§ 2. РОЗГЛЯД СПРАВ ПРО ПЕРЕДАЧУ безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність

До справ окремого провадження цивільним процесуальним зако­нодавством віднесені справи про передачу безхазяйної нерухомої речі в комунальну власність (п. 7 ст. 234 ЦПК). Пов'язано це з необхідніс­тю вирішення питання про набуття права власності на безхазяйне майно та передання його відповідним суб'єктам.

Основні засади та підстави набуття права власності встановлені ст. 328 ЦК України. Це можуть бути відповідні договори, заповіти, рішення суду тощо. Залежно від специфіки майна (безхазяйна річ, рухома чи нерухома річ, знахідка, скарб тощо) та суб'єкта, який пре­тендує на право власності, закон встановлює загальні та спеціальні способи набуття права власності (статті 329-345 ЦК). Спеціальні спо­соби застосовуються у випадку набуття права власності окремими суб'єктами, цим зумовлюється правовий механізм вирішення даного питання (за набувальною давністю, приватизації, визнання майна без­хазяйним тощо).

Відповідно до ч. 2 ст. 335 ЦК право власності на безхазяйну нерухо­му річ набувається за рішенням суду. Отже, визнання майна безхазяйним та передання його у власність відповідним суб'єктам є одним із встанов­лених законом спеціальних способів набуття права власності. Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 234 ЦПК такі справи розглядаються за правилами окремого провадження, яке характеризується передусім відсутністю спору про право. Однак у судовій практиці трапляються випадки, коли не врахо­вуються положення ч.

Так, у лютому 2006 р. Управління економіки Судацької міської ради (далі — Управління) звернулося до суду із заявою про передачу у влас­ність територіальної громади безхазяйного нерухомого майна у м. Судак. Заявник посилався на те, що 8 листопада 2004 р. зазначене майно (двоповерхова адміністративна будівля, одноповерхові будівлі побутових приміщень, гаражу, токарного цеху, складу, колишня за­правна станція, огорожа, бетонні майданчики, асфальтовані дороги, підземні резервуари) було поставлено на облік як безхазяйне, 13 лис­топада того самого року про це оголошено в газеті й відтоді відомостей про власника майна не надходило.

Судацький міський суд рішенням від 15 червня 2006 p., залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 5 грудня 2006 p., заяву задовольнив.

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України ухвалені рішення скасувала, заяву Управління про пере­дачу безхазяйного нерухомого майна у власність територіальної гро­мади залишила без розгляду, зазначивши, що під час розгляду справи суд притягнув до участі у справі як заінтересовану особу Підприємство, яке заперечувало проти заяви Управління і заявило про свої права на майно, зазначивши, що воно не є безхазяйним, оскільки було передане Підприємству в 1995 р. для ведення господарської діяльності та пере­буває на балансі Підприємства, яке ним фактично володіє, користуєть­ся і розпоряджається. Зазначені обставини свідчать про наявність спору про право, на що не було звернуто уваги судами першої та апе­ляційної інстанцій і справа була вирішена за правилами окремого про­вадження, що суперечить вимогам ч. 6 ст. 235 ЦПК'.

Статус нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість), згідно зі ст.

Безхазяйною, відповідно до закону, є річ, яка не має власника або власник якої невідомий (ст. 335 ГК). У юридичній літературі відміча­ється, що безхазяйним може бути визнане нерухоме майно, на яке не має жодних правовстановлюючих документів, а також за відсутності претендентів на набуття права власності на таке майно або осіб чи організацій, які вважають таке майно своєю власністю. Такі випадки трапляються з об'єктами нерухомості, які знаходяться в аварійному стані або є зношеними, тому їх простіше зняти з балансу, аніж витра­чати зусилля та кошти на їх відновлення, а також нести за них відпо­відальність .

Згідно зі ст. 269 ЦПК з вимогою про передачу безхазяйної нерухо­мої речі у комунальну власність звертатися до суду мають право лише зазначені у законі суб'єкти, а саме — органи, уповноважені управляти майном відповідної територіальної громади. При визначенні цих ор­ганів слід виходити з положень ст. 143 Конституції України, відповід­но до якої управління майном, яке знаходиться у комунальній власнос­ті, здійснюється безпосередньо територіальними громадами сіл, селищ, міста або через створені ними органи місцевого самоврядування та положень статей 5, 6, 11, 16 Закону України «Про місцеве самовряду­вання в Україні», згідно з якими від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (органи місцевого самоврядування) через виконавчі органи, які згідно з Конституцією та цим Законом створюються сільськими, се­лищними, міськими, районними у містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого само­врядування в межах та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 60 зазначеного Закону органи місцевого само­врядування від імені та в інтересах територіальних громад здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, зокрема виконують усі май­нові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власнос­ті у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їх відчуження, визначати в угодах та до­говорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизу­ються та передаються у користування й оренду.

