3. Суб’єкти фінансового права та фінансових правовідносин.

Поняття суб’єкта фінансових правовідносин тісно пов’язане з поняттям суб’єкта фінансового права.

Важливо не ототожнювати суб’єктів фінансового права і суб’єктів фінансових правовідносин.

Правосуб’єктність у фінансовому праві є поняттям, більш широким, ніж суб’єкти фінансових правовідносин. Суб’єкти фінансового права мають правосуб’єктність, яку реалізують у конкретних правовідносинах. Суб’єкт фінансових правовідносин – це реальний учасник таких правовідносин.

Суб’єктами фінансового права є держава, колективні суб’єкти (органи державної влади, підприємства, установи, організації різних форм власності), індивідуальні суб’єкти (фізичні особи).

Суб’єктом фінансового права є особа, поведінка якої регулюється фінансово-правовими нормами і яка може виступати учасником фінансових правовідносин як носій суб’єктивних прав і обов’язків. Суб’єкт фінансових правовідносин – це реальний учасник фінансових правовідносин. Вони наділені фінансовою правосуб’єктністю, передбачену нормами фінансового права, що включає такі елементи: фінансова правоздатність, фінансова дієздатність та фінансова деліктоздатність. Фінансова правоздатність – закріплена нормами фінансового права здатність мати права та нести юридичні обов’язки у сфері фінансової діяльності держави й місцевого самоврядування. Наприклад, відповідно до ст. 67 Конституції України кожен громадянин зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Усі громадяни щорічно подають до податкових Інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом.

Фінансова дієздатність – закріплена нормами фінансового права здатність суб’єкта своїми діями самостійно реалізовувати такі права й обов’язки, в межах якої виокремлюють фінансову деліктоздатність – здатність нести юридичну відповідальність за правопорушення у сфері фінансової діяльності. Наприклад, громадянин, який є правоздатним у сфері сплати податків, стає дієздатним (тобто, може самостійно реалізувати свої обов’язки зі сплати податків) не раніше, ніж досягне певного віку (згідно з чинним законодавством України – 16 років) і зареєструється в податковій інспекції за місцем проживання як платник податків.

З одного боку, учасником фінансових відносин є суб’єкти, що представляють публічний інтерес у сфері фінансової діяльності, а іншого – суб’єктами є особи, які, здійснюючи суб’єктивні права і юридичні обов’язки, сприяють формуванню, розподілу й використанню фінансових ресурсів держави й місцевого самоврядування. Наприклад, суб’єктами фінансових правовідносин можуть бути як платники податків – фізичні й юридичні особи (резиденти й нерезиденти), так і бюджетні установи, що фінансуються за рахунок бюджетних коштів. Окремі фінансово-правові інститути або підгалузі фінансового права мають особливості щодо суб’єктного складу, зокрема учасниками бюджетних правовідносин є насамперед відповідні органи влади, які наділені відповідними бюджетними повноваженнями, а також одержувачі коштів з бюджетів.

В якості суб’єктів можна виокремити наступні види учасників фінансових правовідносин.

Держава в цілому виступає в якості суб’єкта фінансових правовідносин насамперед в особі уповноваженого нею органів влади – Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України. Міністерства фінансів України, Національного банку України тощо. Водночас у фінансових правовідносинах держава може виступати суб’єктом безпосередньо, а не через уповноважені органи, що є притаманним для міжнародних фінансових правовідносин, у першу чергу, для відносин у сфері державного кредиту (коли Україна отримує кошти у вигляді кредитів від міжнародних фінансових організацій, інших держав тощо).

Також суб’єктами фінансових правовідносин є адміністративно-територіальні утворення (області, міста, райони, райони в містах, селища й села), які реалізують свою правосуб’єктність через відповідні місцеві органи влади, які діють в межах своєї компетенції. Проте у результаті дій таких уповноважених органів влади учасниками правовідносин стають саме адміністративно-правові утворення, а не представницькі органи влади (наприклад, отримання зовнішніх запозичень).