Яким чином реалізується на практиці положення про наявність спору про право, що є наслідком залишення заяви без розгляду?

Деякі вчені зазначають, що спір про право виникає: 1) при заяві заінтересованої особи про порушення спору про право; 2) як визначення судом, що в даній справі встановлення факту пов'язане з вирішенням спору про право; 3) як з'ясування того, що після ухвалення рішення виникне спір про право, внаслідок чого знову слід буде звертатися до суду за захистом.

Разом з тим, деякі вчені стверджують, що в окремому провадженні існує не спір про право, а спір про факт і важливим є провести чітку межу між ними, так як це різні поняття. Адже не виникає заперечень, що у разі неочевид-ності факту, що встановлюється, може виникнути спір про те, чи мав місце цей факт, заінтересовані особи можуть заперечувати доводи заявника, доводити зворотне тощо. Головним тут є визначення того, щоб спір про факт не переріс у спір про право, при наявності якого заява залишається без розгляду.

Наведемо такий приклад із судової практики.

П.Г. звернувся в суд із заявою щодо тлумачення умов договору інвестування у нерухомість та управління майном, укладеного 1.02.2005 р. між ним та ЗАТ і ТОВ. Заявник посилався на те, що в процесі виконання інвестиційних зобов'язань виникла розбіжність тлумачення умов договору його сторонами в частині ціни вимірної одиниці об'єктаинвестування і відповідальності сторін (установника за договором) за прості іменні інвестиційні зобов'язання, у зв'язку з чим заявник просив визначити: за якою ціною установник повинен був здійснювати оплату закріпленого за ним і споруджуваного об'єкта, в тому числі в період затримки розрахунків на строк не більше тридцятиднів; обсяг відповідальності установника за затримку розрахунків на строк не більше тридцяти днів.

Рішенням районного суду від 19.05.2006 р. заяву П.Г. задоволено. Надано тлумачення умов договору інвестування у нерухомість та управління майном від 1.02.2005 р., укладеного між заявником та ЗАТ і TOB, згідно з якими ціна вимірної одиниці об'єкта інвестування впродовж строку дії договору становить 5500 грн., у тому числі у випадках прострочення установником виконання інвестиційного договору на строк не більше тридцяти днів. Відповідальність установника у разі прострочення інвестиційного зобов'язання на строк не більше тридцяти днів може настати в обсязі, нормованому ЦК України.

Розглянувши апеляційну скаргу ЗАТ, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області встановила наступне.

Згідно зі ст. 234 ЦПК окреме провадження - це вид непо-зовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Зі змісту заяви вбачається, що між заявником та ЗАТ і TOB був укладений договір інвестування у нерухомість та управління майном, з приводу якого у подальшому виникли спірні відносини стосовно істотних умов вищезазначеного договору.

Відповідно до ч. 6 ст. 235 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

За таких обставин колегія суддів вирішила, що оскільки існують спірні правовідносини між сторонами вищезазначеного договору, то суд першої інстанції порушив норми цивільного процесуального права, помилково розглянувши цивільну справу в порядку окремого провадження.

У зв'язку з цим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із залишенням заяви II.Г. без розгляду, роз'яснивши йому право на звернення до суду з позовом на загальних підставах (Юридичний вісник України, - 2007, -M4.~C.15).