§ 1. Регулювання суспільних відносин

Поняття та підходи до соціального регулювання.

Соціальне регулювання - це цілеспрямована діяльність органів та організацій по упорядкуванню поведінки людей та їх соціальних спільнот.

Діапазон підходів до проблеми соціального регулювання є досить широким: від релігійних - до класових, від біхевіористичних (від англ., behaviour - поведінка) до кібернетичних.

Так, релігійні уявлення про соціальне регулювання варіюється від стверджень, що вся поведінка людини передбачена божою волею (роком, фатумом, долею) і слідування їй є метою та сенсом людського існування до визнання того факту, що людина, хоча і створена божою волею, проте наділена свободою власної волі і сама вибирає для себе шляхи (дії, вчинки), несучи за це відповідальність.

Проте у всіх релігійних системах, що розглядаються як основа соціального регулювання, головним визнається слідування певним релігійним правилам (заповідям, канонам, законам, повчанням тощо).

Суть класового підходу полягає у визнанні класових інтересів основою соціального регулювання, тобто воля пануючого, експлуататорського класу (крім соціалізму, де формально експлуатації не було) є домінуючою у соціальному регулюванні. Цей підхід, по суті, означає, що соціальне регулювання в цілому забезпечує панування того чи іншого класу, його можливість присвоювати надлишковий продукт, тримати у покорі експлуатовані класи, соціальні верства, етноси, вносити у суспільну свідомість та духовне життя ті ідеали та цінності, що створюються пануючим класом.

Невизнання експлуатації в умовах соціалізму не відміняло зазначеного положення. Так, комуністична мораль зводилася до принципу: моральними є все те, що корисно, вигідно для побудови комуністичного суспільства.

Біхевіористичний підхід зволив соціальне регулювання виключно до: впливу тих чи інших правил, встановлених чи визнаних суспільством,

державою чи колективом, на поведінку людини; встановлення рамок та меж цієї поведінки; врахування різних чинників, що визначають поведінку людей.

В руслі кібернетичного підходу соціальне регулювання визначається як вплив

на суспільні відносини, соціальні процеси та системи, що надають об’єкту регулювання певні характеристики і параметри.

Об’єкту регулювання надається заздалегідь заданий соціально-необхідний, бажаний стан, що визначається правилом (нормою). І якщо виявляється, що об’єкт регулювання не отримав, не набув цього стану, відхилився від нього, приймаються додаткові заходи, щоб втримати зазначений об’єкт від відхилення, повернути в необхідне русло. Процес контролю за станом суспільних відносин, соціальних процесів та систем і повернення їх в заздалегідь заданий правилом (нормою) стан називається зворотним зв’язком.

Зворотний зв’язок передбачає наявність даних про стан об’єкту регулювання, аналіз цих даних, своєчасне визначення необхідних заходів (засобів) додаткового впливу, повернення об’єкта в заданий стан.

Як ми бачимо, кібернетичний підхід стає корисним для розуміння регулятивної ролі права. Наприклад, конкретне правове правило, що встановлює дисциплінарну відповідальність на виробництві за прогул чи запізнення, має за мету стабілізувати певну систему трудових відносин. Але ось виявляється, що відповідний наказ директора підприємства не досягають мети - порушення трудової дисципліни продовжується. Тоді з’являється необхідність або посилити дисциплінарну відповідальність, або ж з’ясувати - чи можливо виключно правовими заходами в цій ситуації посилити трудову дисципліну. Може все це обумовлено поганим станом роботи громадського транспорту? Тоді заходи, що слід здійснити (зворотний зв’язок), повинні носити організаційно-технічний характер.

Способи та форми виразу соціального регулювання.

Соціальне регулювання знає найрізноманітніші, у тому числі і екзотичні, способи впливу на учасників суспільних відносин, на поведінку людей. Але всі ці способи зводяться до трьох: спонукання, спонука, примус.

Спонукання - це метод соціального регулювання, коли вплив звернено на суспільну чи індивідуальну свідомість, на суспільну чи особисту психологію (почуття, звички, слова, емоції).

Вплив являє собою переконання у корисності, вигідності певної поведінки, організації та характеру соціальних зв’язків, розподілу та здійснення тих чи інших соціальних ролей. Насильство та примус є відсутніми, діє авторитет (сила авторитету, а не авторитет сили). Такий метод був досить поширеним у первісному суспільстві та в тих ранньокласових та наступних суспільствах, де ще не було загострення класової, національної та релігійної боротьби, де суспільство об’єднували загальнонаціональні цінності та ідеали.

