<<
>>

Поняття правотворчості, функції, принципи і види. Основні стадії правотворчого процесу

Правотворчість це діяльність компетентних державних органів, уповноважених державою громадських об'єднань, трудових колективів або (у передбачених законом випадках) всього народу чи його територіальних спільностей із встановлення, зміни чи скасування юридичних норм4.
Іншими словами, це процес створення і розвитку чинного законодавства. За своєю суттю правотворчість це оформлена в закон воля держави.

' Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави. К., 1994.

173

Головне призначення правотворчості вироблення і прийняття нових правових норм. Звідси виділяють основні функції правотворчості: вироблення і прийняття нових нормативноправових актів, юридичних норм; зміна чи доповнення чинних норм права; відміна недіючих (застарілих) актів; систематизація чи впорядкування чинного нормативноправового матеріалу.

Правотворчість здійснюється на основі таких принципів: демократизму (характеризується участю громадян у правотворчому процесі), законності (правотворча діяльність повинна здійснюватись у відповідності до Конституції і чинних законів держави, дотримання встановленого порядку підготовки, прийняття і опублікування нормативноправових актів), гуманізму (основна спрямованість правотворчості на забезпечення і захист прав і свобод особи), професіоналізму (участь у правотворчій діяльності професійно підготовлених, компетентних кваліфікованих спеціалістів), гласності (передбачає відкритість правотворчості для широкої громадськості), науковості (ефективне використання у правотворчості найновіших досягнень науки і техніки).

Залежно від суб'єктів правотворчості виділяють такі її види: державних органів; громадських організацій; трудових колективів.

Правотворчий процес має наступні стадії:

1. Підготовка проекту нормативноправового акта (прийняття рішення компетентного органу про необхідність розробки проекту застосовується право законодавчої ініціативи; визначення учасників цієї розробки, підготовка проекту, обговорення та узгодження проекту із зацікавленими організаціями, доопрацювання проекту, усунення протиріч та зауважень);

2. Прийняття нормативноправового акту (внесення проекту на обговорення в правотворчий орган, його обговорення та прийняття);

3. Опублікування нормативноправового акта. 174

<< | >>
Источник: Кравчук М. В.. Теорія держави і права. Проблеми теорії держави і права: Навчальний посібник. 2002

Еще по теме Поняття правотворчості, функції, принципи і види. Основні стадії правотворчого процесу:

- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Риторика - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридическая этика и правовая деонтология - Юридические лица -