена правова аксіома означає, що громадянам можна робити все, крім того, що прямо заборонено законом (наприклад, здійснювати злочини тощо). В той же час органи держави можуть робити лише те, що прямо дозволено законом. Якщо ж якихось дій в зазначеному законі нема, то органу держави зазначені дії вчиняти заборонено.

Ніхто не може бути суддею у власній справі.

В СССР дуже часто у випадку правопорушення вимагали від порушника пояснювальну записку, у якій оцінюється правопорушником його вчинок. Однак це - порушення прав людини, адже ніхто не може бути суддею у власній справі.

Ніхто не може бути примушеним свідчити проти самого себе. Ця аксіома дозволяє захищати презумпцію невинуватості.

Арешт в СІНА супроводжується словами: “Ви маєте право зберігати мовчання.

Не можна карати двічі за той же саме злочин.

Наприклад, Іванов вбив Петрова. Його засудили до обмеження свободи на певний термін. Після відбування покарання Іванов вийшов з в’язниці і приїхав додому. Там його знову заарештували і засудили за вбивство Петрова. Це - незаконно, адже не можна карати двічі за той же самий злочин. А в деяких країнах, наприклад, Іванов, після виходу з в’язниці (Іванова засудили за вбивство Петрова, хоча він і не скоював цього вбивства; більше того: Петров його “підставив”, сам залишаючись живим), міг би вбити Петрова і його знову не засудили б, адже не можна карати двічі за той же самий злочин.

Функції права.

Функції права - основні напрямки впливу права на суспільні відносини і поведінку людей, що дозволяють дати узагальнюючу характеристику «роботи» юридичних норм.

Функції права можуть бути загальними та юридичними.

До загальних функцій належить інформаційна, орієнтуюча, виховна та оцінна.

Юридичними функціями є охоронна та регулятивна. У свою чергу регулятивна функція можу бути регулятивно-статичною та регулятивно- динамічною.

Інформаційна функція права полягає у доведенні до людей інформації про напрямки регулювання державою суспільних відносин, а також про їх права, обов’язки й відповідальність.

Орієнтуюча функція права орієнтує громадян на позитивні правові установки, які передбачають оцінку права й готовність діяти відповідно до його норм.

Виховна функція - загально-правовий вплив на духовну сферу, виховання поваги до права.

Оцінна - право виступає як критерій правомірності або неправомірності чиїхось рішень і вчинків (правові знання дозволяють визначити, чи мала право на певні дії та чи інша посадова особа чи ні).

Регулятивно-статична - функція закріплення, стабілізації суспільних відносин, що найбільш чітко виражається при визначенні суспільного статусу різних суб'єктів: закріпленні основних прав і свобод людини і громадянина, компетенції органів і посадових осіб (наприклад, розділ IV Конституції України закріплює правовий статус Верховної Ради України).

Регулятивно-динамічна - право визначає, якою повинна бути майбутня поведінка людей. Ця функція здійснюється за допомогою зобов’язальних норм (наприклад, ст. 65 Конституції України зобов’язує громадян України захищати Батьківщину).

Охоронна - застосування спеціальних охоронних норм (наприклад, зібрання охоронних норм кримінального права охороняє суспільний лад в Україні, права та свободи людини й громадянина тощо).

Питання для самоконтролю.

1. Що таке право?

2 . Що означає встановлення?

3. Що означає санкціонування?

4. Що таке право в об'єктивному сенсі?

5. Якими ознаками характеризується право в об'єктивному сенсі ?

6. Що таке право в суб'єктивному сенсі?

7 . Що таке загальнообов'язковість?

8. Що таке формальна визначеність?

9. Що таке системність?

22. Які функції права належать до юридичних?