§ 4. Об’єктивне та суб’єктивне право

Термін «право» вживають у різних значеннях: право першості в черзі; право на подяку за безкорисну допомогу; право співзасновни- ка комерційної корпорації вимагати здійснення його корпоративних прав тощо.

Тому в юридичній науці набув поширення поділ права на загаль- носоціальне, що випливає безпосередньо із соціального життя і не залежить від держави, та спеціально-юридичне, яке є наслідком дер­жавної діяльності, втіленням волевиявлення народу через обраних ним представників.

Спеціально-юридичне право нерідко визначають як «позитивне право», тобто право, що виходить від держави і суспільства, виражене в писаних законодавчих нормах, міститься в нормативно-правових та індивідуально-правових актах. «Позитивне право» протиставляється природному праву, яке виходить від народу і має своїм джерелом саму природу поведінки людини. Природне право є продуктом життєді­яльності людей, наділених невід’ємними, природними правами (пра­во на життя, право на свободу, право на особисту недоторканність тощо), що випливають із природного порядку речей, а відтак, існують незалежно від того, закріплені вони в законі чи ні.

Позитивне право — це свобода та обґрунтованість поведінки лю­дей, що задекларована державою відповідно до чинних нормативно- правових актів та інших джерел права. Це право як соціальне явище становить собою єдність об’єктивного і суб’єктивного.

Юридичне об’єктивне право — це система чинних правових норм і принципів, що санкціоновані, охороняються і захищаються держа­вою, мають загальнообов’язковий характер, є критерієм правомірної чи неправомірної поведінки та існують незалежно від індивідуальної волі й свідомості суб’єкта права.

Юридичне суб’єктивне право — це система правових норм і прин­ципів як сукупність певних можливостей, мір свободи, що належать суб’єкту права, від індивідуальної волі та свідомості якого залежить їх застосування.

Суб’єктивне юридичне право є похідним від об’єктивного, вини­кає на його підґрунті та у його межах.

Між об’єктивним та суб’єктивним аспектами юридичного права існує тісний взаємозв’язок. Поки норма права є загальною і поши­рюється на усі випадки конкретної сфери життєдіяльності людини, вона є об’єктивною. Та коли та сама правова норма стосується певної ситуації і реалізується в конкретній поведінці суб’єкта права, вона од­разу набуває рис суб’єктивної. Чималу частину своїх прав суб’єкт не може здійснювати, якщо він не визнаний державою юридично право­та дієздатним, і не стане носієм суб’єктивного юридичного права. На­діляючи громадян юридичною правосуб’єктністю, держава відкриває доступ до здійснення ними своїх невідчужуваних, природних прав, якими вони володіють від народження.

Між об’єктивним і суб’єктивним правом немає відмінностей у просторі і предметі регулювання. Визначаючи людську діяльність, юридичні норми надають існуючим між людьми стосункам особли­вий характер, перетворюючи їх з фактичних відносин на юридичні. Оскільки людина керується у своїй діяльності юридичними норма­ми, її ставлення до інших людей визначається не тим, що видається їй фактично можливим у кожному конкретному випадку, а тим, як розмежовує ці інтереси право. Тобто, існування права виражається як в існуванні юридичних норм, так і в існуванні юридичних від­носин. Юридичні норми і юридичні відносини — це дві різні сторо­ни права: об’єктивна та суб’єктивна. Юридичні відносини є правом суб’єктивним в силу того, що певні права і обов’язки складають при­належність суб’єкта, а без суб’єкта, поза ним вони не існують. Вод­ночас, юридичні норми безпосередньо не стосуються конкретного суб’єкта. Вони мають більш загальний і абстрактний характер, і в силу цього визнаються правом в його об’єктивному розумінні.

1) мають юридичний характер;

2) є засобами регулювання суспільних відносин;

3) встановлюються і охороняються державою;

4) мають документальну форму вираження і закріплення;

5) породжують правові наслідки.

Однак між об’єктивним і суб’єктивним правом існує чимало від­мінностей:

Запитання для самоконтролю

1. Які засоби соціального регулювання існували в первісному суспіль­стві? В чому полягала їх своєрідність?

2. Якими причинами був викликаний процес виникнення права? З чим він був пов’язаний?

3. В чому полягала суттєва відмінність мононорм первіснообщинного ладу і норм права, які виникли разом із появою держави?

4. Як відбувалася еволюція права в суспільстві? Чим була обумовлена диференціація його норм?

5. Якими підходами керується сучасна юридична наука у визначенні поняття права? В чому полягає сутність кожного з них?

6. Чим в юридичній науці викликаний поділ права на природне і пози­тивне? В чому полягає їх основна відмінність?

7. Дайте визначення понять «об’єктивне право» і «суб’єктивне право». Назвіть їх спільні й відмінні риси.