Умови передання безхазяйної нерухомої речі у власність територі­альної громади визначені ЦК України. Передусім згідно з ч. 2 ст. 335 ЦК за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого

1 Див.: Шевченко, Я. М. Компетенція правоохоронних та інших органів виконавчої влади у сфері виявлення та розпорядження безхазяйним майном [Текст] / Я. М. Шев­ченко // Вісн. Акад. праці і соц. відносин Федер. профспілок України. - 2008. -№3(1).- с. 184.

розміщена безхазяйна нерухома річ, вона має бути взята на облік ор­ганом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно. Пов'язано це з тим, що право власності та інші речові права на неру­хомі речі підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійсню­ється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому за­коном (ст. 182 ГК).

Згідно із ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» систему органів державної реєстрації прав становить спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань державної реєстрації прав — Мініс­терство юстиції України, що забезпечує реалізацію державної політи­ки у сфері державної реєстрації прав, та його територіальні органи, які є органами державної реєстрації прав.

Згідно з п. З Прикінцевих положень зазначеного Закону до 1 січня 2012 р. державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках; права власності на об'єкти незавершеного будівництва, а також облік безхазяйного нерухомого майна проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації, створеними до набрання чинності цим Законом та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік робиться оголошен­ня у друкованих засобах масової інформації. Головною метою такого оголошення є виявлення власника майна, щоб уникнути необгрунтова­ного позбавлення його права власності, виявити осіб, які можуть допо­могти у встановленні його особи чи заявити права на це майно.

Орган, уповноважений управляти майном відповідної територіаль­ної громади, згідно зі ст. 335 ЦК може звернутися до суду із заявою про передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі, якщо ніхто не заявить про свої права на неї.

Заява органу, уповноваженого управляти майном відповідної тери­торіальної громади, про передачу безхазяйної нерухомої речі у влас­ність територіальної громади подається до суду за місцезнаходженням цієї речі, тобто за правилами виключної територіальної підсудності. Аналіз чинного законодавства, як зазначається у процесуальній літе­ратурі, дає підстави для висновку, що місцезнаходженням нерухомої речі є таке її розташування та особливості, що дають можливість її ідентифікувати серед інших схожих речей.

За формою та змістом заява про передачу безхазяйної нерухомої речі у власність територіальної громади має відповідати загальним вимогам закону (статті 119, 120 ЦПК). Крім того, у заяві має бути за­значено, яку нерухому річ заявник просить передати у власність тери­торіальної громади, її основні ознаки (наприклад, щодо житлових буді­вель та інших споруд — їх місце розташування, технічні характеристи­ки з планування тощо), яким чином вона виявлена і поставлена на облік як безхазяйна. У заяві мають бути посилання на документи про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік відповідним державним органом, а також зазначення друкованих засобів масової інформації, в яких було зроблено оголошення про взяття відповідної нерухомої речі на облік. Заява про передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність крім зазначеної обов'язкової інформації може містити й інші дані, що зумовлюють набуття відповідною річчю статусу безхазяйної. Право­вими наслідками невідповідності заяви вимогам, які встановлені зако­ном, є залишення заяви без руху на підставі ст. 121 ЦПК.

У випадку, коли суддя, вирішуючи питання про прийняття заяви та відкриття провадження, встановить, що нерухома річ, про передачу якої у власність територіальної громади просить заявник, не була взя­та на облік органом, який здійснює державну реєстрацію права на нерухоме майно, або якщо заява подана до закінчення одного року з дня прийняття цього майна на облік, суд відмовляє у прийнятті за­яви (ст. 276 ЦПК).

Верховний Суд України на підставі узагальнення матеріалів судової практики щодо розгляду справ про передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність зазначив, що інколи до суду зверталися

неналежні заявники, недотримувалася встановлена законом процеду- ра переходу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність. Крім того, судам доводилося відмовляти у прийнятті заяви про передачу безхазяйної нерухомої речі у власність територіальної громади відпо­відно до вимог ст. 271 ЦПК, оскільки такі речі не були взяті на облік органом, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, або заяви подавалися до закінчення одного року з дня прийняття такої речі на облік .

Для забезпечення правильного та своєчасного розгляду справи суддя після порушення справи зобов'язаний відповідно до вимог ци­вільного процесуального законодавства провести всі необхідні підго­товчі дії по справі до судового розгляду. Важливим є вирішення питань щодо залучення до справи всіх заінтересованих осіб та повідомлення їх про місце і час розгляду справи, про належність наданих доказів та допустимість засобів доказування тощо. Слушною є думка щодо до­цільності направлення запитів до відповідних організацій, у яких на­явні відомості про цю річ (житлово-експлуатаційні організації, відділи житлово-комунального господарства тощо) .

