Висновки до розділу 2

1.Судова компетенція є комплексним поняттям і визначає повноваження судів у різних вимірах: з погляду предмета судо­вого розгляду та предмета судової діяльності, інстанційної побу­дови судової системи та її територіальності.

2. Розподіл компетенції між судами різної юрисдикції не по­рушує єдності судової системи та механізму здійснення право­суддя, що ґрунтуються на спільних джерелах правового регулю­вання, принципах, цілях, властивостях, закладених не тільки в самій природі процесуального права, а й у природі суду як орга­ну, наділеного від імені держави функцією здійснення право­суддя.

3.Найбільш обґрунтованим до визначення судової компетен­ції є підхід, який передбачає застосування функціонального, предметного та територіального критеріїв. Функціональна юрис­дикція характеризує обсяг повноважень судових органів з точки зору видів діяльності, тобто інстанційності; предметна юрисдик­ція — обсяг повноважень щодо відповідних правових об’єктів судового захисту; територіальна охоплює повноваження, визна­чені певною територією діяльності органів судової влади (судо­вим округом).

4.Методологічний підхід, який пропонується застосувати для розмежування судових юрисдикцій та визначення адміністра­тивної юрисдикції, є багатоелементним. Сутність його полягає у виборі стратегії розмежування: 1) через прийняття відповідно­го нормативного акта (нормативних актів); 2) без додаткового урегулювання, лише шляхом теоретичного аналізу завдань різних видів судочинства, сутності та змісту відповідних проце­суальних норм, роз’яснень вищих судів, застосування традицій­них (розгляд спорів з яких видів правовідносин і з якими учас­никами належить до компетенції того чи іншого суду) та особ­ливих критеріїв розмежування судових юрисдикцій.

5.Специфіка публічно-правових спорів, розгляд яких нале­жить до компетенції адміністративних судів, полягає в тому, що публічно-правові відносини припускають апріорі юридично не­рівне положення сторін, одна з яких має владні повноваження, а інша є об’єктом публічно-владного впливу.

6.Позивачем в адміністративній справі можуть бути фізична або юридична особа, яка звертається за захистом своїх прав, свобод та інтересів, якщо вона вважає, що суб’єктом владних повноважень ці права, свободи та інтереси порушені, і сам суб’єкт владних повноважень, на виконання повноважень яко­го подано позовну заяву до адміністративного суду. Таким чи­ном, заперечується позиція, відповідно до якої можливість бра­ти участь в адміністративному провадженні в якості позивача надається виключно фізичним і юридичним особам.