<<
>>

Згідно зч.4 ст. 61 ЦПК вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, обов'язковий для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Чи є обов'язковим для суду такий вирок, в якому визначений розмір шкоди, завданого особі? Чи є обов'язковим для суду, що розглядає цивільну справу, постанова слідчих органів та з яких питань?

Правило, закріплене в ч. 4 ст. 61 ЦПК, розширеному тлумаченню не підлягає. Тому вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, з питання про розмір шкоди, завданого злочином, для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дії особи, стосовно якої ухвалено вирок, не є обов'язковим.

Зі змісту ст. 61 ЦПК слідує, що постанови слідчих органів не володіють ознакою преюдиціальності. Тому факти і правовідносини, встановлені постановою слідчих органів, не обов'язкові для суду, що розглядає цивільну справу. Разом з тим, вони повинні бути оцінені судом наряду з іншими доказами.

Таким же чином вирішується зазначене питання і щодо постанови суду у справі про адміністративне правопорушення (ч. 4 ст. 61 ЦПК).

Неврахування зазначених вимог призвело до скасування судових рішень у наступній справі.

М.В.І. звернувся в суд із позовом до М.В.Б. про відшкодування шкоди. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що з вини відповідачки 9.02.2002 р. навул. Миколаївська дорога м. Одеси скоїлась дорожньо-транспортна пригода, в результаті чого його автомобілю АУДИ-А4 завдані механічні пошкодження. З урахуванням наведеного, просив стягнути з М.В.Б. 15458,23 гри. матеріальної шкоди та 15000 грн. моральної шкоди, оскільки внаслідок її неправомірних дій він морально страждав та нервово переживав, а також просив стягнути судові витрати.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 14 липня 2005 року позов М.В.І. задоволений частково. На користь позивача з М.В.Б. стягнуго 10968,23грн. матеріальної шкоди та 2000 грн. моральної шкоди, вирішене питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 08 червня 2006 р. рішення районного суду змінене, в частині відшкодування матеріальної шкоди залишено без змін, а в частині відшкодування моральної шкоди скасовано і в задоволенні цього позову відмовлено.

Колегія суддів з касаційного розгляду справ судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області, розглядаючи касаційну скаргу на підставі Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій України" щодо забезпечення касаційного розгляду цивільних справ" від 22.02.2007 р., своєю ухвалою від 22.05.2007 р. скасувала ухвалені судові рішення та направила справу на новий розгляд, зазначивши наступне.

Відповідно до ст. 202 ЦПК України 1963 р. (ст. 213 ЦПК 2004 р.) рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Задовольняючи позовні вимоги М.В.І. в частині відшкодування матеріальної шкоди, районний суд, з висновками якого в цій частині погодився й апеляційний суд, виходив з того, що винним в ДТП є відповідачка М.В.Б., що підтверджено адміністративним матеріалом, розмір завданої шкоди позивачем доведений.

Проте повністю погодитися з такими висновками судів не можна, оскільки до них як суд першої, так і суд апеляційної інстанцій дійшли з порушенням норм матеріального та процесуального права, так як виходили з доведеності вини М.В.Б., обмежившись даними адміністративного матеріалу по факту ДТП.

Проте, як вбачається з постанови апеляційного суду Одеської області від 4 листопада 2002 р., постанова судді Суворовського районного суду м. Одеси від 15.03.2002 р. відносно відсутності вини М.В.Б. у ДТП скасована, провадження в адміністративній справі закрито у зв'язку зі снли-вом строку накладення адміністративного стягнення.

З мотивувальної частини вказаної постанови вбачається, що причиною скасування постанови районного судді стали необґрунтованість та поспішність висновків суду, тоді як інші обставини та докази, що були наявними у справі, судом належним чином не оцінені та не досліджені.

Таким чином, апеляційний суд не визнавав вини в ДТП М.В.Б., а вказав, що ці докази підлягають оцінці та дослідженню, а оскільки у зв'язку зі спливом строку притягнення до адміністративної відповідальності провадження у справі про адміністративне правопорушення було закрито, то перевірити вказані обставини та докази зобов'язаний був саме суд при вирішенні цивільного позову про відшкодування шкоди, оскільки для задоволення позову треба довести, зокрема, вину відповідача.

Згідно зі ст. 62 ЦПК 1963 р. (ст. 212 ЦПК 2004 р.) суд повинен оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

У зв'язку з наведеним, колегія суддів з касаційного розгляду справ зазначає, що наявність у справі постанови апе-ляційного суду від 4 листопада 2002 р. про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності М.В.Б. у зв'язку з необґрунтованістю та поспішністю висновків суду та при відсутності обставин, які б свідчили про вину інших учасників ДТП, не звільняло суди від обов'язку перевірки доводи сторін щодо причин ДТП і вини його учасників у заподіянні шкоди, оскільки відповідно до статей 31, 32 ЦПК України 1963 р., що діяв на час ухвалення рішення судом першої інстанції, для суду був обов'язковим лише вирок суду щодо певних фактів, а підставами звільнення від доказування є факти, встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили по цивільній справі, в якій беруть участь ті ж самі особи. Постанова судді в справі про адміністративне правопорушення такою підставою не була.

