Чи вправі суд вийти за межі позовних вимог при розгляді певних категорій справ, якщо це передбачено нормами матеріального закону?

Предмет судового розгляду формується позовною заявою, в якій вказується вимога позивача. Суд в силу принципу диспозитивності (ст. 11 ЦПК) не може вийти за межі позовних вимог.

У ч.

Разом з тим, наприклад, згідно з ч. 2 ст. 166 СК одночасно з позбавленням батьківських прав суд може за вимогою позивача чи з власної ініціативи вирішити питання про стягнення аліментів на дитину. У відповідності до ч. 5 ст. 216 ЦК суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Проте, новий ЦПК не надає суду такого права, суд не повинен з власної ініціативи виходити за межі позову, оскільки норми матеріального права не повинні суперечити нормам процесуального права, якими суд керується при вирішенні спору (ст. 2 ЦПК).

Разом з тим, не є порушенням диспозитивності чи виходом за межі позову задоволення позову на меншу суму, аніж заявлені вимоги. Наприклад, при позові про право власності в порядку спадкування на обов'язкову частку можна зменшити частку, якщо в позові або арифметична помилка, або позивач хоче більше, ніж положено по закону.

Не є виходом за межі позову стягнення аліментів в грошовому виразі замість стягнення в частці, чи навпаки, оскільки предметом позову є стягнення аліментів, а визначення його розміру та порядку стягнення знаходиться в компетенції суду. Не є влходом за межі позову про виділення майнового паю в натурі стягнення із колективного майна належної позивачу частки майна іншим, ніж зазначено ним матеріального об'єкту спору, наприклад, замість стягнення паю в грошовому виразі виділенняпозивачу майна в натурі, оскільки предмет позову незмінний - виділення майновою паю.