§ 3. Виникнення права
Формування права.
Як уже згадувалося, соціальними нормами первісного суспільства були мононорми (звичаї і табу). Велика регулятивна роль в ньому належала обрядам, ритуалам і міфам - набору прикладів гарної та поганої поведінки.
При переході від привласнюючої економіки до виробляючої (так звана неолітична революція) і появі держави, відбувається розчленовування мононорм на норми права і норми моралі, тобто, як соціальний інститут, право виникає разом із державою. Це пояснюється тим, що багато у чому вони були призвані забезпечити ефективність дій одне одного.
Історично право виникло як результат антагонізму в суспільстві і виражало волю і інтереси економічно пануючих верств населення (це видно, наприклад, якщо проаналізувати нормативно-правові акти східно-деспотичної, рабовласницької і феодальної держав).
На відміну від мононорм, що містилися у свідомості і поведінці людей, правові норми почали оформлятися письмово для загального ознайомлення.
При цьому право було більш складним регулятором, аніж мононорми, адже, окрім заборон, містили зобов’язання і правомочності, що створювали широкі можливості для різнорівневого упорядкування суспільних відносин. Виникнення права є наслідком ускладнення соціальних зв’язків, загострення суперечностей, з урегулюванням яких мононорми вже не могли впоратись.
На сьогодні відомими є три шляхи утворення права:
1) Переростання мононорм у норми звичаєвого права та їх санкціонування силою держави.
2) Правотворчість держави, що виражається у виданні спеціальних документів - нормативно-правових актів (законів, указів тощо).
3) Прецедентне право, що складалось із конкретних рішень судових чи адміністративних органів.
Розвиток права.
Історія розвитку права свідчить, що в умовах переходу від первісного суспільства до державної організації, спочатку затверджувалося „кулачне право”, коли мононорми відновлювались і знову відмінялись за допомогою насильства (себто кулака).
І лише потім настав період панування права, що фіксувалися у письмових джерелах (так зване „писане право”).Правове регулювання в цей перехідний період ще було недостатньо відділене від інших різновидів соціального регулювання (морального, релігійного тощо). Перші нормативні узагальнення як правило, являли собою державно-нормативне вираження індивідуального рішення або ж визначеного та захищеного державою звичаю.
Пізніше відбувся перехід до правотворчості: формулюванню органами законодавчої, виконавчої і судової влади законів, підзаконних актів та прецедентів. Найстаріші юридичні пам’ятки (Закони Ману, Кодекс законів царя Хаммурапі, Закони XII таблиць, Руська Правда тощо) відтворювали норми звичаєвого права, містили узагальнене викладення судових прецедентів, а також деякі безпосередньо законодавчі положення.
У ході подальшого розвитку суспільства той чи інший елемент права отримував домінуюче значення і тим самим сприяв формуванню національних правових систем.
Питання для самоконтролю.
Що таке міфи?
Які існують шляхи утворення права?
Які етапи у своєму розвитку пройшло право?