Спонука - метод регулювання, коли в основі впливу знаходиться стимулювання, головним чином, матеріальне.

Встановлена матеріальна або інша вигода визначає соціально-необхідну, бажану поведінку. Соціальне регулювання засноване або на заохоченні у різних

формах за відповідну поведінку, або ж на позбавленні відповідних майнових благ, привілеїв, вигідних умов життєдіяльності.

Примус - спосіб впливу, коли соціально-необхідна або бажана поведінка досягається чи забезпечується можливістю застосування насильства, спричинення людям, що відхиляються від встановлених правил поведінки, фізичних чи психічних страждань.

Той чи інший стан суспільства при цьому методі регулювання досягається можливістю (погрозою) державного або суспільного примусу, а в необхідних випадках і реалізації цієї погрози.

Зрозуміло, що соціальне регулювання використовує або всі методи (відбувається їх переплетення), або їх різні комбінації чи поєднання, або ж маємо відокремлене використання окремих методів.

Соціальне регулювання встає перед нами у різноманітних формах виразу - від правових (окремі закони чи кодекси) до моральних (кодекси честі, етика підприємництва), від естетичних (мода, стиль) до організаційно-технічних (правила безпеки, стандарти), від централізованих (директиви, програми) до синергетичних (аттрактори, біфуркації).

Аттракторы в синергетиці означають чинники, що притягують, формують навколо себе більш-менш однорідні стани, групи явищ, причому відбувається це мимовільно.

Так, поняття аттрактора дозволяє осмислити явища, з якими нам доводиться зустрічатися в суспільному та особистому житті, але які не завжди піддаються розумному поясненню. Наприклад, мимовільна поява у побуті типових соціальних груп, об’єднаних навколо того чи іншого лідера. Причому структура цієї групи, характер чи зовнішні дані її членів, може співпадати із структурою іншої групи, що виникла в іншій місцевості, в інший час. Мета, що об’єднала членів групи, їх заняття

та інтереси також є досить схожими, а іноді й тотожними цілям, заняттям та інтересам інших груп.

Концепція аттракторів та їх ролі у структуруванні того чи іншого середовища може допомогти розібратися і з процесами формування соціальних груп - від еліт та хунт до організованої злочинності.

І хоча соціальне регулювання не замикається на якомусь одному методі впливу, проте всі регулятори можна звести до двох категорій - нормативні і індивідуальні регулятори.

Структура регулювання суспільних відносин

Таблиця 6.1.

Індивідуальне регулювання.

Індивідуальне регулювання - це упорядкування поведінки людей за допомогою разових рішень, які відносяться до чітко визначеного випадку або до конкретних осіб.

Регулювання суспільних відносин на індивідуальному рівні спирається на директивні, інформаційні і ціннісні регулятори, а також на такий своєрідний регулятор, як соціальний інститут пророкувань.

Директивні регулятори - це накази, що не носять нормативного характеру (наприклад, наказ командира йти в атаку).

Сюди також слід віднести політичні програми, платформи, звернення, заяви, що набувають соціально-регулятивного значення, створюють для учасників суспільних відносин підстави для своєї поведінки.

Інформаційні регулятори полягають у тому, що людина протягом свого життя отримує інформацію, якою керується при відносинах з іншими людьми.

Ціннісні регулятори передбачають наявність у кожного суб'єкта власної системи цінностей.

Виділяючи ціннісний регулятор у якості самостійного, окремо діючого регулятора, слід мати на увазі, що він здійснює суттєвий вплив на учасників суспільних відносин певною системою цінностей, що склалася історично на синергетичній основі. Принцип таліону (око за око, зуб за зуб), “кривава помста”, принципи взаємної підтримки, поваги до прав особи, людська гідність, індивідуалізм в ліберальних та колективізм в соціальних суспільствах, недоторканна приватна власність, національна гордість, аскетизм чи гедонізм - все це цінності, що утворюють найглибший, найстійкіший, стабільний регулятивний пласт.

Досить своєрідною була та залишається роль такого регулятора як соціальний інститут пророкувань. Цей регулятор формувався одночасно із становленням людської цивілізації, забезпечуючи добробут тих чи інших кланів, общин та груп у первісному суспільстві, а потім в ранньокласових соціумах набув виключно важливого значення.

Вже в ранньокласових писемних соціумах все, що заслуговувало на увагу, записувалось. Поступово ці записи систематизувалися та групувалися у збірники. В цих фіксувалася чудернацька поведінка тварин, незвичайні небесні явища.

В стародавньому Межиріччі кожен запис в цих збірниках складався з протасиса (як і в будь-якому з сучасних юридичних кодексів) та аподосиса, де містились пророкування.

Приклад 6.1.

Про пророцтва оракулів в Дельфах.

Він давав пророцтва (його записували спеціальні посли) про те, що робилось в певний час. За умовах інформаційного голоду, ця інформація поражала уяву. І якщо при перевірці це приблизно «ледь більше - трохи менше”, відповідало дійсності, то оракул набував виключної довіри.

Зокрема така історія відбулася з Крезом - легендарним царем Лідії. Після перевірки інформації він послав до Дельф подарунки і спитав оракула: чи йти йому війною на персів та шукати для цього союзників? (До речі, зрозумілим є і головний юридичний сенс такого запитання: відповідальність перекладалася на оракула, забезпечувалось правове та ідеологічне прикриття дій царя.).

Але й оракул піклувався про свою репутацію. Відповідь була, як з’ясувалося, двозначною: “Якщо цар піде війною на персів, то зруйнує велике царство”. Тут би Крезу й спитати - чиє? Але Крез вирішив провести експертну оцінку і перевірив дельфійського оракула ще одним оракулом. Той відповів аналогічно - і Крез, звичайно, вважав, що мова йде про персів.

Коли ж цар персів Кір взяв Креза у полон, він спитав його: хто з людей переконав тебе йти війною на мою землю і стати мені ворогом замість друга? Крез відповів: “Винуватець же цього (ось вона, відповідальність оракула!) еллінський бог, який спонукав мене до війни. Адже нема (на світі) настільки нерозумної людини, котра б зволіла війну миру. В мирну годину сини ховають батьків, а на війні батьки - синів”...

Крез просить у Кіра дозволу надіслати до Дельф свої окови, щоб докорити еллінському богу, який так його підвів.

Проте піфія була напоготові: в Дельфах були гарні архіви. Крез в п’ятому коліні відпокутував гріх царя Гігеса, який вбив царя Кандавла, - такою була відповідь оракула цього разу. Піфія додала у відповідь на докори царя дещо про розумові здібності екс-царя. А саме, що Крез не зрозумів пророкування, повинен був спитати, чиє царство він згубить (адже він міг згубити й своє тощо). Тоді Крез, ...вислухавши оракула, зрозумів, що це його власна вина, а не вина бога.

Джерело: Венгеров А.Б. Предсказания и пророчества: за и против: Историко-философский очерк. - М.: Московский рабочий, 1991. - С. 169-170.

Нормативне регулювання.

Нормативне регулювання - це упорядкування поведінки людей за допомогою загальних правил (норм), що поширюються на всі випадки даного роду і на всіх суб’єктів.

При цьому норма - це визнаний обов’язковим порядок, узаконене установлення.

Регулювання суспільних відносин на нормативному рівні спирається на технічні і соціальні норми.

Технічні норми - це правила, що характеризують ставлення людей до природи, техніки, знарядь та засобів виробництва.

До технічних норм відносяться:

1) Будівельні норми і правила.

2) Державні стандарти.

3) Технічні умови виробництва певної продукції.

4) Інструкції з експлуатації машин та механізмів.

5) Норми використання сировини, палива, електроенергії тощо.

по

Якщо технічні норми закріплюються у законодавстві, то їх називають техніко- юридичними. Крім них, до технічних норм відносяться правила експлуатації технічних засобів, санітарно-гігієнічні норми, норми агрономічні й інші.

До соціальних же норм відносяться норми права, моралі, звичаї, корпоративні, політичні, релігійні норми, що регулюють певні сфери суспільного життя.

Питання для самоконтролю.

1. Що таке соціальне регулювання?

2. В чому суть релігійного підходу до проблеми соціального регулювання?

3. В чому суть класового підходу до проблеми соціального регулювання?

4 . В чому суть біхевіористичниного підходу до соціального регулювання?

5. В чому суть кібернетичного підходу до проблеми соціального регулювання?

6. Що таке зворотний зв'язок?

7 . Які існують способи соціального регулювання?

8. Які існують форми виразу соціального регулювання?

9. Що таке спонукання?

10. Що таке спонука?

11. Що таке примус?

12 . Що таке аттрактор?

13. Які існують основні соціальні регулятори?

14 . Що таке індивідуальне регулювання?

15. Які існують індивідуальні регулятори?

16. Що таке нормативне регулювання?

17 . Що таке норма?

18. Які існують норми?

19. Що таке директивні регулятори?

20. У чому полягають інформаційні регулятори?

21. Що передбачають ціннісні регулятори?

22. Що таке технічні норми?