Відсутність спору про право
Важливо повторно наголосити, що окреме провадження не безспірне, адже в межах такого провадження допускається спір, але лише спір про факт. Заінтересовані особи (їхні представники) можуть заперечувати існування юридичного факту, оспорювати докази, подані заявником у справі про встановлення даного факту, що має юридичне значення [103, с.
374].Хоча суди не завжди дотримуються вищенаведеного погляду, як наслідок, у порядку позовного провадження розглядаються справи окремого провадження. Наприклад, у рішенні Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області від 02 квітня 2013 р. у справі № 712/12306/2012 зазначено, що при розгляді справи суд першої інстанції не врахував, що Особа 3 заперечував проти задоволення заяви Особа 2.
Отже, як указується в рішенні суду, між Особа 2 та Особа 3 виник спір щодо встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу. Тому рішення Ужгородського міськрайонного суду від 12 грудня 2012 р. було скасовано, а заяву Особа 1 в інтересах Особа 2 про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу - залишено без розгляду із роз’ясненням заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах [176].
Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 235 ЦПК України, якщо під час розгляду справи в порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз’яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. Таким чином, законодавець визначив лише наслідки виникнення спору про право у справі окремого провадження.
Однак виникає питання: чи у всіх випадках заява заінтересованої особи про наявність спору про право у справі окремого провадження зумовлює залишення заяви про встановлення відповідного факту без розгляду?
Видається, що заява заінтересованої особи про наявність спору про право під час розгляду судом справи окремого провадження не є безумовною підставою для залишення заяви без розгляду, оскільки суд визначає наявність чи відсутність спору про право не лише на підставі такої заяви і зазначених у неї доводів, а й матеріалів цивільної справи та розгляду позиції інших осіб, які беруть участь у справі.
Лише встановивши, що заява заінтересованої особи про наявність спору про право в такій справі є обґрунтованою і суб’єктивні права заявника, пов’язані із встановлюваним юридичним фактом, не є безспірними, суд залишає заяву без розгляду. У випадку відсутності спору про право, про яке заявляє заінтересована особа, суд відмовляє в задоволенні такої заяви за її необґрунтованістю.Інше питання, якщо одразу в самій заяві вбачається спір про право та провадження у справі ще не відкрито. Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму ВС України від 31 березня 1995 р. № 5 [139, с. 266] у тому разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов’язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні. Тобто, у такому випадку суддя постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження.
2.
Еще по теме Відсутність спору про право:
- Яким чином реалізується на практиці положення про наявність спору про право, що є наслідком залишення заяви без розгляду?
- Які особливості справ про передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність? Чи немає спору про право власності?
- Відсутність рішення або ухвали суду про відмову у відкритті провадження або закриття провадження у справі, які набрали законної сили, у справі того самого заявника, про той самий предмет і з тих самих підстав
- Що означає положення ч. З ст. 36 ЦПК про те, якщо від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, не надійшло повідомлення про згоду на участь у справі, справа розглядається без неї?
- Відсутність у провадженні цього чи іншого суду справи того самого заявника, про той самий предмет і з тих самих підстав
- Стаття 17. Право сторін на передачу спору на розгляд третейського суду
- Чи не є відмовою від права на звернення до суду за захистом договір про передачу спору на вирішення до третейського суду?
- Яким чином суд повинен виконати припис ч. 1 cm. 130 ЦПК про те, що попереднє судове засідання проводиться з метою з'ясування можливості врегулювання спору до судового розгляду?
- Що означає "спір про право", при наявності якого суддя постановляє ухвалу про відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу?
- У позовній заяві крім відповідача позивач указав про третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Чи зобов'язаний суд у такому разі притягувати цю особу для участі у справі в будь-якому випадку?
- Чи можливо одночасно з розглядом справи про усиновлення вирішити питання про захист майнових прав дитини, наприклад, про право власності дитини на майно тощо?
- Вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили (ч. 6 ст. 154 ЦПК). Суд першої інстанції ухвалою забезпечив позов, а потім ухвалив рішення по суті спору, задовольнивши позов. Проте при апеляційному перегляді апеляційний суд скасував рішення суду і ухвалив нове рішення про відмову в задоволенні позову, не вирішивши питання про скасування вжитих заходів забезпечення позову. Чи є достатнім рішення апеляційного суду для висновку про те, що заходи забезпечен
- Чи вправі суд замінити чи звільнити певну особу від участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, якщо прийде до висновку про те, що ця особа була помилково залучена до участі у справі?
- Якщо взяти за приклад справу про стягнення позики, де основним доказом є письмова розписка або договір на суму, яка не менш як у десять разів перевищує встановленийзаконом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем е юридична особа -незалежно від суми (ст. ст. 1046, 1047 ЦК), то у разі заявлення спору про недійсність або фальшивість письмової розписки, чи зможе суд виключити таку розписку (чи договір) з числа доказів?
- Чи є підставою для залишення позову без руху відсутність копій документів, доданих до позовної заяви для третьої особи, оскільки за положеннями ч. 2 ст. 127 ЦПК цій особі направляється лише копія ухвали про відкриття провадження у справі та копія позовної заяви? Однак це суперечить положенням ч. 1 ст. 120 ЦПК. Як усунути ці розбіжності?