Правовий характер вимоги
Досі тривають дискусії про те, чи варто правовий характер вимоги визначати як передумову права на звернення до суду. Так, С. О. Іванова вважає, що не підлягають розгляду в суді вимоги, які не мають правового характеру, які не підлягають захисту в суді, а також в іншому порядку [188, с.
1]. Натомість М. Й. Штефан зазначає, що з’ясування, чи є пред’явлена вимога правовою - складова правосуддя і встановлюється в судовому засіданні під час розгляду справи по суті, а не при відкритті провадження. Крім того, наявність правового характеру у вимозі охоплюється підвідомчістю суду справ, що є самостійною умовою, оскільки тільки такі вимоги відповідно до п. 1. ч. 2 ст. 122 ЦПК України підлягають розглядові в судах [244, с. 338].З цього приводу О. С. Снідевич указує, що цивільний процес - це форма захисту матеріального права. Цивільний процес не може існувати самостійно безвідносно до матеріального права, а існує лише в тісному зв’язку з ним та покликаний примусово захищати це право. У зв’язку з цим захисту за допомогою передбаченого законом способу підлягають лише ті права, можливість існування яких передбачена матеріальним законодавством. Відсутність закріплення в матеріальному законі певного абстрактного права або способу його захисту, обраного особою, повинна тягнути відсутність права на процес щодо його захисту. В іншому разі виникає ситуація, коли матеріальний закон навіть теоретично не передбачає можливості існування певних матеріальних правовідносин, а процесуальний закон передбачає право на процес у спорах, що нібито виникають із таких правовідносин; матеріальний закон взагалі не передбачає існування певного матеріального права особи, а процесуальний закон надає особі можливість захищати це право в суді. Безумовно, що такий процес із самого початку позбавлений будь-якого змісту [188, с. 2].
Вищенаведена точка зору науковця видається обґрунтованою, однак із зауваженням, що має йтися не лише про захист матеріального права, а й охоронюваного законом інтересу у справах позовного провадження.
А у справах окремого провадження - про їхню охорону.Також варто зауважити, що охорона інтересів заявників у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення в сімейних відносинах, безпосередньо закріплена в СК України та ЦПК України, як наслідок, такі вимоги є завідомо правовими.
Перелік підстав для відмови у відкритті провадження закріплений законодавцем у ч. 2 ст. 122 ЦПК України та є вичерпним. Така підстава, як відсутність правового характеру вимоги як у чинному ЦПК України, так і в проекті ЦПК України відсутня, тим не менш у разі відсутності цієї передумови права на звернення до суду в заяві про встановлення факту, що має юридичне значення в сімейних відносинах (та й у будь-якій іншій), видається, що судді надана можливість постановити ухвалу про відмову у відкритті провадження в такій справі на підставі п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК України.
Розглянемо загальні об’єктивні негативні передумови права на звернення до суду.
1.
Еще по теме Правовий характер вимоги:
- if( !cssCompatible ) { document.write(" Розділ 15 ФОРМИ (ДЖЕРЕЛА) ПРАВА 15.1. Поняття форм (джерел) права Праву притаманна формальна визначеність. Суспільні відносини регулюються за допомогою чітких, формально виражених і загальнообов'язкових правил поведінки — правових норм, де головними виступають способи, за допомогою яких ці вимоги здобувають публічний характер, тобто стають загальнообов'язковими для всіх. Як специфічне явище соціальної дійсності право має певні фор
- Позов як матеріально-правова вимога у позовному провадженні
- 1. Вимоги, що висуваються до правових актів управління, та наслідки їх недотримання
- Чи необхідно закривати провадження у справі в частині позовних вимог, якщо позивач відмовляється від них? Чи вправі позивач постійно доповнювати позовні вимоги?
- 3. Загальні вимоги правильного застосування правових норм.
- Правотворчий процес і вимоги до правових актів
- § 2. Поняття і види правових актів управління; вимоги, що ставляться до них
- 3.3. Правовой характер корпоративных норм
- 2. Предоставительно-обязывающий характер правовых норм
- § 4. Характер обязательности правовых предписаний норм конституционного права