Розгляд справ про передачу безхазяйної нерухомої речі у комуналь­ну власність здійснюється за загальними правилами цивільного судо­чинства із винятками та доповненнями, передбаченими главою 8 роз­ділу 4 ЦПК. Розгляд справ про передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність здійснюється суддею одноособово. Відповідно до закону ці справи розглядаються судом за участю заявника і заінте­ресованих осіб (ст. 272 ЦПК). Вирішуючи справу, суд встановлює, чи дійсно нерухома річ є безхазяйною, тобто не має власника або він не­відомий, чи є фактичні володільці, що певним чином використовують це майно, чи не належить воно померлій особі, особі, яка оголошена померлою або визнана безвісно відсутньою, і т. ін. Ці обставини мають суттєве значення щодо розгляду справи по суті. Так, відповідно до за­кону, якщо померла особа або особа, яка оголошена померлою, не мають спадкоємців за заповітом і за законом, у випадку усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття суд визнає спадщину відумерлою за заявою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

1 Див. Лист Верховного Суду України від ЗО січня 2007 р. № 9-12.

2

Див.: Гражданско-процессуальный кодекс РСФСРс постатейным приложением судебных документов и комментариями [Текст] / Н. Р. Вильчур, А. Н. Долженко, А. М. Кожевников и др. - М. : Проспект, 1999. - С. 293.

778

Не може бути визнане безхазяйним і майно безвісно відсутньої особи. Згідно зі ст. 44 ЦК України на підставі рішення суду про визнан­ня фізичної особи безвісно відсутньою нотаріус за останнім місцем її проживання описує належне їй майно та встановлює над ним опіку. За заявою заінтересованої особи або органу опіки та піклування над майном фізичної особи, місце перебування якої невідоме, опіка може бути встановлена нотаріусом до ухвалення судом рішення про визнання її безвісно відсутньою. Опікун над майном фізичної особи, яка визна­на безвісно відсутньою, або фізичної особи, місце перебування якої невідоме, приймає виконання цивільних обов'язків на її користь, по­гашає за рахунок її майна борги, управляє цим майном в її інтересах. За заявою заінтересованої особи опікун над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, або фізичної особи, місце перебуван­ня якої невідоме, надає за рахунок цього майна утримання особам, яких вони за законом зобов'язані утримувати. Опіка над майном припиня­ється у разі скасування рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою, а також у разі появи фізичної особи, місце пере­бування якої було невідоме.

При розгляді справ окремого провадження, у тому числі при роз­гляді справ про передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність, передбачена ЦПК процедура заочного розгляду не може бути застосована. Верховний Суд України, узагальнюючи практику ухва­лення та перегляду заочних рішень у цивільних справах, звернув ува­гу суддів на те, що заочне рішення може ухвалюватися лише у справах позовного провадження'. Проте судова практика свідчить, що суди не завжди дотримуються зазначеної вимоги закону. Так, Московський районний суд м. Харкова, розглянувши справу за заявою Харківської міської ради про передачу безхазяйного нерухомого майна (теплових

мереж) у комунальну власність територіальної громади м. Харкова,

2

ухвалив заочне рішення, яким заявлену вимогу задовольнив .

За результатами розгляду справи суд ухвалює рішення, яким задо­вольняє або відхиляє вимогу заявника про передачу нерухомої речі у комунальну власність. Визначивши, що нерухома річ є безхазяйною, тобто не має власника або залишена ним без намірів зберігати право

1 Див.: Узагальнення практики ухвалення та перегляду судами заочних рішень у цивільних справах [Електронний ресурс] // Верховний Суд України. - Режим до­ступу: п

2

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 22 вересня 2009 p., спра­ва № 2-0-316/2009 [Електронний ресурс] // Єдиний державний реєстр судових рішень України. - Режим доступу: пир:/Д¥\у\у.геуе8гґ.соигІ.£ОУ.иа.

власності на нього, взята на облік в установленому порядку органом, який здійснює реєстрацію прав на нерухоме майно, та що з дня взяття цієї речі на облік сплив один рік, суд ухвалює рішення про передачу безхазяйної нерухомої речі у власність відповідної територіальної гро­мади. Рішення суду про передачу безхазяйної нерухомої речі у власність територіальної громади є підставою для державної реєстрації права власності на це майно в порядку, встановленому законом. Рішення суду про передачу безхазяйного нерухомого майна у комунальну власність є правовстановлювальним документом, на підставі якого проводиться державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна . Судове рішення за цією категорією справ може бути оскаржене та на­буває законної сили в передбаченому законом загальному порядку.

—