Зазначена постанова не є підставою для звільнення від доказування і за правилами ч. 4 ст. 61 ЦПК 2004 р., який діяв на час перевірки рішення апеляційним судом, оскільки в ній не вказано з вини яких осіб вчинено ДТП.

Як убачається з матеріалів справи, М.В.Б. протягом судового розгляду справи посилалася на винні дії саме М.В.І., які стали причиною зіткнення автомобілів і їх ушкодження та для підтвердження своїх доводів наводила певні доводи, надавала докази, однак суд їх, всупереч вимогам ЦПК України, без достатніх підстав залишив поза увагою.

Між тим, з'ясування питання щодо правомірності дій обох водіїв у момент ДТП має суттєве значення для правильного вирішення спору. Апеляційний суд не усунув зазначених порушень (Архів апеляційного суду Харківської області. - Ухвала суду в справі № 299-кс-07 ).

<< | >>
Источник: М.І. Балюк, Д.Д. Луспеник. Практика застосування цивільного процесуального кодексу України (цивільний процес у питаннях і відповідях). Коментарії, рекомендації, пропозиції. - X.,2008.- 708 с.. 2008

Еще по теме Згідно зч.4 ст. 61 ЦПК вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, обов'язковий для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Чи є обов'язковим для суду такий вирок, в якому визначений розмір шкоди, завданого особі? Чи є обов'язковим для суду, що розглядає цивільну справу, постанова слідчих органів та з яких питань?:

  1. Стаття 9. Правові наслідки засудження особи за межами України
  2. Стаття 72. Підстави для звільнення від доказування
  3. Обставини, визнані судом загальновідомими,
  4. Право на позов, право на пред’явлення позову та процесуальний порядок його реалізації
  5. Стаття 61. Підстави звільнення від доказування
  6. § 3. Предмет до ка тл вз п її я. Факти, які не потребують доказування
  7. § 5. Законна сила судового рішення
  8. ЗМІСТ
  9. За загальним правилом, викладеним у ст. 15 ЦПК, усі цивільно-правові спори, в яких однією із сторін є фізична особа, належать до компетенції судів загальної юрисдикції. Чи є виключення з цього правила?
  10. Чи може протокол допиту свідка у кримінальній справі, в якій провадження закрито, бути письмовим доказом у цивільній справі? Чи обов'язково повторно допитувати цю особу як свідка у цивільній справі?
  11. Згідно зч.4 ст. 61 ЦПК вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, обов'язковий для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Чи є обов'язковим для суду такий вирок, в якому визначений розмір шкоди, завданого особі? Чи є обов'язковим для суду, що розглядає цивільну справу, постанова слідчих органів та з яких питань?
  12. Чи вправі суд, не призначаючи експертизу у справі, яку він розглядає, обґрунтувати своє рішення висновком експертизи, який було отримано і покладено в основу рішення суду при розгляді іншої справи або іншим судом? Якщо не вправі, то які правові наслідки можуть наступити, якщо на основі такого висновку експертизи суд ухвалив своє рішення?
  13. Які наступають правові наслідки у разі, якщо відповідач чи інші особи порушили встановлену судом заборону вчиняти певні діл і, незважаючи на таку заборону, прийняли відповідні рішення чи вчинили певні дії?
  14. Глава 18. РОЗГЛЯД СПРАВ ПРО ОБМЕЖЕННЯ ЦИВІЛЬНОЇ ДІЄЗДАТНОСТІ, ВИЗНАННЯ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ НЕДІЄЗДАТНОЮ ТА ПОНОВЛЕННЯ ЦИВІЛЬНОЇ ДІЄЗДАТНОСТІ
  15. Статтею 289 ЦПК передбачено, що у випадках, коли справа про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, розглядається з метою охорони державних інтересів та національної безпеки, про судове засідання повідомляється лише заявник. Чи не є це порушенням принципів гласності та відкритості?
  16. Відповідно до ч. 2 ст. 311 ЦПК висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої інстанції при новому розгляді справи. Що розуміється під такими висновками і мотивами?
  17. При скасуванні ухвали суду першої інстанції в яких випадках апеляційний суд вправіпостановити нову ухвалу, а в яких випадках вирішує питання про передачу справи на новий розгляд?
  18. У ст. 361 ЦПК наведені підстави для перегляду судових актів, що набрали законної сили, у зв'язку з но-вовиявленими обставинами. Чи являється зазначений перелік вичерпним?
  19. Предмет доказування. Підстави звільнення від доказування
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -