Яка процедура розгляду заяви про фальшивість письмового доказу (ч. 2 cm. 185 ЦПК)?

Однією з новел нового цивільного судочинства є введення правових норм про розгляд судом заяви про сумнів у достовірності наданих суду доказів або їх фальшивості. Раніше ЦПК УРСР 1924 p., 1929 p., а також 1963 р.

Так, згідно з ч. 2 ст. 185 ЦПК у разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду особою, яка бере участь у справі, для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є фальшивим, особа, яка подала цей документ, може просити суд виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів.

Можливість заявлення спору про фальшивість доказів існує при розгляді справ про стягнення позики, про визнання заповіту недійсним (коли заявляється спір про фальшивість, підроблення боргової розписки або заповіту) тощо. Раніше суди такі посилання сторін, в основному, перевіряли за допомогою інших доказів, в тому числі призначенням відповідної експертизи.

За змістом ч. 2 ст. 185 ЦПК заяву про сумнів з приводудостовірності або про фальшивість може бути подано будь-якою особою, яка бере участь у справі, а також відносно будь-якого документа, наданого в якості письмового доказу. При цьому слід виходити з того, що згідно ст. 64 ЦПК письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Враховуючи те, що норма права про подання заяви про фальшивість доказу закладена в статтю, яка регулює дослідження письмових доказів, не слід дослівно розуміти так, що про фальшивість може бути заявлено лише відносно "документа", як зазначається в ч. 2 ст. 185 ЦПК. Хоча наука цивільного процесуального права і виходить з того, що документи є лише різновидом письмових доказів, слід мати на увазі, що згідно прийнятої класифікації, а саме за зовнішньою формою, письмовими доказами є документи у вигляді різних за обов'язковістю посвідчення письмових форм (розписка, акт про нещасний випадок, свідоцтво про народження, нотаріальні договори тощо), що має значення для висновку про те, відносно якого документа можливо заявити спір про фальшивість.

Заяву про сумнів у достовірності доказу або про його фальшивість може бути подано лише в судовому засіданні (а саме - при дослідженні письмових або речових доказів) відносно документа, який уже знаходиться у справі, тобто доданий з позовом або з іншими доказами, або відносно документа, який лише подається особою, яка бере участь у справі, для ознайомлення з ним судом та учасниками процесу.

При цьому особа, яка заявляє спір про фальшивість доказу, повинна чітко зазначити, в чому саме проявляється сумнів у достовірності доказу або його фальшивість, оскільки безпідставне заявлення такого спору є зловживанням своїми процесуальними правами (ч. З ст. 27 ЦПК). Така обґрунтована заява може бути зроблена усно в ході розгляду справи або письмово. У першому випадку усна заява про фальшивість доказу заноситься до протоколу/журналу судового засідання, а письмова заява ~ залучається до матеріалів справи.

Також здається буде правильним, якщо суд попередить особу, яка заявляє про фальшивість, тобто підробку документа, про кримінально-правові наслідки такої заяви, так як підроблення документа є кримінально-караним діянням і безпідставне звинувачення у такому діянні може мати негативні наслідки для особи, яка надає документ (наприклад, цим може ганьбитися честь та гідність особи тощо).

Можливі різні форми підробки письмового доказу: зміна дати, підробка підпису, зміна частини змісту, складання документа в,цілому від імені організації чи особи, які в дійсності його не видавали, підробка штампа, печатки, виправлення цифр тощо. Тобто підроблений або фальшивий документ спотворює або перекручує дійсний стан та існування фактів.

У судовій практиці зустрічаються випадки, коли предметом підробки виступав і приватний документ, наприклад, підроблювалися ділові папери, особисті листи, заяви, письмові пояснення, в яких визнається наявність певного матеріально-правового зобов'язання або факту, який має юридичні наслідки.

У КК 2001 р. явище, пов'язане з фальшивістю (підробкою) документів, також має місце як кримінально-каране діяння і передбачене в ст. ст. 358, 366.

Слід звернути увагу на те, що за змістом ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 188 ЦПК у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, які подали документ, відносно якого заявлено спір про його фальшивість або сумнів у достовірності, не має права забрати доказ назад. Вони лише мають право просити суд виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів.

Проте на практиці можлива ситуація, коли заява з приводу фальшивості документа учасником процесу буде заявлена у судовому засіданні при обговоренні клопотання іншого учасника процесу про залучення документа до матеріалів справи і його дослідження у засіданні. ЦПК не забороняє особі, яка заявляє таке клопотання, що називається "зняти." це клопотання і забрати документ назад без його залучення до матеріалів справи до позитивного вирішення цього клопотання судом.

Разом з тим, суди не зможуть так вільно трактувати положення ч. 2 ст. 185 ЦПК про виключення документа, відносно якого подана заява про фальшивість, з числа доказів і розглядати справу на підставі наявних у справі інших доказів. Це буде суперечити як принципам законності, змагальності, істини, так і деяким нормам матеріального права, що регулюють, наприклад, форми правочинів і, відповідно, допустимість засобів доказування, а значить це може призвести до скасування рішення суду. Тому судді повинні будуть більш відповідальніше ставитися до обов'язку, що міститься в ч. 4 ст. 10 ЦПК, щодо роз'яснення особам, які беруть участь у справі, наслідків вчинення або невчинен-ня процесуальних дій і сприяти здійсненню їхніх прав.