Поняття правотворчості, функції, принципи і види. Основні стадії правотворчого процесу
' Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави. К., 1994.
173
Головне призначення правотворчості вироблення і прийняття нових правових норм. Звідси виділяють основні функції правотворчості: вироблення і прийняття нових нормативноправових актів, юридичних норм; зміна чи доповнення чинних норм права; відміна недіючих (застарілих) актів; систематизація чи впорядкування чинного нормативноправового матеріалу.
Правотворчість здійснюється на основі таких принципів: демократизму (характеризується участю громадян у правотворчому процесі), законності (правотворча діяльність повинна здійснюватись у відповідності до Конституції і чинних законів держави, дотримання встановленого порядку підготовки, прийняття і опублікування нормативноправових актів), гуманізму (основна спрямованість правотворчості на забезпечення і захист прав і свобод особи), професіоналізму (участь у правотворчій діяльності професійно підготовлених, компетентних кваліфікованих спеціалістів), гласності (передбачає відкритість правотворчості для широкої громадськості), науковості (ефективне використання у правотворчості найновіших досягнень науки і техніки).
Залежно від суб'єктів правотворчості виділяють такі її види: державних органів; громадських організацій; трудових колективів.
Правотворчий процес має наступні стадії:
1. Підготовка проекту нормативноправового акта (прийняття рішення компетентного органу про необхідність розробки проекту застосовується право законодавчої ініціативи; визначення учасників цієї розробки, підготовка проекту, обговорення та узгодження проекту із зацікавленими організаціями, доопрацювання проекту, усунення протиріч та зауважень);
2. Прийняття нормативноправового акту (внесення проекту на обговорення в правотворчий орган, його обговорення та прийняття);
3. Опублікування нормативноправового акта. 174