Чи правильні дії суду щодо визначення норми матеріального права, що регулює спірні правовідносини, на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі, якщо зазначений позивачем закон дозволяє йому не сплачувати судовий збір?
Однією з однак правосуддя є застосування до спірних правовідносин норм матеріального і процесуального права, незалежно від позиції сторін у справі.
Питання про відкриття провадження у справі суддя ви^ рішує не пізніше десяти днів з дня надходження належним чином оформленої заяви до суду або закінчення строку, встановленого для усунення недоліків (ч.
З ст. 122 ЦПК). У тому разі, якщо при поданні позовної заяви не сплачено судовий збір, суддя постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків (ч. 1 ст. 121 ЦПК). Даючи позивачу вказівки щодо сплати судового збору, суддя повинен визначити його розмір, а для цього необхідно встановити норму матеріального права, яка підлягає застосуванню до конкретних правовідносин.Позиція суду з цього питання на цій стадії цивільного процесу попередня, а в кінцевому варіанті вона буде встановлена лише в рішенні суду. Разом з тим, для того, щоб визначити, чи підлягає прийняттю позовна заява із відкриттям провадження у справі чи вона підлягає залишенню без руху з підстави не сплати судового збору, суддя зобов'язаний встановити спірні правовідносини, що виникли між сторонами, визначити норму матеріального права, яка підлягає застосуванню у даному випадку. Не вирішуючи цих питань, суддя не зможе виконати завдання, покладені на нього на стадії прийняття позовної заяви і відкриття провадження у справі.
Наприклад, позивачі нерідко при пред'явленні позову і не сплаті судового збору посилаються в позовній заяві на те, що спір виник із правовідносин, що регулюються законами, які звільняють їх від сплати судового збору (закони «Про захист прав споживачів», «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» тощо). Проте, якщо обґрунтування позову вказують на те, що спірні правовідносини, що виникли, регулюються іншими законами, суддя вправі залишити заяву без руху і запропонувати позивачу сплатити судовий збір.
Еще по теме Чи правильні дії суду щодо визначення норми матеріального права, що регулює спірні правовідносини, на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі, якщо зазначений позивачем закон дозволяє йому не сплачувати судовий збір?:
- Якщо на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі окремого провадження вбачається спір про право, то чи можна зразу же залишити заяву без розгляду, так як за змістом ч. 6 ст. 235 ЦПК це можливо лише під час розгляду справи?
- В якому розмірі вираховується судовий збір при зверненні з позовом про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, дарування, а також про застосування наслідків недійсності правочину, якщо позивач не заявляє вимог про присудження йому майна (грошових коштів)?
- Відповідно до п/п з) п. 1 ст. З Декрету Кабінету Міністрів «Про державне мито» розмір державного мита при поданні апеляційної (касаційної) скарги складає 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви. Чи повинна сторона сплачувати судовий збір (державне мито до прийняття закону про судовий збір) при поданні апеляційної (касаційної) скарги, якщо рішення оскаржується лише в частині стягнення судових витрат?
- У ході проведення попереднього судового засідання відповідач заявив клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства і позивач згоден із заявленим клопотанням. Чи вправі суд закрити провадження по справі в попередньому судовому засіданні з цих підстав?
- Чи потрібно у справах окремого провадження постановляти ухвалу про відкриття провадження у справі та проводити попереднє судове засідання?
- Чи можна на підставі п. 4 ч. 1 ст. 201 ЦПК зупинити провадження у справі у разі, якщо заява учасника процесу з аналогічного питання прийнята до провадження Європейського Суду з прав людини?
- Відповідно до ст. 328 ЦПК у разі відкриття касаційного провадження у справі суддя-доповідач витребовує справу із суду першої інстанції. Як бути з розглядом касаційної скарги, якщо справа знаходиться в апеляційному суді у зв'язку з поданням апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, наприклад, на ухвалу про передачу справи до іншого суду, про роз'яснення рішення, відмови ухвалити додаткове рішення тощо?
- Якщо апеляційний суд скасував рішення районного суду та направив справу на новий судовий розгляд, а при подачі касаційної скарги Верховний Суд України витребував справу, то який порядок направлення справи? Чи слід зупиняти провадження у справі? Хто в цьому випадку буде винним за порушення строків розгляду справи, якщо зупинити провадження у справі не можна?
- Згідно зч.4 ст. 61 ЦПК вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, обов'язковий для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Чи є обов'язковим для суду такий вирок, в якому визначений розмір шкоди, завданого особі? Чи є обов'язковим для суду, що розглядає цивільну справу, постанова слідчих органів та з яких питань?
- Стаття 167. Проголошення судового рішення, видача або направлення судового рішення особам, які беруть участь у справі, та особам, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси чи обов'язки
- Чи необхідно після скасування рішення в апеляційному чи касаційному порядку з направленням справи на новий"судовий розгляд постановляти ухвалу про відкриття провадження у справі та провадити попереднє судове засідання?
- Яким судом вирішується питання про видачу дубліката виконавчого листа у справі про визнання та виконання рішення іноземного суду: судом, що дозволив примусове виконання на території України зазначеного судового рішення чи судом, що ухвалив рішення?
- Суддя апеляційної інстанції повернув організації апеляційну скаргу, посилаючись на те, що вона не є юридичною особою і не має права на подання скарги, незважаючи на те, що приймала участь у справі в якості позивача (відповідача) в суді першої інстанції. Чи правильні дії судді?