<<
>>

§ 1. Поняття, значення та функції договору в цивільному праві

Однією з найпоширеніших підстав виникнення зобов'язань закон називає договір (частина друга ст.151 ЦК України). Поняття договору розкривається через поняття угоди (правочину), бо договір є одним із видів угод.
Відповідно до статті 41 ЦК України угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав або обов'язків. Договори — це дво або багатосторонні угоди.

Договором визнається угода двох чи більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних правовідно~син. Отже, до говір як юридичний факт має такі ознаки: 1) виявлення волі не однієї особи (сторони), а двох чи кількох осіб, причому волевиявлення учасників за своїм змістом повинні збігатися і відповідати одне одному; 2) спільна дія осіб, яка спрямована на досягнення певних цивільноправових наслідків: на встановлення, зміну або припинення цивільних прав чи обов'язків. Саме за останньою ознакою цивільноправовий договір відрізняється від договірних форм, що використовуються в інших галузях права (трудовому, екологічному тощо), набуваючи там певних специфічних ознак.

Іноді під поняттям «договір» розуміють саме цивільне правовідношення (зобов'язання), що виникло з договору як юридичного факту, або мають на увазі правовий документ, яким зафіксовано факт виникнення договірного зобов'язання з волі його учасників. Отже, в конкретному аналізі юридичних явищ завжди слід розкрити сутність їх, встановити, зокрема, що розуміють під поняттям «договір» у тому чи іншому випадку.

Як юридичний факт договір належить до числа правомірних дій, що вчиняються з волі його учасників і спрямовуються на виникнення, зміну чи припинення цивільних прав або обов'язків. Проте роль договору не обмежується тільки тим, що він впливає на динаміку цивільних правовідносин (породжує, змінює або

27

припиняє їх). Відповідно до вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості договір також визначає зміст конкретних прав та обов'язків учасників договірного зобов'язання.

В цьому розумінні договір виступає засобом регулювання поведінки сторін у цивільному правовідношенні.

У нинішніх умовах зростає роль договору як універсальної та найбільш доцільної форми опосередкування товарногрошових відносин. У процесах роздержавлення і приватизації договору належить чільне місце серед форм, що використовуються для подолання монополії державної власності (купівляпродаж державного майна через аукціони, конкурси, біржі тощо).

Дедалі більшого поширення набуває договірний порядок створення нових комерційних структур: господарських товариств, спільних підприємств з участю зарубіжних партнерів, господарських асоціацій тощо. Правовою основою утворення таких організацій стає установчий договір, у якому засновники зобов'язуються утворити юридичну особу, визначають порядок сумісної діяльності по її створенню, умови передачі в її володіння, користування і розпорядження свого майна та участі в її діяльності. Договором визначаються також умови і порядок розподілу між засновниками прибутку та збитків, умови управління діяльністю юридичної особи та виходу засновників з її складу тощо.

Перехід до ринкової економіки і саме функціонування ринкового механізму можливі лише за умови, що основна маса товаровиробників — підприємств, громадян — має свободу господарської діяльності та підприємництва. Результати цієї діяльності реалізуються на ринку товарів і послуг на договірних засадах. Перехід до ринку супроводжується звуженням плановоадміністративного впливу держави на майнові відносини і, отже, розширюється свобода вибору партнерів у господарських зв'язках і визначення змісту договірних зобов'язань. Це стосується насамперед договорів, спрямованих на забезпечення потреб організацій та громадян у матеріальних, енергетичних, продовольчих ресурсах (купівляпродаж, поставка, контрактація, міна — бартер, постачання енергії тощо). Безумовно, не зменшується роль договорів майнового найму (оренди, лізингу, прокату тощо), за допомогою яких опосередковуються відносини по тимчасовому володінню і користуванню майном. Зростає значення договорів підрядного типу і про надання різного роду послуг громадянам та організаціям (побутовий підряд, про надання посередницьких послуг, на рекламу продукції тощо).

Із запровадженням патентної системи охорони прав на винаходи, корисні моделі і промислові зразки підвищується роль

28

ліцензійних договорів як основної правової форми передачі права на використання цих результатів технічної творчості.

Договірна форма використовується і для уступки виключного права на товарні знаки (знаки обслуговування), права на секрети виробництва (ноухау). Розширення кола можливих об'єктів страхової охорони, до яких належать очікуваний прибуток, ризик підприємницької діяльності тощо, теж призводить до урізноманітнення форм добровільного (договірного) страхування з конкуренцією страхових організацій. Отже, сфера застосування договору розширяється як у відносинах між юридичними особами, між юридичними особами і громадянами, так і між самими громадянами.

Розкриваючи значення договору, слід назвати і його функції як правового засобу регулювання товарногрошових та інших майнових відносин. Поняття функції договору неоднозначне визначається в юридичній науці. Так, В.Г.Вердников стосовно господарського договору під його функцією розумів вираження основних цілей використання договірної форми відносин між організаціями в галузі господарства, вияв головного призначення цього договору.' Вважаючи наведене визначення неприйнятним з ряду мотивів, О.О.Красавчиков так формулював поняття функції цивільноправового договору: це не форма (вираження, вияв тощо), а певний вид дій (впливу) названого юридичного факту на суспільні відносини.2 На нашу думку, у функціях договору поєднуються і вияв головних цілей, основного призначення договору, і його вплив на суспільні відносини, бо без використання цієї форми для конкретних правовідносин не може виявлятися головне призначення договору.

Чітку класифікацію функцій цивільноправового договору запропонував О.О.Красавчиков.3 На його думку, договору властиві такі загальні функції: ініціативна, програмнокоординаційна, інформаційна, гарантійна і захисна. Ініціативна функція договору полягає в тому, що як результат погодження волі сторін договір є одночасно актом вияву ініціативи і реалізації диспозитивності учасників договору. Програмнокоординаційна функція

'Вєрдников В.Г. Функция хозяйственного договора//Трудьі ВЮЗИ.М., /977. Т.ХХІ. С. 83.

2Красавчиков О.А.

Гражданскоправовой договор: поняпше, содержание, фу нкции//Гражданскоправовой договор й его функции:

Сб.—Свердловск, 1980. — С. 16.

^Там само. — С. 16—20.

29

означає, з одного боку, що договір є своєрідною програмою поведінки його учасників один щодо одного, а з другого, засобом координації цієї поведінки сторін на засадах рівності, диспозитивності та ініціативи. Інформаційна функція виявляється в тому, що завдяки чітко сформульованим умовам договір містить певну інформацію щодо наявних прав і обов'язків у сторін, яка в разі спору може бути врахована юрисдикційним органом для правильної кваліфікації взаємовідносин сторін і прийняття законного та обгрунтованого рішення по цьому спору. Гарантійна функція зводиться до залучення для стимулювання належного виконання зобов'язань системи забезпечувальних засобів, які також набувають договірної форми (застави, завдатку, гарантії, поруки, неустойки тощо). Захисна функція полягає в тому, що завдяки договору включається в дію механізм захисту порушених прав шляхом примусу до виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків, застосування заходів оперативного впливу тощо.

Проте зазначені функції об'єднує більш загальна — регулятивна функція договору як правового засобу регулювання правомірної поведінки учасників цивільних правовідносин.

<< | >>
Источник: О.А.Підопригора. Цивільне право: підручник для студентів юрид. вузів та факультетів. 1997

Еще по теме § 1. Поняття, значення та функції договору в цивільному праві:

- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Риторика - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридическая этика и правовая деонтология - Юридические лица -