<<
>>

Яким чином суд безпосередньо застосовує Конституцію України при вирішенні цивільних справ? Як діяти суду, якщо він прийде до висновку про невідповідність тієї чи іншої норми закону Конституції?

Конституція України є основним джерелом цивільного процесуального права. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України «Про міжнародне приватне право».

Згідно з ч. 1 ст. 8 ЦПК суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою Україною.

Статтею 8 Конституції України передбачено, що норми Конституції є нормами прямої дії. Проте практика застосування зазначеного положення викликає суттєві зауваження, оскільки нехтування цим є обмеженням громадян у захисті своїх прав.

Складним практичним аспектом застосування норм Конституції як норм прямої дії є те, що кожна норма Основного Закону обростає іншими нормами з різних галузей права, що створює небезпеку розчинення конституційних положень в безлічі інших законів.

Разом з тим, вчені-конституціалісти зазначають, що норми Конституції не слід як абсолютизувати, так як конституційні права і свободи та гарантії їх реалізації сформульовані загально, що є об'єктивним, проте не слід і обмежувати їх роль лише як юридичної бази для поточного законодавства. У зв'язку з щщ безпосередню і опосередковану дію норм Конституції слід розглядати як складові форми прямої дії конституційних норм.

При вирішенні цивільних справ застосовувати конституційні норми як норми прямої дії не завжди можливо, оскільки в деяких випадках норми Конституції потребують додаткової регламентації. Тобто, будь-яка банкетна конституційна норма має застосовуватись завдяки прийнятому відповідному закону через його безпосереднє застосування. Якщо ж такого закону немає, а відмовити у правосудді не дозволяється (ч. 8 ст. 8 ЦПК), тоді зазначена конституційна норма має застосовуватись безпосередньо за її змістом. На жаль, в судовій практиці зазначене положення нерідко не використовується, хоча на це націлює суди рішення Конституційного Суду України від 19.04.2001 р.

№ 40-рп/2001 (справа щодо завчасного сповіщення про мирні зібрання), де зазначено, що норми Конституції застосовуються безпосередньо незалежно від того, чи прийнято на їх розвиток відповідні закони або інші нормативно-правові акти (п. 2).

Відповідно до ст. 83 Закону України «Про Конституційний Суд України» у разі виникнення в процесі загального судочинства спору щодо конституційності норми закону, яка застосовується судом, провадження у справі зупиняється. За таких умов відкривається конституційне провадження у справі і справа розглядається Конституційним Судом невідкладно.

Застосування зазначеного положення роз'яснено в п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 р. «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя»: у разі невизначеності в питанні про те, чи відповідає Конституції України застосований закон або закон, який підлягає застосуванню в конкретній справі, суд за клопотанням учасників процесу або за власною ініціативою зупиняє розгляд справи і звертається з мотивованою ухвалою до Верховного Суду України, який відповідно до ст. 150 Конституції України може порушувати перед Конституційним Судом України питання про відповідність Конституції законів та інших нормативно-правових актів. Таке рішення суд може прийняти на будь-якій стадії розгляду справи. Зазначене роз'яснення пізніше було закріплено на рівні закону, а саме в ч. З ст. 8 нового ЦПК.

У тому же п. 2 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України роз'яснено, що суд безпосередньо застосовує Конституцію у разі:

1) коли зі змісту норм Конституції не випливає необхідність додаткової регламентації її положень законом;

2) коли закон, який був чинним до введення в дію Конституції чи прийнятий після цього, суперечить їй;

3) коли правовідносини, що розглядаються судом, законом України не врегульовано, а нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою або Радою міністрів Автономної Республіки Крим, суперечить Конституції України;

4) коли укази Президента України, які внаслідок їх нормативно-правового характеру підлягають застосуванню судами при вирішенні конкретних судових справ, суперечать Конституції України.

Якщо зі змісту конституційної норми випливає необхідність додаткової регламентації її положень законом, суд при розгляді справи повинен застосувати тільки той закон, який ґрунтується на Конституції і не суперечить їй.

Разом з тим, вважаємо, якщо суд переконаний у тому, що застосований закон або закон, якій підлягає застосуванню, суперечить Конституції, він вирішує справу на підставі безпосереднього застосування норм Конституції, оскільки інакше порушуватиметься принцип прямої дії Конституції, а, крім того, закон вказує, якщо у суду є сумнів. У такому разі після вирішення справи суд уже буде зобов'язаний звернутися за відповідною процедурою до Конституційного Суду України для перевірки конституційності даного закону.

<< | >>
Источник: М.І. Балюк, Д.Д. Луспеник. Практика застосування цивільного процесуального кодексу України (цивільний процес у питаннях і відповідях). Коментарії, рекомендації, пропозиції. - X.,2008.- 708 с.. 2008

Еще по теме Яким чином суд безпосередньо застосовує Конституцію України при вирішенні цивільних справ? Як діяти суду, якщо він прийде до висновку про невідповідність тієї чи іншої норми закону Конституції?:

  1. 2.3. Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі
  2. 2.4. Чинність закону про кримінальну відповідальність у просторі
  3. Розгляд цивільних справ третейськими судами
  4. Стаття 16. Правова допомога при вирішенні справ в адміністративному суді
  5. Стаття 162. Повноваження суду при вирішенні справи
  6. Стаття 8. Законодавство, відповідно до якого суд вирішує справи
  7. ЗМІСТ
  8. Яким чином суд безпосередньо застосовує Конституцію України при вирішенні цивільних справ? Як діяти суду, якщо він прийде до висновку про невідповідність тієї чи іншої норми закону Конституції?
  9. Яким чином при вирішенні цивільних справ суд застосовує норми права інших держав?
  10. Яким чином у цивільному процесі реалізується принцип безпосередності судового розгляду та в яких процесуальних нормах він проявляється? Чи діє цей принцип на стадії провадження до судового розгляду?
  11. Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки (ч.З ст. 27 ЦПК). Чи передбачені в ЦПК заходи протидії зловживанню учасниками процесу своїми процесуальними правами та яким чином вони застосовуються?
  12. Яким чином суд може встановити, що надані йому докази одержані з порушенням порядку, вставленому законом, при виконанні положення ст. 59 ЦПК?
  13. Згідно зч.4 ст. 61 ЦПК вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, обов'язковий для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Чи є обов'язковим для суду такий вирок, в якому визначений розмір шкоди, завданого особі? Чи є обов'язковим для суду, що розглядає цивільну справу, постанова слідчих органів та з яких питань?
  14. Як розуміти положення п.7ч.1 ст. 152 ЦПК про передачу речі, яка є предметом позову, на зберігання іншим особам при вирішенні питання про забезпечення позову?
  15. Яким чином суд повинен виконати припис ч. 1 cm. 130 ЦПК про те, що попереднє судове засідання проводиться з метою з'ясування можливості врегулювання спору до судового розгляду?
  16. Яким чином суд вправі виконати таке завдання попереднього судового засідання як вирішення питання про склад осіб, які братимуть участь у справі?
  17. ЦПК передбачено обов'язок суду зупинити провадження у справі у разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається, зокрема, в порядку конституційного судочинства (п. 4 ч. 1 cm. 201). Які особливості такої підстави для зупинення провадження у справі?
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -