У позовній заяві крім відповідача позивач указав про третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Чи зобов'язаний суд у такому разі притягувати цю особу для участі у справі в будь-якому випадку?

Чіткої відповіді на зазначене питання ЦПК не містить, тому для цього треба проаналізувати у системному зв'язку його норми, що стосуються третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

У ч. 1 ст. 35 ЦПК зазначено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступати у справу на стороні позивача або відповідача до ухвалення судом рішення, якщо рішення в справі може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї із сторін.

Із цього випливає, що основною ознакою інституту третіх осіб у цивільному процесі є те, що вони вступають в уже розпочатий іншими учасниками спору процес.

Ініціаторами залучення зазначених осіб у процес є: 1) особи, які беруть участь у справі, 2) суд, 3) самі треті особи (статті 35-36 ЦПК).

З питання залучення або допуску до участі в справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, суд постановляє ухвалу (ч. 6 ст. 36 ЦПК).

Таким чином, безспірно, що в наявності так званий складний юридичний факт, що є передумовою виникнення цивільних процесуальних правовідносин, оскільки потрібно не лише ініціатива певних осіб щодо залучення третьої особи до участі у процесі, а й постановлення судом ухвали при вирішенні цього питання.

Крім того, в ст. 119 ЦПК, яка визначає зміст позовної заяви, що пред'являється до суду, не йдеться про те, іцо позивач повинен зазначити в позовній заяві й про інших осіб, зокрема про третю особу, а лише про відповідача (п. 2 ч. 2 цієї статті).

Разом з тим, аналіз статей 120, 127 ЦПК вказує на те, що позивач ще до вирішення питання про відкриття провадження у справі, повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх доданих документів відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб, а суд після відкриття провадження у справі повинен направити третій особі копію позовної заяви. І лише потім, на стадії провадження у справі до судового розгляду, проводячи попереднє судове засідання суд вирішує питання про склад осіб, які братимуть участь у справі (п.

Проте, ч. 4 ст. 119 ЦПК вказує на те, що позовна заява повинна відповідати іншим вимогам, встановленим законом. Це означає, що позивач вправі (а у випадку, передбаченому ч. 1 ст. 36 ЦПК - зобов'язаний) ініціювати притягнення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, з посиланням на підстави такої участі та з дотриманням положень ст. 35 ЦПК.

Разом з тим, для вирішення питання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, сам факт зазначення про цю особу в позовній заяві не має для суду правового значення. Зазначення у позовній заяві про таку особу та підстави її участі у справі може сприйматися судом як інформація, яка необхідна для обговорення цього питання після відкриття провадження у справі, а саме під час проведення попереднього судового засідання, про що постановляється відповідна ухвала. Цим самим і буде виконана вказівка ч. 6 ст. 36 ЦПК про постановлення ухвали. Якщо ж питання про залучення третьої особи виникне в ході судового розгляду, то суд повинен постановити окрему мотивовану ухвалу.

У зв'язку з таким складним підходом до вирішення цього питання, найбільше виникає проблем відносно залученнядо участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. У судовій практиці в цьому питанні просліджується дві крайності: або суд ігнорує будь-які права таких осіб і ухвалює рішення, які впливають на їх права та обов'язки, або суд притягує всіх, на кого вказали сторони і хто фігурує в матеріалах справи, а це, в свою чергу, призводить до фактичної неможливості розглянути справу через почергові неявки в судове засідання і т.п. Крім того, якщо суд залучить їх до участі у справі, в силу ст. 158 ЦПК він буде зобов'язаний повідомляти їх про дату судового засідання, а вищестоящі судові інстанції у безумовному порядку можуть скасувати правильне по суті рішення, якщо вони не були належним чином повідомленими про дату судового засідання.

У зв'язку з цим, вирішуючи питання про залучення до участі у справі або вступу в справу третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, суд повинен керуватися чіткими юридичними критеріями, які визначають умови такої участі і цей критерій повинен вказувати на прямий юридичний інтерес цієї особи щодо вирішення справи, наслідком якого буде вплив на їх права та обов'язки. Зокрема, такими критеріями є:

1) обов'язкова наявність матеріально-правових відносин між третьою особою та однією із сторін;

2) матеріально-правові відносини третьої особи й однієї із сторін мають передбачати можливість спору про право цивільне між третьою особою й особою, на боці якої вона виступає.