Що означає "спір про право", при наявності якого суддя постановляє ухвалу про відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу?

Відповідно доп. 2 ч. 1ст. 100 ЦПК суддя відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу (а не про відмову у видачі судового наказу, що нерідко зазначають судді), якщо із заяви і поданих документів вбачається спір про право.

Законодавець не дав визначення поняття «спір про право », відносно якого в юридичній науці існують різні тлумачення (широке і вузьке розуміння, у матеріальному та процесуальному аспектах тощо).

В основному, під спором про право розуміють опір, перешкода у здійсненні цивільного права, які згідно із законом можуть бути усунені за допомогою суду. Перешкоди можуть бути пов'язані з тим, що в добровільному порядку зобов'язана особа не виконує своїх обов'язків, а тому реалізація права уповноваженої особи є можливою у примусовому порядку або з необхідністю отримання офіційного підтвердження судом певних юридичних фактів чи стану фізичної особи.

Таким чином, у контексті наказного провадження як спір про право слід розуміти поведінку особи, до якої звертається заявник з вимогою, щодо оспорювання підстав, розміру вимоги або/і доказів, які її підтверджують. Наявність спору про право виникає у тому разі, коли одна сторона стверджує про наявність у неї відповідного права, а інша - про його відсутність.

Оскільки наказне провадження є документарним, судове засідання не проводиться, тому при його видачі не всі основні етапи правозастосування у повному розумінні цього процесу дотримуються, а саме такі як: встановлення фактичних обставин справи, обговорення позиції боржника, одностороннє встановлюється і визначається юридична кваліфікація справи і т.п. Наприклад, фактичні обставини справи встановлюються у спрощеному вигляді, тобто перевіряються наявність певних обставин, пов'язаних з характером заявлених вимог, документальні підтвердження цих вимог. Саме вони досліджуються в порядку формального аналізу і оцінюються суддею при вирішенні питання про видачу судового наказу для з'ясування достатності та переконливості поданих документів щодо вказаних у заяві вимог.